Розділ 10

Укріплення себе проти впливу зла

Євангелія Ісуса Христа дає нам силу і захист від зла нашого дня.

З життя Спенсера В. Кімбола

Президент Спенсер В. Кімбол учив, що боротьба проти Сатани і його сил “це не невеличка сутичка зі слабким ворогом, але масштабна війна з ворогом настільки могутнім, укріпленим та організованим, що ми швидше за все будемо подолані, якщо не будемо міцними, добре навченими і обережними”¹.

Молодим місіонером, який служив у місії Центральних штатів, він записав у своєму щоденнику про випадок, що ілюструє його рішучість у протистоянні спокусам. Він подорожував потягом до Чикаго, штат Іллінойс, коли до нього підійшов чоловік. “Він хотів, щоб я почитав вульгарну книгу з непристойними ілюстраціями. Я сказав йому, що вона мені не подобається. Потім він став спокушати мене поїхати з ним до Чикаго, і я знав, що він приведе мене у пекло. Я попросив його помовчати, але коли він пішов, я десь годину сидів червоний. Я подумав: “О, як наполегливо Сатана намагається звести на манівці молодих людей через своїх демонів”. Я подякував Господу, що мав силу подолати це”².

Учення Спенсера В. Кімбола

Сатана реальний, і він використає будь-які засоби, щоб знищити нас

У ці дні підробок і помилок люди деперсоналізують не тільки Бога, але і диявола. За таким підходом Сатана є міфом, корисним, щоб тримати людей в їжакових рукавицях у менш просвітлені дні, але застарілим у наш вік освіти і знання. Ніщо не є настільки далеким від реальності. Сатана є особистістю, індивідуальною духовною особою, але без смертного тіла. Його бажання запечатати кожного з нас до себе не менш пристрасне в злочестивості, ніж бажання нашого Батька в праведності привести нас до Його вічного царства³.

Знати, де небезпека, і вміти впізнати її в усіх її проявах—ось, що надає захист. Злий не спить. Він завжди готовий обманути і зробити своєю жертвою кожну неуважну душу, кожну байдужу душу, кожну непокірну душу⁴.

Хто б не став об’єктом особливої уваги ворога в якийсь час, він прагне зробити всіх людей “так само нещасними, як сам” (2 Нефій 2:27). Справді, він прагне “нещастя для всього людства” (2 Нефій 2:18). Він неухильний у своїх цілях, кмітливий і невтомний у прагненні досягти їх⁵.

Петро застерігав нас: “Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник—диявол—ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого” (1 Петра 5:8).

І Спаситель казав, що кожен вибраний був би обманутий Люцифером, якби це було можливо [див. Джозеф Сміт—Матвій 1:22]. Люцифер застосовуватиме логіку, щоб заплутувати, і раціоналістичні обґрунтовування, щоб знищувати. Він підмінюватиме значення, відчинятиме двері дюйм за дюймом і вестиме від чистого білого через усі відтінки сірого до найтемнішого чорного⁶.

Головний брехун вивчив усі можливі способи досягти свого, використовує кожен засіб, кожне можливе знаряддя. Він підміняє, перекручує, змінює і приховує все, що створено на благо людині, … щоб захопити її розум, розбещити її тіло і заявити її своєю.

Він ніколи не спить—він старанний і наполегливий. Він ретельно аналізує свою проблему, потім старанно діє, методично досягаючи своєї цілі. Він використовує всі п’ять почуттів і природні для людини голод і спрагу, щоб увести її. Він очікує протидії і зміцнює себе для цього. Він використовує час, простір і дозвілля. Він послідовний, переконливий і досвідчений. Він використовує такі корисні речі, як радіо, телебачення, друк, літаки і автомобілі, щоб перекручувати і нищити. Він використовує “стадний інстинкт” людини, її самотність, її кожну потребу, аби увести її. Він робить свою роботу в найбільш доречний час, у найбільш вражаючих місцях, з найбільш впливовими людьми. Він не пропускає нічого, що може обманути, перекрутити і розбещити. Він використовує гроші, владу, силу. Він спокушає людину і б’є в найслабшу точку. Він бере добро і робить з нього мерзоту. Він використовує кожне вчення, щоб скинути людину⁷.

Ворог хитрий. Він підступний. Він знає, що не може змусити хороших чоловіків і жінок чинити велике зло одразу, тож він іде нишком, нашіптуючи напівправду, доки не змусить намічених жертв іти за ним⁸.

З Господньою допомогою ми можемо протистояти злому впливові

Якщо ми бажаємо уникнути смертельно небезпечних випадів злого того і зберегти домівки і сім’ї вільними і міцно укріпленими проти всіх деструктивних впливів, що лютують навколо, то повинні заручитися допомогою … Самого Творця. Є лише один вірний спосіб і цей спосіб в євангелії Господа Ісуса Христа і слухняності її глибоким і натхненним ученням⁹.

В житті кожного відбувається конфлікт між добром і злом, між Сатаною і Господом. Кожна людина, яка досягла або перейшла вік підзвітності у вісім років і яка належним чином христиться з повністю розкаяним серцем, неодмінно отримає Святого Духа. Якщо до цього члена Божества прислухатися, він вестиме, надихатиме і зігріватиме, і нівелюватиме нашіптування Злого¹⁰.

Він, Хто має більшу силу, ніж Люцифер, Він, хто є нашою фортецею і силою, може підтримати нас у час великої спокуси. І хоча Господь ніколи нікого силоміць не позбавить гріха і не вирве з рук спокусника, Він, однак, впливає на Дух, аби той спонукав грішника зробити це на пару з божественною допомогою. І людина, яка прислухається до солодкого впливу і благань Духа і робить все можливе, щоб залишатися в дусі покаяння, гарантовано отримає безпеку, силу, свободу і радість¹¹.

Сатана … намагався покорити Мойсея.

“Мойсею, сину людський, поклоняйся мені”,—спокушав диявол, обіцяючи світи, розкоші і владу.

Пророк наказав: “Відійди, Сатана” (Мойсей 1:16). Брехун, спокусник, диявол, не бажаючи залишати можливих жертв, розлючений і оскаженілий волає “гучним голосом і [реве] на всю землю, і [наказує], кажучи: Я—Єдинонароджений, поклоняйся мені” (Мойсей 1:19).

Мойсей розпізнав обман і побачив силу темряви і “гіркоту пекла”. Там була сила, з якою було важко боротися чи якої позбутися. Переляканий, він заволав до Бога, а тоді наказав з новою силою:

“Я не припиню прикликати Бога, … бо Його слава перебувала на мені, отже я можу розрізнити між Ним і тобою. В ім’я Єдинонародженого, іди звідси, Сатана” (Мойсей 1:18, 21).

Навіть Люцифер, … найбільший ворог людства, не може встояти проти сили священства Бога. Тремтячи, трусячись, проклинаючи, ридаючи, стенаючи, скрегочучи зубами, він пішов від Мойсея, що переміг¹².

Ми повинні бути готовими сміливо стояти перед Сатаною … і проти панувань, влад і правителів темряви. Нам потрібна повна Божа зброя, аби вистояти. [Див. Ефесянам 6:12–13]¹³.

“Зодягніться в повну Божу зброю”,—закликав Павло [Ефесянам 6:11]. З таким божественним впливом і захистом ми зможемо розрізнити обман ворога в найбільш привабливих словах і переконливих логічних доводах і зможемо “дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати” [див. Ефесянам 6:13]¹⁴.

Ми не повинні піддаватися навіть найменшим спокусам

Якщо ми піддаємося спочатку маленьким спокусам, у наше життя входить серйозний гріх. Рідко людина впадає у велику провину, спочатку не піддаючись меншим, що відчиняє двері до більш серйозних. Наводячи як приклад один з гріхів, хтось сказав: “Чесна людина не стає раптово нечесною, як і чисте поле не поростає раптово бур’яном.

Дияволові надзвичайно важко, якщо взагалі можливо, увійти в зачинені двері. У нього не має ключів від зачинених дверей. Але якщо двері трошечки відчинені, він одразу вставляє в шпарину носок, потім просовує ступню, потім ногу, своє тіло і голову, і ось він зайшов увесь.

Ця ситуація нагадує притчу про верблюда і його власника, які подорожували піщаними дюнами пустелі, коли налетіла буря. Мандрівник хутко встановив намет і сховався в ньому, щільно закривши вхід, щоб захиститися від ріжучих, гострих пісків лютої бурі. Верблюд, звичайно, залишився ззовні, і коли нищівний вітер спрямував пісок в його тіло, очі та ніздрі, йому стало нестерпно і він почав благати пустити його до намету.

—Тут місця вистачить тільки для мене,—сказав мандрівник.

—Але ж ти дозволиш мені лише носа засунути, аби я міг дихати повітрям без піску?—спитав верблюд.

—Що ж, мабуть, дозволю,—відповів мандрівник і відчинив трошечки завісу, і верблюд просунув у шпаринку свій довгий ніс. Як затишно було верблюдові! Але невдовзі йому почав допікати пісок, що летів у очі та вуха:

—Цей пісок у повітрі ріже мені по голові наче рашпілем. Чи можу просунути лише голову?

І знов мандрівник подумав, що, згодившись на це, він нічого не втратить, адже голова верблюда буде у верхній частині намету, яка йому була не потрібна. Тож верблюд просунув голову всередину і був знову цілком задоволений—лише на короткий час.

“Тільки шию”,—благав він, і знову мандрівник поступився, і незабаром передні лапи верблюда були вже в наметі. Врешті-решт, таким же чином, через благання і поступки, круп верблюда, його задні лапи і весь він опинилися в наметі. Але тепер виявилося, що місця для двох занадто мало, і верблюд викинув мандрівника на вітер і бурю.

Як і цей верблюд, Люцифер радо стає господарем, коли людина піддається його першим умовлянням. Невдовзі сумління повністю затухає, сила зла набирає оберти, і двері до спасіння зачиняються, доки їх знову не відчинить повне покаяння.

Приклад Спасителя підкреслює, наскільки важливо не допускати спокушання в найменшому ступені. Хіба Він не усвідомлював небезпеки, коли був на горі разом зі Своїм братом Люцифером, що пав, коли цей головний звабник жорстко спокушав Його? Він міг би трохи відчинити двері й повабитися з небезпекою, кажучи: “Що ж, Сатано, Я вислухаю твою пропозицію. Мені не обов’язково піддаватися, не обов’язково спокушатися, не обов’язково приймати, але Я послухаю”.

Христос не мислив за такою логікою. Він твердо і швидко обірвав розмову, і наказав: “Відійди, сатано!”, ймовірно, маючи на увазі: “Геть з Моїх очей, геть з Моєї присутності, Я не слухатиму, у Мене не буде нічого спільного з тобою”. Потім ми читаємо, що “позоставив диявол Його” [Матвій 4:10–11].

Так належить робити і нам, якщо ми хочемо запобігти гріхові, а не наразити себе на набагато важче завдання—викорінити його. Коли я читаю історію про Викупителя і Його спокуси, то переконуюся, що Він направив Свою енергію на укріплення Самого Себе проти спокуси, а не на боротьбу з нею, щоб подолати її¹⁵.

Прийняті зараз правильні рішення допоможуть нам протистояти спокусам в майбутньому

Однією з основних задач для кожної людини є прийняття рішень. Десятки разів на день ми приходимо на роздоріжжя і маємо вирішити, яким шляхом підемо. Один шлях може бути довгим і важким, але завдяки правильному рішенню він веде нас до нашої найвищої мети. Інший шлях може бути коротким, широким і легким, але він веде у невірному напрямку. Дуже важливо ясно тримати в розумі свої найвищі цілі, щоб нас не відволікали на кожному роздоріжжі недоречними запитаннями: “Який шлях легший чи приємніший?” або “Яким шляхом ідуть всі інші?”

Правильні рішення найлегше прийняти саме тоді, коли вони вже прийняті нами заздалегідь і з огляду на найвищі свої цілі. Це рятує нас від болісних роздумів на роздоріжжі, коли ми втомлені і коли нас жорстоко спокушають.

Коли я був юнаком, то раз і назавжди вирішив для себе, що ніколи не скуштую чаю, кави, тютюну чи спиртного. Я побачив, що ця невідступна позиція багато разів рятувала мене в різних ситуаціях. Було багато випадків, коли я міг ковтнути, торкнутися чи спробувати, але непохитна рішучість, що глибоко вкоренилася, дала мені здоровий глузд і достатньо сили, аби протидіяти цьому.

Зараз настав час вирішити, що нас не задовольнить ніщо менше за можливість жити вічно з нашим Батьком, щоб кожне наше рішення приймалося під впливом цієї рішучості не дати нічому втрутитися в процес досягнення найвищої мети¹⁶.

Розвивайте самодисципліну, щоб з часом все більше вам не доводилося приймати рішення і переприймати їх, коли ви знов і знов поставатимете перед однією і тією самою спокусою. Вам потрібно вирішити для себе дещо лише один раз!

Яке це велике благословення—бути звільненим від болісних роздумів перед спокусою знов і знов! Це забирає багато часу і наражає на великий ризик¹⁷.

Ми можемо один раз відштовхнути від себе щось і покінчити з цим! Ми можемо прийняти лише одне рішення стосовно якихось питань, які бажаємо втілити в житті, а тоді просто виконувати їх без будь-яких виношувань рішень і їхнього переосмислення по сто разів, що нам робити, а чого не робити.

Нерішучість і розчарування є тією атмосферою, якою дихає і в якій діє ворог, адже він може принести стільки нещастя людству в таких умовах! Якщо ви цього ще не зробили, вирішіть вирішити!¹⁸

Як було б чудово, якби ми могли зробити так, щоб кожен хлопчик і кожна дівчинка зі святих останніх днів вирішила ще в дитинстві сказати: “Я ніколи не піддамся Сатані чи будь-кому, хто спонукатиме мене знищити самого себе”¹⁹.

Час уникати злої дороги—до того, як вона починається. Секрет хорошого життя полягає в захисті і запобіганні. Люди, які піддаються злу, як правило, роблять себе уразливими²⁰.

Ми чинимо опір ворогові, коли усвідомлюємо свою слабкість і прагнемо подолати її

Я виріс на фермі, і коли свині вибігали, я знав, що треба шукати спочатку ті дірки, через які вони тікали минулого разу. Коли корова йшла з поля, шукаючи свіжих пасовищ, я знав, де найперше шукати місце її втечі. Ймовірніше за все це було те саме місце, де вона перестрибувала через огорожу раніше або де огорожа була зламана. Так само і диявол знає, де спокушати, куди спрямувати свої дійові атаки. Він знаходить уразливі точки. Де людина проявила слабкість одного разу, в тому ж її буде найлегше спокусити знову²¹.

Складається враження, що зло повсюди навколо нас. Відповідно, ми повинні бути завжди напоготові. Ми фіксуємо свої слабкості, а тоді йдемо проти них, щоб перемогти їх²².

Більшість із нас мають слабкі місця, користуючись якими руйнівник може подолати нас, якщо тільки ми належно не підготуємося і не вживемо запобіжних заходів.

Історія подає багато … прикладів сили й гордості, і особистої, і національної, переможених атакою на слабке місце. І хоча ці слабкі місця, принаймні на перший погляд, часто є фізичними, Люцифер і його послідовники знають звички, слабкості і вразливі місця кожного і користуються ними, щоб привести нас до духовного занепаду. Для однієї людини це може бути ковток спиртного, для іншої—ненаситний голод, а інша людина дозволила статевим потягам опанувати себе, ще одна любить гроші та розкіш і комфорт, які можна придбати за них, а ще інша прагне влади, тощо²³.

Нехай та людина, яка має нечестиві схильності, буде чесною і визнає свої слабкості. Я кажу вам: Господь не вносить гріх у наше життя. Він жодну людину не зробив нечестивою. Гріх було дозволено у світі, і Сатані дозволено спокушати нас, але у нас є власна свобода волі. Ми можемо грішити або жити праведно, але ми не можемо уникнути відповідальності. Звинувачувати у своєму гріхові Господа, кажучи, що гріх вроджений і неконтрольований, це дешево і боягузливо. Звинувачувати у своїх гріхах батьків і виховання є шляхом втечі. Батьки людини могли помилитися, наше виховання могло бути нікчемним, але ми, сини і дочки живого Бога, маємо в собі силу піднятися над обставинами, змінити своє життя²⁴.

Ми благаємо наших людей повсюди: “Підкоріться Богові і спротивляйтесь дияволові,—то й утече він від вас” (Якова 4:7).

У деяких людей може бути відчуття занепокоєння щодо ситуації у світі та подовження тіней зла, але Господь сказав: “Якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся” (УЗ 38:30), і знову: “Зоставляю вам мир. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27)²⁵.

Ми, святі останніх днів повинні завжди бути бадьорими. Для кожної особи і кожної сім’ї є спосіб стерегтися каміння і стріл Ворога і підготуватися до великого дня Господнього—це триматися міцно за жезл із заліза, проявляти більше віри, каятися у своїх гріхах і недоліках і завзято займатися роботою Його царства на землі, чим є Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. В цьому полягає єдине справжнє щастя для всіх дітей нашого Батька²⁶.