Розділ 16

Суботній день—приємність

Субота—це день для активного, радісного поклоніння.

З життя Президента Спенсера В. Кімбола

Подорожуючи Церквою, Президент Спенсер В. Кімбол радів, коли бачив, що святі шанують Суботній день. Він розповідав про те, як зустрів двох чоловіків, які були благословенні за старанність у дотриманні Суботнього дня у святості.

“Нещодавно в одному з колів я проводив співбесіду з чоловіком щодо призначення на важливу посаду при реорганізації колу. Я спитав у нього:—Ким ви працюєте? —Я володію станцією технічного обслуговування,—відповівін.—Ви відкриті в неділю?—запитав я.—Ні, ми зачинені,—сказав він.—То як же ви справляєтеся? Більшість власників станцій техобслуговування вважають, що мусять працювати у неділю.—Я справляюсь,—сказав він.—Господь милостивий до мене.—Хіба у вас не жорстка конкуренція?—спитав я. —Так, дійсно,—відповів він.—Через дорогу один чоловік відчинений весь день у неділю.—А ви завжди зачинені? —запитав я.—Так, сер,—сказав він,—і я радий цьому, Господь милостивий, і я маю достатньо для своїх потреб.

Я був у іншому колі, також через його реорганізацію, й інший брат розглядався на одну з найвищих посад. І коли ми запитали про його професію, він відповів, що за фахом є бакалійником.—Що ж, більшість магазинів відчинені у неділю. А ви?—Ми зачиняємо свій магазин у неділю,—відповів він.—Але як же ви можете конкурувати з тими, хто відчинений сім днів на тиждень?—Якось конкуруємо. Принаймні справляємося навіть непогано,—відповів він.—Але хіба неділя не була б найприбутковішим днем?—Так,—відповів він,—у неділю ми продали б, мабуть, на двічі більшу суму, ніж у звичайний день, але ми справляємося і без цього, і Господь був добрим до нас. Він був щедрим, Він був милостивим. І я не міг втриматися і не сказати: “Нехай Бог благословить вас, мій вірний брате. Господь не залишить непоміченими ці жертви. Ваші долари чисті. Вони точно не завадять вам знайти шлях до царства Божого”¹.

Президент Кімбол розглядав Суботній день як день для активного, радісного поклоніння—час, щоб залишити позаду все мирське і наповнити день праведними справами. Цитуючи Писання, він заохочував святих зробити Суботній день “приємністю” і підходити до цього дня з “життєрадісними серцями й обличчями” (Ісая 58:13; УЗ 59:15)².

Учення Спенсера В. Кімбола

Господь завжди заповідав Своєму народові шанувати Суботній день

Мойсей зійшов з гори Синай, що тряслася й курилася, і приніс мандруючим дітям Ізраїля Десять заповідей, фундаментальні правила життєвої поведінки. Ці заповіді, однак, були не новими. Вони були відомі Адаму і його потомству, якому було велено жити за ними від початку, і вони всього-на-всього були повторені Господом Мойсею. І заповіді навіть передували земному життю і входили до програми випробування земних істот, установленої на нараді небесній.

Перша з Десяти заповідей вимагає, щоб людина поклонялася Господу. Четверта призначає Суботній день спеціально для такого поклоніння:

“Хай не буде тобі інших богів передо Мною! …

Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

Шість день працюй і роби всю працю свою,

А день сьомий—субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.

Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вихід 20:3, 8–11).

Для багатьох порушення Суботнього дня є дрібною справою, але для нашого Небесного Батька це недотримання однієї з головних заповідей. Це доказ неспроможності людини пройти індивідуальний тест, розроблений для кожного з нас до сотворіння цього світу, “щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм” (Авраам 3:25). …

Священна заповідь, принесена з громів на горі Синай, звучала так: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його!” Ця заповідь ніколи не скасовувалася і не видозмінювалася. Навпаки, вона була підтверджена у сучасності:

“Але пам’ятай, що в цей, Господній день, ти маєш нести свої жертвування і свої священнодійства до Всевишнього, сповідуючись у своїх гріхах своїм братам і перед Господом.

І в цей день не роби нічого іншого, тільки нехай їжа готується з єдиноспрямованістю серця, щоб … твоя радість могла бути повною” (УЗ 59:12–13)³.

Суботній день—не день для справ чи розваг

Я … хотів би закликати всіх святих по всьому світу суворіше дотримуватися закону Суботнього дня. Господній святий день швидко втрачає свою священну значущість у світі. … Людина дедалі більше й більше знищує священні цілі Суботи, прагнучи багатств, задоволень, розваг і поклоніння хибним і матеріальним богам. Ми й надалі закликаємо всіх святих і богобоязливих людей скрізь зберігати Суботній день і тримати його святим. Комерційні заклади не будуть працювати у неділю, якщо їх не відвідуватимуть у цей святий день. Те ж стосується і курортів, спортивних заходів та розваг будь-якого виду. Прагнення всемогутнього долару, здається, перемагає Господню заповідь: “Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати” (Левит 19:30)⁴.

Ми помічаємо, що в нашому християнському світі в багатьох місцях все ще працюють комерційні заклади у святу неділю. Ми впевнені, що ліки від цього в нас самих, в покупцях. Зрозуміло, що крамниці і комерційні установи не працюватимуть, якщо ми, люди, не купуватимемо там. Будь ласка, усі замисліться ще раз над цим. Підніміть цю тему на домашніх сімейних вечорах і обговоріть її з дітьми. Було б чудово, якби кожна сім’я вирішила віднині не купувати нічого в неділю⁵.

Ми стали здебільшого світом порушників Суботнього дня. У неділю на озерах багато човнів, на пляжах нема де впасти яблуку, на виставах аншлаги, поля для гольфу заповнені гравцями. Неділя є найпопулярнішим днем для родео, симпозіумів, сімейних пікніків. Навіть популярні спортивні змагання відбуваються у священний день. “Працюємо за звичайним розкладом” стало слоганом для багатьох, а наш святий день став просто вихідним. І оскільки стільки людей вважають цей день вихідним, багато інших обслуговують примхи любителів розваг і ділків. …

Полювати і рибалити у Господній день—це не зберігати його святим. Засівати, обробляти чи збирати врожай в Суботній день—це не зберігати святим Господній день. Ходити в каньйони на пікніки, ходити на матчі чи на родео, на перегони чи на вистави або інакше розважатися—це не згадувати зі святістю цей святий день.

Як би дивно це не видавалося, дехто зі святих останніх днів, віддані в усьому іншому, виправдовують свою відсутність час від часу на церковних зборах через бажання розважитися, вважаючи, що найкращий момент для риболовлі буде втрачено, якщо не стати на течії в день відкриття сезону, або що відпустка буде закороткою, якщо не включити в неї неділю, або що людина пропустить фільм, який хотіла подивитися, якщо не піде на нього в неділю. І, порушуючи Суботній день, вони часто беруть із собою свої сім’ї. …

Ніхто не критикує розумний відпочинок—спорт, пікніки, вистави і фільми. Все має потенціал освіжити життя, і Церква як організація активно фінансує подібні заходи. Але для всього хорошого є свій час і своє місце—час для роботи, час для розваг, час для поклоніння. …

Це правда, що дехто мусить працювати в неділю. І в дійсності, певні види робіт справді необхідних, наприклад, піклування про хворих, можуть сприяти святості Суботи. Однак в таких справах найважливішим моментом є наша мотивація⁶.

Іноді дотримання Суботнього дня вважається жертвою і самозреченням, але це не так. … Це всього-на-всього зсув часу і вибір моменту. Особливо в нашу добу світової історії цілком достатньо часу протягом шести днів тижня, коли ми можемо працювати і розважатися. Можна багато чого зробити, щоб організувати і заохотити справи в робочі дні, звільняючи Суботній⁷.

Субота є днем, коли ми можемо духовно збагатитися через богослужіння та гідні справи

Суботній день є святим днем, коли ми маємо робити гідні й святі вчинки. Утримання від роботи і розваг є важливим, але недостатнім. Субота закликає до конструктивних думок і вчинків, і якщо людина просто вештається, нічого не роблячи в Суботу, вона її порушує. Щоб дотримуватися цього дня, слід ставати на коліна й молитися, готуватися до уроків, вивчати євангелію, розмірковувати, відвідувати тих, хто хворий і в нужді, писати місіонерам листи, трохи поспати, почитати хорошу літературу і відвідати усі збори, на яких вас чекають у цей день⁸.

Знайдіть час [у Суботній день], щоб побути разом із сім’єю, щоб поспілкуватися одне з одним, щоб вивчати Писання, відвідати друзів, родичів, хворих і самотніх. Це також прекрасний час для роботи над вашими щоденниками і генеалогією⁹.

Гебрейською слово Шабат означає “відпочинок”. Це означає тихий спокій, мир в розумі й дусі. Це день, щоб забути про особисті інтереси і всепоглинаючі справи.

Суботній день давався в усі покоління людей як безстроковий завіт [див. Вихід 31:16]. Це знак між Господом і Його дітьми навіки [див. Вихід 31:17]. Це день, в який належить поклонятися і виражати свою вдячність до Господа і любов до Нього. Це день, коли належить відкинути всі суєтні інтереси і славити Господа смиренно, бо смирення є початком піднесення. Цей день не для страждання і не тягар, але він для відпочинку і праведної радості. Цей день не для невгамовного бенкету, але день для простої їжі і духовного бенкетування. … Це день, даний нам по милості нашого Небесного Батька. Це день, коли худобу можна нагодувати кормом і дати їй відпочити, коли орало можна залишити в коморі і коли можна дати охолонути іншій техніці. Це день, коли працедавець і працівник, господар і слуга можуть відпочити від зорювання, копання, праці. Це день, коли офіс можна зачинити, а справи відкласти, коли про проблеми можна забути. Це день, коли людина може тимчасово звільнитися від першої настанови: “У поті свого лиця ти їстимеш свій хліб, аж поки не вернешся в землю” [див. Буття 3:19]. Це день, коли тіло може відпочити, розум розслабитися, а дух зрости. Це день, коли можна співати пісні, підносити молитви, проголошувати проповіді і складати свідчення, коли людина може високо піднятися, майже зневажаючи час, простір і відстань між собою і своїм Творцем.

Субота це день самооцінки—щоб проаналізувати наші слабкості, сповідати наші гріхи оточуючим і Господу. Це день для посту у “волосяниці й попелі”. Це день, щоб читати хороші книжки, день, щоб розмірковувати і аналізувати, день, щоб вивчати уроки для священства і допоміжних організацій, день, щоб вивчати Писання і готувати проповіді, день, щоб трохи поспати, відпочити і розслабитися, день, щоб відвідувати хворих, день, щоб проповідувати євангелію, день, щоб навертати, день, щоб мирно поспілкуватися з сім’єю і зблизитися з дітьми, день, щоб належним чином залицятися, день, щоб чинити добро, день, щоб пити з джерела знання і настанов, день, щоб шукати прощення своїх гріхів. День, щоб збагачувати свій дух і свою душу, день, щоб відновити свій духовний стан, день, щоб прийняти символи [Господньої] жертви і спокути, день, щоб розмірковувати над славою євангелії та вічних сфер, день, щоб високо піднятися стежкою до нашого Небесного Батька¹⁰.

Ми сподіваємося, … що до чи після недільних зборів, в залежності від вашого … розкладу зборів, ви будете робити те, що просив Спаситель нефійських учнів: після того, коли Він навчав їх, Він попросив піти додому, поміркувати і помолитися про те, що було сказано (див. 3 Нефій 17:3). Пам’ятаймо про цей принцип¹¹.

Повний і справжній Суботній день включає відвідання церковних зборів і причащання

Здається, Господнє розуміння повної і справжньої Суботи полягає в поклонінні, навчанні від Нього і прийнятті причастя. Він хоче, щоб ми наповнили цей день корисними і духовними справами. Він хоче, щоб ми робили все це з подякою і радісними серцями і обличчями, не з гучним сміхом. Він хоче, щоб наші чоловіки і хлопчики відвідували свої збори священства, були підготовлені до уроків і мали радісне серце. Він хоче, щоб Його народ відвідував Недільну школу і вчився там Його плану спасіння. Він хоче, щоб Його народ відвідував причасні збори, співав зі святими і молився в дусі з тим, хто є устами зібрання, і приймав причасні символи, поновлюючи повну відданість, безумовну покору, неухильність у роботі, постійну пам’ять про Нього¹².

Хто повинен відвідувати причасні збори? Ця заповідь адресувалася через пророка тим, “чиї ноги стоять на землі Сіону”, членам Його Церкви [див. УЗ 59:3, 9]. Ця заповідь не обмежується лише дорослими, але в однаковій мірі поширюється на молодих і літніх. … Що кращого можуть зробити батьки, аби укріпити сім’ю, ніж усією сім’єю, великою чи малою, піти до будинку зборів на причасні збори? Діти привчатимуться приходити туди регулярно, так вони не порушуватимуть Суботній день, і навіть у дуже малому віці вони вбиратимуть у себе учення, свідчення і той дух. Керівники колу, приходу і кворуму мають бути взірцем для людей в цьому аспекті¹³.

Коли я був хлопчиком, мені прищепили звичку ходити на причасні збори. Мати завжди брала мене з собою. У ті теплі дні у мене швидко заплющувалися очі, і я клав їй на коліна голову і засинав. Можливо, я не дуже добре вчився з проповідей, але я засвоїв звичку “ходити на збори”. Ця звичка залишалася зі мною на все моє життя¹⁴.

Жодна дитина не вбирає в себе свідомо сонячне світло, але це світло дає її маленькому тілу силу. Жодна дитина не знає цінності материнського молока чи їжі з баночок, що дає її підживлення. Однак звідси вона бере свою силу, щоб зростати і зрештою стати дорослою людиною. …

І кожна дитина, не усвідомлюючи до кінця цього дива, може багато чим наповнитися на причасних зборах. Вона буде вбирати щось кожного разу¹⁵.

Хіба це не було б великою втратою часу і зусиль, якби ми кожної неділі вранці зупинялися і казали: “Іти мені чи не йти на збори священства сьогодні? Іти сьогодні на причасні збори чи не йти? Ми підемо чи не підемо?” Скільки змарнованих зусиль! … Вирішіть це раз і назавжди¹⁶.

Один мій знайомий залишався вдома кожної неділі і виправдовувався тим, що отримував більше користі від читання хороших книг вдома ніж відвідання причасних зборів і вислуховування жалюгідних проповідей. Але дім, яким би святим він не мав бути, не є домом молитви. В ньому не прислужується причастя, в ньому немає товариства з членами Церкви, ані сповідання гріхів братам. Гори можна назвати храмами Божими, а ліси і струмки творінням Його рук, але тільки в будинку зборів, домі молитви, можуть бути виконані всі вимоги Господа. Тож Він вселив у нас, що: “Доцільно, щоб Церква часто зустрічалася разом, щоб причащатися хлібом і вином у пам’ять Господа Ісуса” (УЗ 20:75)¹⁷.

Ми не ходимо на недільні збори, щоб розважитися або лишень бути навченими. Ми йдемо поклонятися Господу. Це обов’язок кожного особисто, і незважаючи на те, що говориться з трибуни, якщо людина хоче поклонятися Господу в дусі та істині, вона може робити це, відвідуючи збори, причащаючись і розмірковуючи над красотами євангелії. Якщо служба була для вас невдалою, це означає, що в цьому ваша вина. Ніхто не може поклонятися за вас. Ви повинні самі “надію складати” на Господа¹⁸.

Господь пообіцяв благословення тим, хто віддано дотримується Суботнього дня

Мета цієї заповіді [зберігати Суботній день святим] не в тому, щоб позбавити людину чогось. Кожна заповідь, яку Бог дає Своїм слугам, служить на користь тим, хто отримує і виконує її. Саме людині корисно ретельно й суворо дотримуватися, саме людина страждає, порушуючи закони Бога. …

Подорожуючи, я знайомлюся з відданими людьми, які відмовляються від доходів недільного дня і всього забороненого. Я спілкувався зі скотарем, який не виводить худобу на базар в Суботній день; намети з фруктами, що у свою пору, як правило, відчинені вдень і вночі, порожні в Суботній день; аптеки, ресторани і придорожні заклади зачинені в Господній день, і власники якось справляються, в той же час відчуваючи щире задоволення від дотримання закону. І кожного разу, коли я бачу, як люди відмовляються від частини заробітків, я радію і бажаю в серці благословень за їхню віру і непохитність¹⁹.

Я знаю, що люди ніколи не страждатимуть за будь-які, особливо фінансові жертви, які можуть принести, бо Бог повелів нам жити за Його законами і тоді закликав нас:

“І тим мене випробуйте,—промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Малахія 3:10)²⁰

Щодо цієї заповіді, як і щодо всіх інших, приймаймо слова пророка Ісуса Навина: “А тепер бійтеся Господа і служіть Йому в невинності та в правді, … виберіть собі сьогодні, кому ви будете служити. … А я та дім мій будемо служити Господеві” (Ісус Навин 24:14–15).

Тоді ми можемо сподіватися на благословення, обіцяні дітям Ізраїля: “Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я—Господь!

Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх,

то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій.

І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне вам сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно у вашому Краї.

І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не чинить, щоб ви тремтіли” (Левит 26:2–6)²¹.

Якщо ми любимо Господа, то будемо дотримуватися Суботнього дня і зберігати його святим

Складається враження, що багатьом людям так важко жити за законом Суботнього дня тому, що це все ще написано на кам’яних скрижалях, а не на їхніх серцях. …

У наші часи, Господь ніби визнав розум Свого народу і припустив, що він усвідомить весь дух поклоніння і дотримання Суботнього дня, коли казав їм:

“Принось жертву Господу Богу своєму в праведності, а саме—жертву скрушеного серця і впокореного духа” (УЗ 59:8).

Він дав нам першу і велику заповідь:

“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою” (Матвій 22:37).

Важко уявити, що людина, яка любить Господа всім своїм серцем і всією душею і яка зі скрушеним серцем і впокореним духом визнає безмежні дари Господа їй, не зможе провести один день із семи у вдячності й подяці, у виконанні добрих справ Господа. Дотримання Суботнього дня є показником міри нашої любові до нашого Небесного Батька²².

Люди часто запитують, де ж провести лінію, що є гідним, а що не є гідним Суботнього дня. Але якщо людина любить Господа всім своїм серцем, могуттю, розумом і силою, якщо вона може відмовитися від егоїстичних бажань і таких, що стримують, якщо людина може заміряти кожну справу в Суботній день лінійкою набожності, якщо людина чесна з Господом і з собою, якщо вона приносить “скрушене серце і впокорений дух”, дуже малоймовірно, що в житті такої людини матиме місце порушення закону Суботнього дня²³.