Розділ 5

Молитва—перепустка до духовної сили

Завдяки чесній і сердечній молитві ми отримуємо від нашого Небесного Батька любов, силу і міць.

З життя Спенсера В. Кімбола

“Я завжди плекаю дуже ніжні почуття до молитви, до сили і благословень молитви,—казав Президент Спенсер В. Кімбол.— За своє життя я отримав більше благословень, ніж міг належно віддячити за них. Господь був надзвичайно щедрим до мене. В житті було стільки випадків і в хворобі, і в здоров’ї, що вони не залишили й тіні сумніву в серці й розумі, що дійсно є Бог небесний, що Він є нашим Батьком і що Він чує наші молитви і відповідає на них”¹.

Один з таких випадків стався, коли Президент Кімбол і його дружина Каміла були на шляху до Нової Зеландії для участі в конференції. Коли вони дісталися Гамільтона, вони були настільки хворі, що Президент Кімбол попросив президента Елдона Теннера, першого радника в Першому Президентстві, представляти його на культурному заході, запланованому на той вечір. Через кілька годин Президент Кімбол “раптово прокинувся і спитав д-ра Рассела Нельсона, який доглядав його:

—Брате Нельсон, о котрій годині має починатися сьогодні програма?

—О сьомій, Президенте Кімбол.

—А котра зараз?

—Майже сьома.

Спенсер був мокрий від поту. Жар спав. Він сказав: “Передайте сестрі Кімбол, що ми йдемо”.

Каміла підвелася з ліжка, і вони удвох поспішно одяглися і направилися машиною до стадіону, що був неподалік і де щойно розпочалася програма. Президент Теннер пояснив на початку зборів, що вони були надто хворі, щоб прийти. У вступній молитви юний новозеландець палко благав: “Ми, три тисячі молодих людей Нової Зеландії, зібралися, щоб співати і танцювати для Твого пророка. Зціли його і приведи сюди”. Коли закінчилася молитва, машина зі Спенсером і Камілою в’їхала на стадіон, і трибуни вибухнули спонтанним, оглушливим криком радості через відповідь на молитву”².

Учення Спенсера В. Кімбола

Ми маємо молитися, так само як маємо виконувати і будь-яку іншу заповідь

Молитва—це не просто щось бажане; це одна з основ нашої релігії³.

Чому ми повинні молитися? Тому що ми є синами і дочками нашого Небесного Батька, від Якого ми залежимо в усьому, що маємо—їжі та одязі, здоров’ї і навіть житті, зору і слуху, голосі і здатності рухатися, навіть мозку.

Чи ви самі собі даєте дихання, своє життя, своє існування? Чи можете ви подовжити свої дні на якусь годину? Чи міцні ви без дарів небесних? Чи самі ви створили свій мозок, чи ви сформували його? Чи можете ви дати життя або подовжити його? Чи є у вас сила жити без вашого Господа? Однак я бачу, що багато хто не молиться.

Ви молитеся іноді, чому ж не молитися більш регулярно, частіше, більш віддано? Чи ваш час настільки дорогоцінний, життя таке коротке, або віра така незначна?

Усі ми багато чим завдячуємо нашому Господу. Ніхто ще не досягнув досконалості. Ніхто не вільний від помилок. Від усіх людей вимагається молитися, як вимагається бути цнотливими, дотримувати святість Суботнього дня, сплачувати десятину, жити за Словом мудрості, відвідувати збори і вступати у целестіальний шлюб. Як і багато чого іншого, це є заповіддю від Господа⁴.

Коли я подорожував колами і місіями Церкви в минулі роки, то часто зустрічався з людьми, які мали проблему або велику потребу. Я в першу чергу запитував: “Ви молитеся? Як часто? Наскільки ви зосереджені, коли молитеся?” Я помітив, що, як правило, коли лінії комунікації порушені, з’являється гріх. З цієї причини Господь сказав пророку Джозефу Сміту: “Те, що Я кажу одному, Я кажу всім; завжди моліться, щоб Злочестивий не мав сили в вас” (УЗ 93:49)⁵.

Сучасний світ надзвичайно потребує молитви, що може утримувати нас на зв’язку з Богом і підтримувати канали спілкування. Нікому з нас не треба бути настільки зайнятими в житті, щоб не могти порозмислити з молитвою. Молитва є перепусткою до духовної сили⁶.

Наші молитви мають включати вираження вдячності і смиренне благання Небесного Батька про благословення нам і оточуючим

Про що нам молитися в молитвах? Ми маємо виражати радість і щиру вдячність за даровані благословення. Господь сказав: “І ви маєте підносити дяку Богові в Дусі за кожне благословення, яким вас благословлено” (УЗ 46:32). На нас сходить прекрасний і переконливий дух, коли ми щиро дякуємо Небесному Батькові за наші благословення: за євангелію і знання про неї, яке ми змогли отримати, за зусилля і труди батьків та інших людей заради нас, за наші сім’ї і друзів, за життєві можливості, за розум, тіло і життя, за хороший і корисний життєвий досвід, за всю допомогу і доброту Батька, за відповіді на молитви.

Ми можемо молитися за своїх керівників. Павло писав:

“Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,

за царів та за всіх, хто при владі” (1 Тимофію 2:1–2).

Ми розвинемо почуття відданості країні і її законам, якщо будемо так молитися. І ми розвинемо почуття любові й віру до наших церковних керівників, і наші діти будуть поважати їх. Бо навряд чи людина буде критикувати церковних чинів, якщо вона щиро молиться про них. Мені радісно, що я все своє життя підтримував своїх керівників, молився про їхнє благополуччя. А в останні роки я відчував велику силу, якою я наділяюся завдяки таким самим молитвам святих, піднесених до небес заради мене.

Всеохоплююча місіонерська робота повинна бути постійним предметом наших молитв. Ми молимося, щоб двері країн були відчинені, аби прийняти євангелію. Ми молимося про можливість і допомогу, щоб поділитися славетними євангельськими новинами з іншими. Якщо дитина все життя молиться про місіонерську справу, вона буде хорошим місіонером.

Ми молимося за людину, яку вважаємо ворогом, бо пам’ятаємо прекрасну і могутню пораду нашого Господа: “А вам, хто слухає, Я кажу: “Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить” (Лука 6:27–28). Чи може будь-хто довго мати ворога, якщо молиться за людину, до якої були неприємні почуття?

Ми молимося про мудрість, розсудливість і розуміння. Ми молимося про захист у небезпечних місцях, силу в хвилини спокуси. Ми згадуємо близьких і друзів. Ми промовляємо миттєві молитви словами чи думками, вголос чи у повній тиші. Ми завжди зберігаємо молитву в серці, щоб бути успішним у щоденних справах. Чи може людина чинити зле, якщо в її серці або на її вустах чесні молитви?

Ми молимося про наші шлюби, про дітей, про сусідів, про роботу, про рішення, про церковні покликання, про свідчення, про почуття, про цілі. Справді, ми приймаємо чудову пораду Амулека і молимося про милість, про засоби існування, про своє господарство і проти сил ворогів; ми молимося “проти диявола, який є ворогом усієї праведності”, і про врожаї наших ланів. А коли ми не волаємо до Господа, “нехай [наші] серця будуть сповнені, спрямовані в молитві до Нього постійно за [наш] добробут, а також за добробут тих, хто навколо [нас]” (Див. Алма 34:18–27)⁷.

Ми молимося про прощення. Я проводив співбесіди з багатьма майбутніми місіонерами. Надто часто я бачив, що вони не моляться, навіть коли в них є непрощенні безглузді вчинки. “Чому ви не молитеся,—запитував я,—якщо на вас такий великий борг? Невже ви припускаєте, що можете всього лише забути про нього, знизати плечима і тішитися тим, що, мовляв, це поширена річ? Вам соромно стати на коліна, ви що, соромитеся Христа? Чи достатньо у вас віри в Бога? Чи знаєте ви, що Він живий і любить, прощає, якщо відбувається покаяння? Чи знаєте ви, що гріхи не будуть змиті, переступи не будуть пробачені через ухилення та просте забуття?”

Ми молимося про все необхідне, гідне і належне. Я чув, як під час сімейної молитви 14-річний хлопчик благав Господа захистити їхніх овець на пагорбі. Йшов сніг і було страшенно холодно. Я чув молитву сім’ї про дощ, коли панувала нещадна засуха і ситуація була безнадійною. Я чув, як дівчина молилася про допомогу на іспитах, що мали відбутися наступного дня.

Ми також благаємо за хворих і стражденних. Господь почує наші щирі молитви. Він, може, не завжди зцілить їх, але дасть їм мир, або мужність, або силу знести тягар. Ми не забуваємо в молитвах про людей, кому благословення потрібні не менше, ніж ураженим фізично,—зневіреним і розгубленим людям, спокушеним, грішним, схвильованим.

Ми молимося за благополуччя дітей. Іноді, коли діти ростуть, в їхньому житті поселяється бунтарське ставлення попри все, що ми можемо сказати і зробити. Алма визнав марними заклики до свого [сина], тож він молився про [нього], і його молитви були сильними. Іноді це все, що залишається робити батькам. Молитва праведного дуже могутня, кажуть Писання, і так сталося і в цьому випадку [див. Яків 5:16; Мосія 27:14]⁸.

Який це привілей і радість—молитися до нашого Небесного Батька, яке благословення для нас! Але справа ще не зроблена, коли молитва сказана. Правильно вчив Амулек: “А тепер дивіться, мої улюблені брати, … після того як ви зробите все це, якщо ви відвернете нужденного і роздягненого, і не навідаєтеся до хворого і стражденного, і не поділитися вашим майном, якщо воно у вас є, з тими, хто знаходиться в нужді—я кажу вам, якщо ви не зробите чогось з цього, знайте, ваша молитва марна і нічого не дасть вам, і ви як ті лицеміри, які заперечують віру” (Алма 34:28). Ми ніколи не повинні забувати, що ми маємо жити за євангелію так же чесно і щиро, як і молимося⁹.

У наших потаємних, особистих молитвах ми можемо спілкуватися з Богом і дізнаватися Його волю

Про деякі речі краще молитися потаємно, коли не думаєш про час і конфіденційність. Молитва на самоті рясна і корисна. Молитва на самоті допомагає позбутися будь-якого сорому чи удаваності, будь-якого давнього обману. Вона допомагає нам відкрити серця і бути повністю чесними у висловлюванні всіх наших надій і рис характеру.

Я вже давно зрозумів потребу в усамітненні під час особистих молитв. Спаситель час від часу вважав необхідним віддалитися в гори чи в пустиню, щоб помолитися. Так само апостол Павло йшов у пустиню, усамітнювався після свого величного покликання. Енош опинився в потаємному місці, щоб поспілкуватися з Богом. Джозеф Сміт усамітнився у гаю, де лише птахи, дерева і Бог чули його молитву. Зверніть увагу на кілька ключових моментів у цій історії: “І ось, сповнений рішучості звернутися до Бога, я пішов до лісу, щоб спробувати це здійснити. Це була моя перша в житті спроба помолитися вголос, бо досі, незважаючи на всі свої щиросердні хвилювання, я ще ніколи вголос не молився” (Джозеф Сміт—Історія 1:14; курсив додано).

Ми, якщо можливо, також повинні знайти кімнату, кут, комору, якесь місце, де ми можемо усамітнитися, щоб “помолитися вголос”. Ми згадуємо багато випадків, коли Господь наставляв нас молитися вголос: “І знову, Я наказую тобі: молися вголос, а також у своєму серці; так, перед світом, а також таємно, прилюдно, а також на самоті” (УЗ 19:28)¹⁰.

Якщо в ці особливі миті молитви ми приховуємо щось від Господа, може так статися, що деякі благословення будуть приховані від нас. Зрештою, ми молимося як прохачі перед всемудрим Небесним Батьком, тож навіщо нам приховувати почуття чи думки стосовно наших потреб чи благословень?¹¹

У наших молитвах не повинно бути виправдання гріхам, ніякого лицемірства, адже в них не може бути обману. Господь знає наш істинний стан. Чи кажемо ми Господу, які ми хороші чи які ми слабкі? Ми стоїмо оголеними перед Ним. Чи підносимо ми молитву зі скромністю, щирістю і “скрушеним серцем і впокореним духом”, чи, як фарисей, який хвалив себе за виняткове дотримання закону Мойсея? [Див. Естер 4:15; Лука 18:11–12]. Чи промовляємо ми кілька шаблонних слів і затертих фраз, чи розмовляємо з Господом про особисте так довго, як це дозволяє ситуація? Чи молимося ми зрідка, коли маємо молитися регулярно, часто, постійно?¹²

Молитва—це величний привілей, адже ми не тільки промовляємо до нашого Небесного Батька, а й отримуємо від Нього любов і натхнення. Наприкінці молитв ми повинні дуже пильно прислухатися—це може тривати навіть кілька хвилин. Ми молилися про настанови і допомогу. Тепер ми маємо “вгамуватись та знати, що Бог” Він (Псалми 45:11)¹³.

Ми повинні щодня виділяти час для сімейної молитви

Церква закликає молитися сім’єю щовечора і щоранку. Це така молитва, коли всі або всі наявні члени сім’ї стають на коліна. Всі члени сім’ї, включаючи маленьких, повинні мати можливість бути вустами в молитві, по черзі, як буде вказано тим, хто головує, а як правило, це буде батько, який має священство, але за його відсутності—мати, а за їхньої відсутності—найстарший з присутніх дітей¹⁴.

Наш Небесний Батько дав нам благословення молитви, щоб допомогти нам бути успішними в найважливіших справах сім’ї та в житті. Я знаю, що якщо ми будемо молитися палко і праведно, кожен окремо і сім’єю, прокидаючись вранці і лягаючи спати ввечері, а також біля столу під час прийому їжі, то ми не тільки зблизимося, але й розвиватимемося духовно. Нам так потрібна допомога нашого Небесного Батька, коли ми прагнемо знати євангельські істини і тоді жити за ними, коли прагнемо Його допомоги у прийнятті життєво важливих рішень!¹⁵

Сімейна молитва має тривати стільки і складатися з того, що відповідає потребам. Молитва … подружньої пари буде відрізнятися від молитви сім’ї з дорослими або маленькими дітьми. Звичайно, вона не повинна бути довгою, коли в колі є малі діти, бо вони можуть втратити інтерес і втомитися, через що не будуть любити її. Коли діти моляться, навряд чи вони молитимуться надто довго. Молитва Господа, що дана за взірець, триває лише тридцять секунд, і звичайно людина може багато дякувати і просити, на дві чи три хвилини, хоча бувають часи, коли доречно поспілкуватися і довше¹⁶.

Коли ми стаємо на коліна в сімейній молитві, наші діти біля нас на колінах набувають звичку, яка залишиться з ними на все життя. Якщо ми не знаходимо часу для молитв, то насправді кажемо своїм дітям: “Що ж, це не так вже і важливо. Нам байдуже. Якщо ситуація сприяє, то ми помолимося, але якщо шкільний дзвоник вже розривається, автобус на підході або пора на роботу… що ж, молитва не така вже і важлива, і ми помолимося в зручніший час”. Якщо її не планувати, вона ніколи не буде зручною¹⁷.

Жодна мати не пошле бездумно свою маленьку дитину до школи зимовим ранком, не одягнувши теплого одягу, щоб захистити її від снігу, дощу і холоду. Але є безліч батьків і матерів, які відправляють дітей до школи без захисту, який здобувається молитвою,—захисту від невідомих ризиків, злих людей і ницих спокус¹⁸.

У минулому, можливо, помолитися сім’єю раз на день було нормально. Але в майбутньому цього не буде достатньо, якщо ми хочемо спасти свої сім’ї¹⁹.

У сімейному колі діти на прикладі батьків навчаться розмовляти зі своїм Небесним Батьком. Вони невдовзі побачать, наскільки щирі і чесні наші молитви. Якщо ми молимося поспішно, роблячи їх схожими на бездумний ритуал, вони і це побачать. Нам краще робити і в колі сім’ї, і на самоті, як благав Мормон: “Отже, мої улюблені браття, моліться Батькові з усією енергією вашого серця” (Мороній 7:48)²⁰.

У сімейній молитві є навіть більше, ніж прохання і молитва подяки. Це крок уперед до сімейної єдності і сімейної солідарності. Це створює сімейну свідомість і привносить дух сімейної взаємозалежності. Це той момент метушливого дня, коли крикливе радіо вимкнене, світло приглушене, а розум і серце повернуті одне до одного і до вічного; момент, коли світ навколо вимкнений і небеса розкриваються всередині²¹.

Коли ми молимося зборами, то повинні робити це відповідно до обставин

Коли ми згуртовуємося на молитву, чи то вдома, в Церкві, на громадських чи публічних зборах, ми повинні пам’ятати про мету наших молитв—спілкуватися з нашим Небесним Батько. Наскільки б це важко не було, але я зрозумів, що коли ми молимося з іншими, краще переживати за те, щоб ми ніжно і чесно спілкувалися з Богом, а не за те, що можуть подумати слухачі. Звичайно, треба брати до уваги обставини, за яких виголошується молитва, і зокрема через це публічні молитви чи навіть сімейні молитви не можуть бути тільки нашим молінням²².

Молитви на людях завжди повинні відповідати обстановці. Молитва освячення може бути довшою, але вступна молитва має бути коротшою. В ній слід попросити те, що потрібно для цієї конкретної ситуації. Заключна молитва може бути ще коротшою—молитвою подяки і завершення. Помазання олією є короткою і конкретною частиною обряду і воно не повинно накладатися на запечатування, що йде після нього і що може бути настільки довгим, наскільки це потрібно для проголошення благословення одержувачу обряду. Благословення їжі не повинно бути довгим, але виражати вдячність за їжу і прохання благословити її. Воно не повинно бути повторенням сімейної молитви, яку щойно було виголошено²³.

Як часто ми чуємо людей, які пускаються у красномовство у молитвах, що перетворюються на суцільну проповідь! Слухачі втомлюються і втрачається ефект²⁴.

Небесний Батько досконало знає і любить нас, тому ми можемо довіряти Його відповідям на наші молитви

Чи є молитва одностороннім спілкуванням? Ні!

Пізнання мови молитви є радісною справою, що є довжиною в життя. Іноді, коли ми слухаємо після того, як помолилися, в голову приходить багато ідей. Іноді нас огортають почуття. Духовний спокій підтверджує, що все буде добре. Але завжди, якщо ми були чесними і щирими, то матимемо хороше відчуття—відчуття тепла від Небесного Батька і відчуття того, як Він любить нас. Мене засмучує, що дехто з нас ще не збагнув значення того спокійного духовного тепла, бо для нас це свідчення про те, що наші молитви почуті. А оскільки наш Небесний Батько любить нас більше, ніж навіть ми самі любимо себе, це означає, що ми можемо довіряти Його милості, довіряти Йому. Це означає, що якщо ми будемо продовжувати молитися і жити так, як належить, Батькова рука направлятиме нас і благословлятиме.

І ми кажемо у своїх молитвах: “Нехай Твоя воля станеться”, і робимо це свідомо. Ми б не стали запитувати у керівника поради, щоб потім зневажити її. Ми не повинні просити у Господа благословень і потім ігнорувати відповідь. Отже, ми молимося: “Нехай Твоя воля станеться, о Господи! Тобі видніше, любий Батьку. Я прийму твою пораду з вдячністю”²⁵.

Ми повинні молитися з вірою, але з розумінням, що коли Господь відповідає, це може бути не та відповідь, якої ми чекаємо або якої хочемо. Ми повинні вірити, що вибір Бога найкращий для нас²⁶.

Маючи за спиною такий досвід молитв, я знаю, яка любов, сила і міць приходять завдяки чесній і сердечній молитві. Я знаю про бажання нашого Батька допомогти нам у земному житті, навчити нас, вести нас, направляти нас. Тому наш Спаситель сказав з великою любов’ю: “Те, що Я кажу одному, Я кажу всім; завжди моліться” (УЗ 93:49).

Якщо ми будемо так робити, то самі здобудемо особисте знання, що наш Небесний Батько дійсно чує наші молитви і відповідає на них. Він хоче, щоб таке знання було в кожного з нас. Шукайте його, мої любі брати і сестри! Шукайте!²⁷