Розділ 23

Пастирі отари

У підтримці і прийнятті пророка та інших керівників Церкви полягає безпека.

З життя Спенсера В. Кімбола

Президент Спенсер В. Кімбол часто навчав важливості підтримки місцевих і генеральних керівників Церкви. Під час сесії священства на Генеральній конференції у квітні 1978 року він розповідав про свої почуття до кожного чоловіка, який служив єпископом у його дитинстві: “У нас завжди був хороший єпископ. Ми завжди любили його. Був єпископ Зандел, і єпископ Муді, і єпископ Тайлер, і єпископ Уілкінс. Мені подобалися всі мої єпископи. Я сподіваюся, що всі мої юні брати люблять своїх єпископів, як я любив”¹.

В іншому виступі він сказав: “Пам’ятаю, як я, хлопчик з Арізони, приїхав з батьком до цієї скинії [Солт-Лейкської Скинії] на Генеральну конференцію. Я із захопленням слухав виступи Братів. Я був зачарований їхніми висловлюваннями і серйозно сприймав їхні застереження навіть юнаком. Ці чоловіки є пророками Бога, так само, як були пророки Книги Мормона та Біблії”².

Президент Кімбол часто виражав членам Церкви вдячність за їхню готовність підтримувати його та інших керівників Церкви: “Куди б я не поїхав, я скрізь бачу величезний прояв любові і доброти, і за це я смиренно дякую вам. Це манна для моєї душі. Ваші молитви і ваша любов підтримують мене. Господь чує ваші молитви і благословляє мене і моїх Братів здоров’ям і силою і направляє нас у справах Його царства тут, на землі. За це всі ми глибоко вдячні вам”³. Він також говорив про свою любов і любов інших керівників Церкви до святих: “Ми любимо вас, люди, і бажаємо вам повноти розвитку, радості і щастя, які, як ми знаємо, здобуваються тільки дотриманням настанов Бога, проголошених через Його пророків і керівників”⁴.

Учення Спенсера В. Кімбола

Господь направляє Свою Церкву через божественним чином призначених керівників

Господар і Спаситель, Сам Господь Ісус Христос стоїть на чолі цієї Церкви у всій Своїй величі і славі. Він керує Своїми справами через божественним чином призначених Ним і підтриманих пророків і апостолів⁵.

Справами Церкви Ісуса Христа керують Президентство Церкви і Кворум Дванадцятьох Апостолів, яким допомагають численні інші Генеральні авторитети, а також президенти колів і місій і єпископи. Ці чоловіки є пастирями отари. Господь помістив цих чоловіків за кермом Свого царства на землі і поклав на них повноваження і відповідальність на кожного у певній сфері. Він дав цим чоловікам Мелхиседекове священство, що є Його власною силою і владою, делегованою людям. Він визнає і санкціонує дії цих обраних і помазаних слуг⁶.

Я свідчу вам, що керівники в цій Церкві Ісуса Христа покликані й посвячені божественним чином, щоб керувати в дусі пророцтва—як в інших розподілах євангелії⁷.

Кожному членові цієї Церкви Господь дав керівників на трьох рівнях: єпископа або президента філії, президента колу або президента місії та Генеральних авторитетів. Ці керівники взаємозалежні. Один з них може бути обмежений у знанні, освіті або навчанні, але він має право на одкровення від Господа для Свого народу і має вільний канал спілкування з Богом⁸.

Після розп’яття десятки тисяч людей покликалися Спасителем на відповідальні посади, але ніхто з них не був досконалим, і все ж всі покликані Господом і повинні бути підтримані і затверджені тими, хто бажає бути учнем Господа. Це і є істинний дух євангелії⁹.

Обрані, ухвалені, висвячені керівники захищатимуть нас від “людської омани та лукавства” [див. Ефесянам 4:14]. Людина ніколи не буде ошукана, якщо уберігає себе від сліпого або порочного провідника, прислухаючись до Духа і належних керівників Церкви¹⁰.

Ніхто з такою силою не бажає отримати провід від Господа на користь людства та людей Церкви, як Брати, які стоять на чолі цієї Церкви¹¹.

Я знаю, що Господь тримає зв’язок зі Своїми пророками і що Він відкриває істину сьогодні Своїм слугам, як робив це у дні Адама, Авраама, Мойсея, Петра, Джозефа та безлічі інших у всі часи. Послання Бога про світло й істину передаються людині в наш час так само, як в будь-який інший розподіл євангелії¹².

Пророки навчають одному й тому самому

Комусь може стати цікаво, чому Генеральні авторитети говорять про одне й те саме з конференції у конференцію. Коли я простежую висловлювання пророків за цілі століття, то ця схема стає очевидною. Ми прагнемо, за словами Алми, навчати людей “вічної ненависті до гріха і беззаконня”. Ми проповідуємо “покаяння і віру в Господа Ісуса Христа” (Алма 37:32, 33). Ми вихваляємо смирення. Ми прагнемо навчати людей “протистояти всім спокусам диявола з їхньою вірою в Господа Ісуса Христа” (Алма 37:33). Ми навчаємо наших людей “ніколи не втомлюватися від добрих діянь” (Алма 37:34).

Пророки кажуть одне й те ж саме тому, що перед нами постають в основному одні й ті ж проблеми. Брати і сестри, способи розв’язання цих проблем не змінилися. Поганим був би маяк, що давав би різні сигнали різним кораблям, що заходять у гавань. Поганим був би провідник в горах, який, знаючи безпечний маршрут, повів би довірливих підопічних непередбаченими і небезпечними стежками, звідки не повертався жоден мандрівник¹³.

Церковні керівники, щоразу навчаючи вас, не можуть запропонувати новий або яскравіший маршрут назад до присутності нашого Небесного Батька. Маршрут залишається таким самим. Отже, вони мусять часто заохочувати робити те ж саме і повторювати попередження. Від того, що істина повторюється, вона не стає менш важливою або істинною. Насправді-то, все навпаки¹⁴.

Я гадаю, що якби Сам Господь стояв на Оливній горі і якби навчав людей, то говорив би багато того ж, про що нам сказано і буде сказано [на наших конференціях]. Я гадаю, що якби Він стояв біля моря Галілейського, з човнами на воді та людьми навколо Нього, Він говорив би переважно про все те ж саме: жити за заповідями Бога, зберігати себе незаплямованими від світу і жити за кожною заповіддю, яку дав нам Бог. Ось, що Він сказав би, і, отже, сьогодні Він говорить це через Своїх слуг¹⁵.

Пророків часто зневажали або проганяли в їхні часи

Коли світ приймав пророків, він розвивався; коли він зневажав їх, наслідками цього були застій, рабство, смерть¹⁶.

Навіть у Церкві багато людей схильні прикрашати усипальниці вчорашніх пророків і подумки каменувати живих [див. Матвій 23:29–30, 34]¹⁷.

Не повторюймо помилок давніх народів. Численні сучасні сектанти вірять в Авраамів, Мойсеїв та Павла, але не хочуть вірити в сьогоднішніх пророків. Стародавні також могли приймати пророків попередніх часів, але засуджували і проклинали пророків своєї сучасності¹⁸.

Століттями використовувалися різні приводи, щоб не приймати тих божественних посланців [живих пророків]. Іноді відверталися тому, що пророк походив з невідомої місцевості. “Та хіба ж може бути з Назарету що добре?” (Іван 1:46). Ісус також натрапляв на це запитання: “Чи ж Він не син теслі?” (Матвій 13:55). Так чи інакше, найшвидшим способом неприйняття святих пророків було знайти привід, яким би фальшивим чи абсурдним він не був, щоб відвернутися від людини, або від його послання також відвернулися. Пророки, які не володіли красномовством, а були тяжкоустими, вважалися нікчемними. Замість того, щоб відгукнутися на послання Павла, декому його статура здалася слабкою, а його мова—презирливою [див. 2 Коринтянам 10:10]. Можливо, вони оцінювали Павла за тембром його голосу або стилем вимови, а не за істинами, які він проголошував.

Турботи світу настільки численні і так заплутують, що навіть дуже хороші люди відвертаються від істини через те, що надто дбають про те, що від світу.

Іноді люди дозволяють собі настільки зосереджуватися серцем на матеріальному і мирській пошані, що не можуть засвоїти уроку, в якому мають найбільшу потребу. Прості істини часто відкидаються на користь набагато менш вимогливих філософій людей, і це є іншою причино вигнання пророків.

Святі пророки не тільки відмовлялися піддаватися хибним людським тенденціям, але і вказували на ці помилки. Не дивно, що на такі висловлювання пророків не завжди просто не звертали увагу. Надто часто пророків відкидали через те, що вони першими відкидали хибні стежки свого власного суспільства.

Пророки йдуть шляхом протистояння тілесному розумові. Надто часто святих пророків неправильно сприймають—як грубих і таких, що бажають щось записати, аби потім заявити: “Я ж вам казав!..” Пророки, яких знав я, є найбільш сповненими любов’ю людьми. Саме через свою любов і цілісність вони не можуть змінювати послання Господа лише для того, щоб людям було зручно. Вони надто добрі, щоб бути такими жорсткими. Я радий, що пророки не прагнуть популярності¹⁹.

Батьки повинні навчати своїх дітей підтримувати і дослухатися церковних керівників

Як ви вчите своїх дітей любити представників влади Церкви? Якщо ви будете постійно казати хороше про президента філії, президента округу, президента місії та Президента Церкви, ваші діти навчаться любити братів²⁰.

Ми молимося за керівників Церкви. Якщо діти в усі дні, у свою чергу в сімейній молитві та у своїй таємній молитві згадуватимуть перед Господом керівників Церкви, навряд чи вони впадуть у відступництво.

Діти, які моляться за братів, навчаться любити їх, добре говорити про них, шанувати і копіювати їх. Ті, хто чутимуть імена керівників Церкви, вимовлені в молитві з почуттям глибокої любові, найімовірніше віритимуть у проповіді і застереження, які слухатимуть.

Коли хлопчики говорять Господу про свого єпископа, вони скоріш за все дуже серйозно будуть ставитися до співбесід з ним, на яких обговорюватимуться просування у священстві, благословення місії і храму. І дівчата також матимуть здорову повагу до всього церковного порядку, якщо будуть молитися про керівників Церкви²¹.

Люди, які йдуть за представниками влади Церкви, знайдуть безпеку

Члени Церкви завжди будуть у безпеці, якщо ретельно виконуватимуть настанови і застереження і прийматимуть керівництво представників влади Церкви²².

Представники влади, яку Господь встановив у Своїй Церкві, є для людей Церкви, так би мовити, гаванню, місцем прихистку, привалом. Ніхто в цій Церкві ніколи далеко не відійде, якщо надійно прив’яже себе до представників влади Церкви, яких Господь установив у Своїй Церкві. Ця Церква ніколи не зійде на манівці; Кворум дванадцятьох ніколи не зведе вас на хибні шляхи—він ніколи цього не робив і не зробить. Можуть бути окремі особи, які спіткнуться. Ніколи більшість Ради дванадцятьох не стане на хибний бік. Господь обрав їх, Він дав їм конкретні обов’язки. І люди, які стоятимуть близько до них, будуть у безпеці. І навпаки: якщо людина почне ходити власними шляхами всупереч провідникові, вона перебуватиме у смертельній небезпеці. Я не казатиму, що ті керівники, яких обирає Господь, неодмінно є найчудовішими, ані якнайосвіченішими, але вони обрані, а якщо вони обрані Господом, вони є Його визнаними провідниками, і люди, які залишатимуться близько до них, будуть у безпеці²³.

Якщо ми будемо жити за євангелією і дотримуватися порад керівників Церкви, то зможемо уникнути багатьох проблем, що заполонили світ²⁴.

Прислухаймося до тих, кого ми підтримуємо пророками й провидцями, а також інших братів так, немов від цього залежить наше вічне життя, бо так воно і є!²⁵