Розділ 21

Пророк Джозеф Сміт

Джозеф Сміт був знаряддям у руках Господа у відновленні всього, що було втрачено протягом століть духовної темряви.

З життя Спенсера В. Кімбола

У 70-ті роки Президент Спенсер В. Кімбол подорожував з іншими керівниками Церкви по світу, зустрічаючись з членами Церкви на конференціях територій. На цих конференціях він висловлював свою вдячність за спадок пророка Джозефа Сміта:

“Завдяки 14-річному хлопцеві зі штату Нью-Йорк, який пішов у ліс помолитися, всі ці сотні і тисячі людей прийшли на конференцію території. Завдяки 14-річному хлопчику, який пішов у ліс помолитися, прочитавши в Писаннях: “Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога” (Якова 1:5), завдяки тому, що він жив за одкровеннями згори, у нас є Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У нас є всі благословення, які можуть зробити нас найщасливішим народом на землі, завдяки 14-річному хлопчику, який пішов у ліс помолитися. Я вдячний, що Джозеф пішов у ліс, і я вдячний, що він знав, що робив, і що він був достатньо серйозно налаштований прийняти слово Господа таким, яким воно було дано йому, що він поширював його і розбудовував це царство”¹.

Іншим разом Президент Кімбол описував свої почуття, коли роздивлявся портрет пророка Джозефа Сміта в одній з кімнат Солт-Лейкського храму: “Я дивився на лицьову стіну, і там був Джозеф Сміт, і я подумав, яким великим, величним пророком був Джозеф Сміт! Він був неабиякою людиною. Я подумав про всі переслідування і страждання, через які він пройшов. Я подумав про всі одкровення, які були дані йому з небес і які він передав нам. І тоді я знов відчув у собі більше сил”².

Учення Спенсера В. Кімбола

Джозеф Сміт був покликаний пророком за передбаченням і мудрістю Бога

Джозеф Сміт готувався за століття до свого народження. Його навіть було названо Джозефом ще до того, як він народився [див. 2 Нефій 3:14–15]. У нього була місія: прийти на землю в належний час у ці останні дні, щоб відчинити двері у великий світ, дати їм євангелію, дати їм священство і дати їм надію—тим, хто прагне вічного життя³.

Джозеф Сміт, пророк Господа, був висвячений, покликаний ще до свого народження, покликаний багато століть тому прийти на землю в цей час і … відкрити світ для проповідування істинної і живої євангелії.

Джозеф Сміт прийшов у цей світ, який кричав про допомогу, бо сотні років світ був безпомічний. Минуло вже сотні і сотні років від останнього пророка. Тож час уже настав⁴.

Звичайно, Бог Батько і Його Син Ісус Христос, які явилися юному, віку Ааронового священства Джозефу Сміту, щоб дати цьому хлопцеві настанови для всього людства, не просто явилися абикому на цій планеті. Натомість Господь каже, що це явлення, ретельно сплановане, відбулося тому, що “Я, Господь, знаючи про лихо, яке прийде на жителів землі, покликав Мого слугу Джозефа Сміта молодшого і говорив до нього з небес, і дав йому заповіді” (УЗ 1:17).

Бог нічого не робить випадково, а завжди планує як люблячий батько⁵.

Перше видіння Джозефа Сміта відкрило новий розподіл божественного одкровення

При особливій потребі, в особливі часи, за належних обставин Сам Бог являє Себе людям, які підготувалися до такого явлення. І оскільки Бог такий самий вчора, сьогодні і завжди, небеса не можуть бути зачинені, хіба що люди зачинять їх для себе своєю зневірою.

У нашому розподілі відбулася [така] грандіозна подія. Потреба була нагальна. Відступництво вкрило землю, а морок—народи, і розум людей був замутнений, а світло затьмарено [див. Ісая 60:2]. Настав час. Релігійна свобода мала захистити насіння, доки воно не проросте і не зміцниться. І було підготовлено людину—молоду, чисту і відкриту, яка мала таку тверду віру в те, що Бог відповість, що небеса не могли залишатися немов залізо, а земля—немов мідь, якими вони були протягом багатьох століть [див. Левит 26:19].

Цей майбутній пророк не мав упереджених хибних уявлень і вірувань. Він не загрузнув у традиціях, легендах, забобонах і байках століть. Йому не було чого забувати. Він молився про знання і спрямування. Сили темряви передували світлу. Коли він став навколішки, усамітнившись у тихому лісі, його щира молитва призвела до страшної битви, що загрожувала йому знищенням. Протягом століть Люцифер неконтрольовано сковував розум людей і не міг дозволити собі послабити свою сатанинську хватку. Це загрожувало його безмежному пануванню. Нехай Джозеф Сміт сам розкаже свою історію:

“Яка сила скувала і повністю подолала мене, … що мого язика було зв’язано. Суцільна темрява огорнула мене, і на якийсь час мені здалося, що я був приречений на раптове знищення.

Тієї миті, коли я був уже ладен … скоритися знищенню,—не якійсь уявній руйнації, а силі якоїсь реальної істоти з невидимого світу, … я побачив прямо над головою стовп світла, яскравішого за сонце.

Я відчув, що позбувся ворога, який скував був мене. Коли світло було на мені, я побачив двох Осіб, що стояли переді мною у повітрі, блиск і славу Яких неможливо описати. Один із Них звернувся до мене, називаючи моє ім’я, і сказав, указуючи на іншого: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” [Джозеф Сміт—Історія 1:15–17]⁶.

Небеса, які були за великим рахунком зачинені протягом багатьох століть, тепер відкрилися. Голоси, що були безмовними, подавленими і нечутими цілі століття, тепер заговорили. Одкровення, яке була майже викреслене і позбавлене існування силою резону, знов стало доступним.

Вирвалася нова істина, концепція, не сприйнята міріадами людей на землі, і тієї миті була лише одна людина на лиці всієї землі, яка з абсолютною точністю знала, що Бог є особистісною істотою, що Батько і Син є окремими особами з [прославленими] тілами з плоті й кісток [і що вона] була створена на Їхній образ. Як Син був на образ подібний до Свого Батька, Бог Батько мав такий же вигляд, як Син⁷.

Ніщо менше за це повне видіння Джозефові не могло бути достатнім, щоб розвіяти весь туман століть. Просто відчуття, утаємничений голос, сон не могли розсіяти старі забобони і нерозуміння⁸.

Цьому юному хлопчику було довірено найбільшу частину знань, відому людям. Пам’ятайте, того весняного ранку ніхто з усіх людей у світі не мав абсолютного знання про Бога. Було багато хороших людей, але всі вони ходили в духовній темряві довгі роки. Але був хлопчик, що мав знання.

Джозеф єдиний з усіх живих істот знав ці абсолюти:

Він знав, що Бог живий, що Він є [прославленою] особою з плоттю і кістками і є особистістю, як ми, або ми—як Він, на Його образ.

Він знав, що проголошувана здавна триєдність Богів була міфом, обманом. Він знав, що Батько і Син були двома окремими особами, що мали форму, голос і … особистості.

Він знав, що євангелії не було на землі, бо це він дізнався від Богів, і що істинна Церква відсутня на землі, бо Бог небес і землі так сказав йому⁹.

Того ранку у гаю в штаті Нью-Йорк, коли Батько і Син явилися йому, мабуть, відбулося найвеличніше одкровення, що будь-коли давалося світові¹⁰.

Джозеф Сміт був знаряддям Господа у відновленні євангелії

Юному пророку було сказано, що він буде знаряддям в руках Господа у відновлені вічної євангелії з усім, що було втрачено в попередні століття. Потім ці видіння і одкровення продовжувалися в наступні роки, коли голос Єгови знов і знов було чути, відновляючи на землі через цього юного пророка істини євангелії, священство Бога, апостольство, повноваження і сили, організацію Церкви, щоб знову одкровення та вічні істини були на землі і доступні всім людям, які приймуть їх¹¹.

Пророк Моронія являвся Джозефу і довгими годинами розповідав про заселення американських континентів легійцями і про Книгу Мормона, яку буде взято з землі і перекладено. Цей літопис, Книга Мормона, допоможе ствердити божественність Господа Ісуса Христа¹².

Даром і силою Божою [Джозеф] переклав літопис, тепер відомий як Книга Мормона¹³.

Євангелію було відкрито, рядок за рядком і припис за приписом, істину було відновлено, дано силу і відкрито повноваження, і поступово стало достатньо світла і достатньо людей для організації цього царства Божого, яке бачив Даниїл дві з половиною тисячі років тому [див. Даниїл 2:44–45]¹⁴.

Після довгих століть духовної темряви знов засяяло світло, коли одкровення відкрили цей розподіл. Пророк Джозеф Сміт отримував одкровення від Господа, які повернули на землю втрачене—священство Боже, владу, силу, право виконувати обряди, та продовження одкровення від Господа Його народові на землі¹⁵.

Джозефу Сміту була дана сила, з якою він міг запечатувати на землі і це було б запечатано на небесах. Ці ключі відтоді передавалися від президента до президента¹⁶.

Джозеф Сміт запечатав своє свідчення власною кров’ю

Ми добре обізнані з подробицями життя Джозефа Сміта. Він одразу заявив уголос про своє славетне видіння Батька і Сина і одразу відчув тиск і переслідування. Сучасні книжники і фарисеї сотнями видавали пасквільні книги і статті, ув’язнювали його, … обмазували дьогтем і вивалювали в пір’ї, стріляли в нього і робили все можливе, аби знищити його. Незважаючи на всі їхні спроби позбавити його життя, він прожив ще більше двох десятків років різкого і жорстокого переслідування, щоб виконати свою місію, доки не прийде його час.

Він пережив 24 роки пекла, але вони були і 24 роками насолоди, протягом яких він спілкувався з Богом та іншими неземними істотами! Його місія була виконана—небеса і земля були знову поєднані, Церкву організовано, Бригам Янг та інші великі провідники були навчені, щоб вести далі роботу, а він поклав на голови Дванадцятьох кожний ключ і кожну силу, що належить апостольству і які він сам тримав, і він сказав їм: “Я заклав фундамент, а ви повинні будувати на ньому, бо на ваших плечах лежить царство”.

І настав його час запечатати своєю кров’ю своє свідчення, яке він так часто складав перед натовпами друзів і ворогів.

Хоча він сподівався і молився, щоб чаша ця обминула його, він знав, що це неминуче. Він казав: “Я йду як ягня на заклання”. [Див. УЗ 135:4].

І то дійсно було заклання! Зазвучали постріли. І потекла кров мучеників, адже Гайрум, його старший брат, вирішив залишитися з ним. Ця безцінна кров просякла землю, запечатуючи безсмертне і незаперечне свідчення, що продовжує звучати в розумі і в серцях¹⁷.

Ісус запечатав своє свідчення власною кров’ю. Зробив це і Степан. Тепер власною кров’ю запечатав своє свідчення Джозеф Сміт і помер молодим, щоб сказати всьому світові, що пластини, з яких з’явилася Книга Мормона, були знайдені в пагорбі поблизу Пальміри, що у штаті Нью-Йорк. І так завдяки розумінню цієї книги та Святої Біблії євангелія Ісуса Христа була знову відновлена на землі через священнослужіння Його ангелів¹⁸.

Джозеф був захищений, і його життя рятувалося в кожному випадку переслідування, доки його робота не була завершена і він не виконав свою частку відновлення євангелії, священства та всіх інших ключів розподілу, доки царство не було організовано. Він не міг бути вбитий до того часу, хоча все пекло повстало проти нього. Він хотів жити. Життя було приємним для нього. Воно обіцяло ніжне спілкування зі своєю сім’єю, з братами та задоволення від споглядання розквіту роботи у квітку, що розпустилася. Але його праця була виконана. Інші сильні керівники тепер могли вести її. Він був потрібен в іншому. Наприкінці третього десятка років, дуже молодою людиною він помер і продовжив свою роботу в інших сферах¹⁹.

“Мормонізм розвалиться, якщо ми вб’ємо їхнього пророка”,—казали вони, … холоднокровно вбиваючи Джозефа Сміта. Неодмінно, їхні диявольські усмішки задоволення від такого злодійського вчинку змінилися на здивовані гримаси, коли до них дійшло, що вони лише б’ють ногою колючку, ранячи тільки себе. Мормонізм не був знищений жорстоким убивством, і в цьому проявилася його життєстійкість. Пробита кулями плоть підживила ґрунт, пролита кров зволожила насіння, а духи, які вони відправили до небес, свідчитимуть проти них всі вічності. Робота залишилася і вона зростає²⁰.

Праця [Джозефа Сміта] не була втрачена. Його свідчення постійно йде вперед—до безкінечності²¹.

Сьогодні видатні люди, відзначені за свою освіченість, практичність і чеснотність, встають, щоб свідчити, що убивство Джозефа Сміта, як і вбивства мучеників до нього, є ще одним безпомилковим доказом божественності євангелії Ісуса Христа, відновленої у своїй повноті через смиренного пророка²².