Розділ 19

Зміцнення наших сімей

Нам необхідно зміцнювати і захищати свої сім’ї, навчаючи євангелії і живучи за нею вдома.

З життя Спенсера В. Кімбола

Президент Спенсер В. Кімбол часто наголошував на необхідності зміцнювати сім’ї через життя за євангелією вдома. Описуючи події з особистого життя, він розповідав: “Я пам’ятаю, які ми в молодості, коли з дружиною і дітьми жили у власному будинку, проводили сімейні заходи. У нашому домі були небеса. Коли кожен щось робив, чи то було заспівати пісню, бути ведучим у грі, сказати напам’ять одне з уложень віри, розповісти історію, поділитися талантом або виконати завдання, відчувався розвиток і приємні почуття”¹.

Президент Кімбол зі своєю дружиною Камілою зміцнювали дітей, навчаючи їх, підбадьорюючи їх і дозволяючи нести відповідальність за власні рішення. Їхня дочка Олів Бет пригадувала, що вони “скоріше направляли, ніж підштовхували на стежки, якими вони хотіли, щоб ми ходили”².

Президент і сестра Кімбол проявляли велику любов до кожного зі своїх дітей. Один з синів, Едвард, сказав: “Мій батько завжди був дуже ніжним. Я знав, що він любить мене”. Едвард пригадував один випадок, що стався з ним, коли він відвідував урочисті збори у Солт-Лейкському храмі: “Там були тисячі чоловіків. Наприкінці зборів [батько] знайшов мене очима в хорі, в якому я співав. По дорозі до виходу він підійшов, обійняв мене і поцілував”³.

Учення Спенсера В. Кімбола

Сім’я відіграє головну роль в плані нашого Батька і є основою суспільства

Сімейне життя є найкращим способом досягнення щастя в цьому житті, і це прекрасний взірець, даний нам Господом, щодо того, що буде в наступному світі⁴.

Господь організував від початку всю програму, в якій батько має потомство, турбується, любить і скеровує, а мати зачинає, виношує, живить, годує і навчає. Господь міг би організувати все по-іншому, але вирішив зберегти цю одиницю зі своїми обов’язками і конкретними зв’язками, де діти вчать і виховують одне одного, і вчаться любити, шанувати і цінувати одне одного. Сім’я є прекрасним планом життя, закладеним і організованим нашим Батьком Небесним⁵.

Сім’я є основною одиницею царства Божого на землі. Церква не може бути здоровішою, ніж її сім’ї⁶.

Від початку Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів наголошувала на важливості сімейного життя. Ми завжди розуміли, що основи сім’ї як вічної одиниці були покладені ще до того, як було створено цю землю! Суспільство, що не має основи сімейного життя, не має фундаменту і розкладеться в ніщо.

З усіх людей … ми не повинні захоплюватися благовидними аргументами, мовляв інститут сім’ї якось прив’язаний до конкретної фази розвитку земного суспільства. Ми можемо протистояти тим крокам, що принижують значущість сім’ї і які накручують важливість егоїстичного індивідуалізму. Ми знаємо, що сім’я може бути вічною. Ми знаємо, що коли в сім’ї все погано, все погано і в будь-якій іншій суспільній інституції.

Наші політичні інституції … не можуть врятувати нас, якщо наш основний інститут, сім’я, в занепаді. Мирні договори не можуть врятувати нас, якщо вдома замість любові ворожість. Програми з ліквідації безробіття не врятують нас, якщо багатьох більше не вчать працювати, якщо вони не мають можливості працювати або, в деяких випадках, бажання робити це. Правозастосування не убереже нас, якщо надто багато людей не бажають дисциплінувати себе або бути дисциплінованими⁷.

У нас не залишається вибору, … окрім як продовжувати підтримувати ідеали сім’ї святих останніх днів. Те, що не всі мають можливість жити в такій сім’ї, не є достатньо вагомою причиною, щоб більше не говорити про це. Однак ми з обережністю продовжуємо обговорювати сімейне життя, розуміючи, що багато людей … на разі не мають можливості належати до такої сім’ї або сприяти її утворенню. Але ми не можемо відкласти цей стандарт, адже стільки всього іншого залежить від нього⁸.

Батькам потрібно побудувати резервуари духовної сили, щоб підтримувати дітей в житті

У нашому житті є багато різних резервуарів. Деякі резервуари зберігають воду. Деякі—продукти, як ми робимо це за програмою сімейного благополуччя і як робив Йосип у землі Єгипту протягом семи років благоденства. Повинні також бути резервуари знання, щоб забезпечити майбутні потреби, резервуари мужності, щоб здолати повені страху, які приносять у життя невпевненість, резервуари фізичної сили, щоб допомогти нам нести тягарі роботи і хвороб, резервуари доброчесності, резервуари життєвих сил, резервуари віри. Так, особливо резервуари віри, щоб коли на нас тисне світ, ми могли твердо і непорушно стояти. Коли спокуси цього світу, що розкладається, будуть виснажувати наші сили, висмоктувати з нас духовні соки і прагнути зломити нас, нам потрібен буде запас віри, який зможе пронести молодь, а згодом дорослих, крізь темні, важкі, страшні моменти неприємностей, розчарування та роки випробувань, потреб, сум’яття і краху.

Я вдячний своїм батькам, бо вони зробили резервуари для моїх братів, моїх сестер і для мене. Ці резервуари були наповнені звичками молитися, навчанням, заходами, корисним служінням, істиною і праведністю. Щоранку і щовечора ми ставали на коліна, кожен біля свого стільця за столом, і молилися по черзі. Коли я одружився, ця звичка залишилася, і наша нова сім’я продовжувала цю традицію⁹.

Життя вдома, належне навчання, батьківське виховання і керівництво—це панацея від хвороб цього світу та його дітей. Це ліки від духовних і психологічних хвороб, засіб від його проблем. Батьки не повинні передавати виховання дітей іншим.

Здається, зростає тенденція перекладати відповідальність з дому на зовнішні сили, наприклад, школу, церкву і, що хвилює найбільше, різні агентства і заклади з догляду за дітьми. Якими б важливими не були ті зовнішні сили, їм ніколи повноцінно не замінити вплив матері й батька. Постійне навчання, неусипна пильність, партнерство і нагляд за власними дітьми є необхідними, щоб зберігати наші домівки недоторканими і благословити дітей у Господній спосіб¹⁰.

Церковні допоміжні організації мають дуже важливу роль, і нам усім слід користуватися благами, які вони пропонують. Але ми ніколи, ніколи не повинні дозволяти їм заміняти батьків, забирати у батьків відповідальність навчати своїх дітей євангелії Ісуса Христа¹¹.

Керівники і вчителі допоміжних організацій молоді повинні спитати себе, як я можу допомогти цій молоді любити батьків і слухатися їх, шанувати їх і виконувати їхні сімейні обов’язки? Як ми можемо розпланувати збори, ідеї та заходи, щоб не порушити домашні зв’язки і обов’язки і щоб знайти час для сімейних заходів?

Наше присвячення життю за євангелією вдома має стати головною ідеєю кожної програми священства і допоміжних організацій, зменшуючи, якщо необхідно, додаткові заходи, що можуть відволікти від зосередженості на сім’ї та домівці¹².

Лише правильно спланувавши і окресливши наше сімейне життя, ми зможемо вести своїх дітей, утримуючи їх від ям, що готують гріх і знищення, і вивести їх на дорогу до щастя і піднесення. У цьому немає нічого потужнішого за приклад власних батьків та вплив їхнього домашнього життя. Життя наших дітей буде багато в чому таким самим, як те, яке вони бачать у своїй сім’ї, стаючи дорослими чоловіками і жінками. Тож нам слід намітити собі курс, що пролягатиме вздовж дороги, якою, ми хочемо, щоб пішли наші діти¹³.

Дитина забере із собою у своє життя багато з того, що вона бачить у житті своєї сім’ї. Якщо вона бачить, що її батьки часто ходять до храму, вона буде планувати храмове життя. Якщо її вчать молитися за місіонерів, вона поступово почне тягнутися до місіонерської програми. Що ж, це все дуже просто, але таке вже життя. І ми обіцяємо, що ваші діти принесуть вам шану і славу, якщо ви будете подавати їм хороший приклад і виховувати¹⁴.

Я іноді бачив дітей з хороших сімей, які повставали, опиралися, відходили, грішили і зрештою навіть боролися з Богом. Цим вони приносили смуток своїм батькам, які зробили, що могли, … аби виховувати і вести взірцеве життя. Але я неодноразово бачив, як багато з цих же дітей після років мандрів, веселощів усвідомлювали, чого їм не вистачало, каялися і робили серйозний внесок у духовне життя своєї громади. На мій погляд, причина може бути в тому, що, незважаючи на ворожі вітри, за якими потягнулися ці люди, попередній вплив на них був ще більший, набагато більший, ніж вони могли собі думати, і справило цей вплив життя вдома, де вони виросли. Коли з роками вони відчують бажання відтворити у власних сім’ях таку ж атмосферу, яка була в їхньому дитинстві, вони ймовірніше за все повернуться до віри, яка надавала значення життю їхніх батьків¹⁵.

Батьки і матері, ваш найголовніший обов’язок—ваша сім’я. Докладаючи спільних зусиль, ви можете створити такий дім, якого від вас очікує Господь. Виказуючи одне одному і своїм дітям любов і турботу, ви можете зробити резервуар духовної сили, який ніколи не буде порожнім¹⁶.

Нам потрібно зміцнити свої сім’ї перед загрозою зла, що навколо нас

Настане час, коли лише ті, хто глибоко і активно вірив у сім’ю, зможуть зберегти свої сім’ї в кодлі зла, що збирається навколо нас¹⁷.

Злий той знає, куди нападати. Він нападатиме на дім. Він нападатиме на сім’ю. Саме це він робитиме. … Вирішимо собі, що йому ніколи не зробити цього в наших сім’ях!¹⁸

Нам потрібно постійно зміцнювати свої домівки і сім’ї і захищати їх від скаженої атаки зла у вигляді розлучення, розбитих сімей, жорстокості і кривди, особливо дружин і дітей. Нам необхідно постійно пильнувати, щоб не пустити аморальність, порнографію і статеву вседозволеність, які знищать чистоту членів сім’ї, і молодих, і дорослих.

Ми бачимо ці сили зла майже скрізь, куди йдемо. Ми майже постійно піддані їхньому впливові. Ми привозимо їх додому зі школи, з майданчика, з театру, з роботи і з базару. Лишилося небагато місць, які ми відвідуємо у буденному житті, де їх можна уникнути.

Якими тоді мають бути наші дії? Що нам робити? Ми повинні постійно бути напоготові викрити їхню присутність у нашому домі і знищити, як знищили б мікробів та заразу. Ми повинні полювати за ними з шаф нашого розуму, звільняючись від цієї суєтності, гасячи вугілля злочестивості ще до того, як воно розпалить нищівне полум’я. Як це зробити?

Якщо ми бажаємо уникнути смертельно небезпечних випадів злого того і зберегти домівки й сім’ї вільними і міцно укріпленими проти всіх деструктивних впливів, що лютують навколо, то повинні заручитися допомогою самого засновника і організатора плану сім’ї—Самого Творця. Є лише один вірний спосіб і цей спосіб в євангелії Господа Ісуса Христа і послуху її глибоким і натхненним ученням. Певно нам потрібно зрозуміти, що плата за звільнення домівки від таких злих впливів—виконання заповідей Бога¹⁹.

Коли батьки читають газети і журнали і бачать, чого світ намагається навчити їхніх дітей, вони повинні все більш і більш рішучо діяти, аби не дозволити гріху й омані нашкодити їхнім дітям. Тоді батьки повинні налагодити сімейне життя, дисципліну і навчання, які нейтралізують те злочестя, яке відбувається у світі. Якщо діти бачать потворне у цьому світі, то вони також повинні бачити хороше в цьому світі і навчитися належно реагувати на все це і належно ставитися до цього²⁰.

Кілька років тому ми відвідали одну країну, в якій навчали дивному світогляду і “згубні єресі” пропагувалися щодня у школах і контрольованій урядом пресі. Щодня діти чули про ці вчення, філософії й ідеали, про які розповідали їм вчителі.

Хтось сказав, що “постійно капаючи, вода може проточити найміцніший камінь”. Знаючи про це, я запитав про дітей: “Чи зберігають вони свою релігію? Чи не знесилюються під постійним тиском вчителів? Чому ви впевнені, що діти не відійдуть від простої віри в Бога?”

Усе сказане ними зводилось до такої відповіді: “А ми щовечора заліплюємо проточеною водою виїмку. Ми навчаємо своїх дітей безумовній праведності, аби вони не захоплювалися облудними філософіями. Наші діти зростають у вірі і праведності, незважаючи на дуже сильний тиск ззовні”.

Навіть дамби, в яких з’являються тріщини, можна скріпити й врятувати, а мішки з піском можуть стримати потік. Ще раз повторена істина, відновлена звичка молитися, навчання євангелії, вияв любові, а також зацікавленість батьків можуть спасти дитину й утримати її на правильному шляху²¹.

Домівка—це місце, де потрібно навчати духовності і підживлювати її

Домівка справжніх святих останніх днів є прихистком від бур і боротьби життя. Духовність народжується і підживлюється завдяки щоденним молитвам, вивченню Писань, домашнім євангельським обговоренням та відповідним заходам, домашнім вечорам, сімейним нарадам, спільній роботі і розвагам, служінню одне одному та проповідуванню євангелії оточуючим. Духовність також підживлюється завдяки нашому терпінню, доброті, прощенню одне одному та застосуванню євангельських принципів у сімейному колі. Саме вдома ми стаємо експертами і вченими з євангельської праведності, спільного вивчення євангельських істин і життя за ними²².

Дім має бути місцем, де покладання на Господа є звичайною для всіх справою, а не прибереженою для особливих нагод. Один зі способів зробити це—регулярно, палко молитися. Недостатньо просто молитися. Дуже важливо, щоб ми дійсно розмовляли з Господом, маючи віру, що Він відкриє нам, батькам, що необхідно знати і що зробити для благополуччя наших сімей²³.

Вивчення Писань індивідуальне і всією сім’єю є найбільш фундаментальним способом вивчення євангелії. Щоденне читання Писань і спільне обговорення їх вже давно пропонується як могутній засіб від невігластва і спокус Сатани. Ця традиція принесе багато радості і допоможе членам сім’ї любити Господа і Його милість.

Стосовно управління в сім’ях нас було правильно навчено, що сімейні наради є основною нарадою в Церкві. Під керівництвом батька і матері, які також повинні радитися між собою, сімейні наради можуть обговорювати діла сім’ї, сімейні фінанси, складати плани, підтримувати і зміцнювати членів сім’ї²⁴.

Щодо наших домашніх вечорів, то вечір вдома з сім’єю або вечірній виїзд кудись із сім’єю лише частково відповідає меті домашнього вечора. Важливим, насправді-то, є навчання дітей дорогам життя, надзвичайно важливим. Просто сходити разом на шоу, або вечірку, або порибалити лише наполовину відповідає справжній меті, але найкраще—залишитися вдома і навчати дітей євангелії, Писанням і любові одне до одного і до батьків²⁵.

Зобов’язавши себе проводити регулярні і натхненні домашні сімейні вечори і ретельно плануючи наповнення цього вечора, ми посилаємо своїм дітям сигнал, який вони запам’ятають назавжди. Коли ми так віддаємо дітям свій час, то надаємо їм свою присутність—дар, який завжди помічається²⁶.

Мені подобається порівнювати домашній вечір, сімейну молитву та інші подібні заходи Церкви для спасіння сім’ї, якщо вони сумлінно проводяться, з парасолькою. Якщо парасолька не розкривається, то користі від неї не більше, ніж від тростки, і вона не захистить від природної грози. Так само і дані Богом плани мають небагато користі, якщо їх не використовувати.

Коли парасолька розкривається, тонка тканина туго натягується. Коли йде дощ, він стікає по ній, коли йде сніг, він сповзає, коли падає град, він відстрибує, коли дує вітер, він обтікає парасольку. Так само і наша духовна парасолька відбиває удари таких ворогів, як невігластво, забобонність, скептицизм, відступництво, аморальність та інші форми безбожжя.

Я молюся, щоб ми розкрили свої духовні парасольки для захисту наших сімей²⁷.

Ми повинні любити своїх дітей так, як Бог любить нас

Бог є нашим Батьком. Він любить нас. Він витрачає багато сил, намагаючись навчити нас, і ми повинні брати з Нього приклад і надзвичайно любити своїх дітей, виховувати їх у праведності²⁸.

Коли востаннє ви брали власних дітей на руки, якими б дорослими вони не були, і казали, що любите їх і що дуже раді, що вони можуть бути вашими навіки?²⁹

О, брати і сестри, сім’ї можуть бути вічними! Не дозволяйте швидкоплинним спокусам розлучити вас із ними! Божественність, вічність і сім’я—вони йдуть разом, рука об руку, тож і ми повинні так!³⁰