Розділ 12

Цілісність

Розвиваймо в собі цілісність—ту рису душі, яку ми так хвалимо в інших людях.

З життя Спенсера В. Кімбола

До того як його покликали апостолом, Спенсер В. Кімбол активно брав участь у діловому і суспільному житті в Арізоні. Він був співвласником страхових і ріелторських підприємств і був членом місцевих і національних благодійних організацій. У цих колах він був знаний своєю чесністю і цілісністю. Про нього писали: “Особиста чесність як риса лежить в основі враження, яке справляв на людей Спенсер В. Кімбол. … Він завжди був прямолінійним, дотримувався своїх обіцянь, вів переговори чесно і без подвійних мотивів”¹.

Цілісність була невід’ємною в його характері ще з молодості, як про це свідчить наведена далі розповідь: “Спенсер разом з кількома хлопчиками позичили коня і старий екіпаж для поїздки на поле під час заняття з природознавства. На вибоїстій дорозі луснула ресора екіпажу. Наступного дня Спенсер сказав своїм друзям: “Ми всі повинні скласти гроші, щоб заплатити за поламану ресору”, але ніхто не захотів пожертвувати. Він переконував їх, кажучи: “За цю ресору буде заплачено, навіть якщо мені доведеться зробити це самому”².

Виступаючи на Генеральних зборах священства у жовтні 1974 року, президент Меріон Г. Ромні, другий радник у Першому Президентстві, сказав про приклад президента Кімбола: “Всі ці роки він був для мене взірцем цілісності. Ніхто не сумнівається, що він не скинув би з себе священної довіри, покладеної на нього Господом, у тяжку мить життя. Як було б прекрасно, мужі у священстві, якби всі ми мали таку ж цілісність, як у Президента Кімбола”³.

Учення Спенсера В. Кімбола

Цілісність є фундаментом гідного характеру

Цілісність (готовність і здатність жити за віруваннями і зобов’язаннями) є одним з фундаментних каменів гідного характеру, а без гідного характеру людині не варто сподіватися на перебування в присутності Бога тут або у вічностях⁴.

Цілісність—це стан або риса, що означають повноту, нероздільність або єдність. Це повнота і цільність. Це чистота і моральна міць. Це справжня щирість і глибока відвертість. Це мужність, безцінна людська чеснота. Це чесність, правдивість і праведність. Заберіть її, і залишиться лише порожня оболонка.

В цілісної особи чи організації не постає питання: “Що люди подумають про мене і мою поведінку?”, але: “Що я думаю про себе, якщо роблю це або не роблю цього?” Чи є це належним? Чи є це правильним? Чи схвалив би це Господар?

Цілісність у людині має приносити внутрішній спокій, впевненість в меті і твердість у діях. Брак цілісності дає протилежні наслідки: розлад, страх, смуток, невпевненість⁵.

Було б добре, якби всі ми частіше аналізували своє життя, чи не приховані під килимами та в кутках якісь залишки блюзнірства, мерзоти чи проступків. Або чи не приховані під ковдрами самовиправдовування та логічного обґрунтовування якісь дрібні примхливості чи нечесність? Чи немає павутиння на стелі і в кутках, які, ми думаємо, що ніхто не помітить? Чи намагаємося ми приховати дрібну нікчемність та невеличкі задоволення, що таємно дозволяємо собі, логічно пояснюючи, що вони незначні і не матимуть наслідків? Чи є такі сфери в наших думках, вчинках і ставленні, які хотіли б ми сховати від очей тих, кого найбільше поважаємо?⁶

Ми проявляємо цілісність, з честю дотримуючись своїх завітів

Коли ми укладаємо завіт, або угоду, з Богом, то повинні дотримуватися його, чого б це не коштувало. Не будьмо, як той студент, який погоджується жити за певними нормами поведінки і потім порушує клятву і чекає, скільки ж він зможе спокійно жити зі своїм обманом. Не будьмо, як той місіонер, який погоджується служити Господу протягом двох років, а тоді марнує час у ледарстві і виправдовуванні себе. Не будьмо, як той член Церкви, який причащається вранці, а ввечері оскверняє Суботній день⁷.

Несерйозно сприймаючи свої завіти, ми завдаємо ран своєму вічному “Я”. Легко виправдовувати себе і спокусливо логічно обґрунтувати свою поведінку, але Господь пояснює в сучасному одкровенні, що “якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, [чи] своєму суєтному честолюбству, … небеса віддаляються; Дух Господа засмучується; а … [людину] залишено на самоті бити ногою колючки” (УЗ 121:37–38).

Звичайно, ми можемо вибирати. Свобода волі наша, але ми не можемо втекти від наслідків наших рішень. І якщо в нашій цілісності є тріщинка, то саме туди диявол зосереджуватиме свій напад⁸.

Завіти, які ми укладаємо з Богом, включають обіцяння робити, а не лише утримуватися від чогось, творити праведність, а також уникати зла. Діти Ізраїля уклали подібні завіти через Мойсея, кажучи: “Усе, що Господь говорив, зробимо!” (Вихід 19:8, курсив додано), хоч як тільки Мойсей повернувся до них спиною, вони в той же час порушили своє обіцяння у гріху. У водах хрищення ми даємо подібне зобов’язання і підтверджуємо його під час обряду причастя. Не шанувати ці зобов’язання, відмовлятися служити або брати на себе відповідальність, і робити менше, ніж людина може, це гріх бездіяльності.

Носії Мелхиседекового священства і ті, хто отримали свої храмові ендаументи, взяли ще інші, більш конкретні зобов’язання робити, творити праведність. Господь назвав взаємні зобов’язання між нашим Небесним Батьком та носіями священства “клятвою і завітом”. [УЗ 84:39]. Людина розриває завіт священства, порушуючи заповіді, але, крім того, і залишаючи невиконаними свої обов’язки. Відповідно, щоб порушити цей завіт, людині достатньо нічого не робити⁹.

Дотримуйтеся своїх обіцянь. Зберігайте цілісність. Живіть за завітами. Віддавайте Господу і цього року, і кожного року свою найвищу відданість і повний вияв віри. Робіть це “на свою честь”, і ви будете благословенні тепер і назавжди¹⁰.

Якщо ми нечесні, ми обманюємо самих себе

Майже всяка нечесність бере початок і виростає з того внутрішнього перекосу, який ми називаємо виправданням себе. Це найперша, найгірша і найхитріша форма обману: ми обманюємо самих себе¹¹.

Самовиправдання є ворогом покаяння. Божий Дух перебуває з чесним серцем, щоб зміцнювати, допомагати і спасати, але Дух Бога незмінно припиняє боротися в людині, яка виправдовує себе у своїх прогріхах¹².

Наш Творець сказав у вигравіюваннях на Синаї: “Не кради!” [Вихід 20:15]. І знову це було повторено на початку відновлення: “Не кради” (УЗ 59:6).

У суспільній діяльності й особистому житті слово Господа звучить наче грім: “Не кради; … не роби нічого подібного до цього” (УЗ 59:6).

Ми знаходимо виправдання всім формам нечесності, включаючи магазинні крадіжки, що є мерзотою, низинним вчинком, що чинять мільйони людей, називаючи себе шанованими і порядними.

Нечесність проявляється у багатьох формах: у грі з особистими почуттями і любов’ю заради брудних намірів, у крадіжках з касових апаратів або привласненні речей, які належать роботодавцям; у підробці рахунків, … в ухиленні від сплати податків, у взятті державних чи комерційних позик без наміру виплатити їх, у нечесному чи неналежному проголошенні банкрутства з метою уникнення виплати позик, у вуличних пограбуваннях та пограбуваннях домівок, відбираючи гроші та цінне майно, у крадіжці часу, віддаючи менше повного дня чесної праці за денну заробітну платню, у проїзді у громадському транспорті без оплати проїзду, та всі форми нечесності в усіх місцях та за всіх умов.

“Усі так роблять”,—часто чуємо ми як виправдання. Жодне суспільство не буде здоровим без чесності, довіри і самоконтролю¹³.

Нечесний той, хто купує більше, ніж потенційно може за це заплатити. Це шахрайство. Немає честі та людина, яка не може чесно виплатити свої борги. Я вважаю, що це не зовсім чесно, коли людина насолоджується будь-яким елементом розкоші, придбаним за рахунок кредитора. Не завжди безчесно мати борг, але певно безчесно ігнорувати борги¹⁴.

Крадіжка пенні чи доларів або товарів може не сильно розорити того, у кого було украдено, але це принижує крадія і шкодить йому¹⁵.

Наш рівень цілісності впливає на наші сім’ї та людей

Батько, який занижує вік дитини, щоб узяти дитячі квитки на концерти, літаки, поїзди й автобуси, викладає своїй дитині урок нечесності. Вона не забуде цих уроків. Деякі батьки дозволяють дітям порушувати закони щодо феєрверків, використання зброї, рибальства і мисливства без дозволу. Дітям дозволяється керувати авто без посвідчення або підробляти свій вік. Ті, хто роблять такі дрібні вчинки, не відповідаючи за них, наприклад, крадуть фрукти з подвір’я сусіда, ручку зі столу, пачку гумок з полиці універсаму, всі потрошки вчаться, що дрібні крадіжки і нечесність не такі вже й страшні¹⁶.

Батьки, які “покривають” своїх дітей, виправдовують їх і сплачують за їхні незаконні привласнення, втрачають нагоду викласти урок і цим завдають непоправної шкоди своїм нащадкам. Якщо дитині доведеться повернути монету, олівець або плід з відповідним вибаченням, ймовірно її схильність до крадіжок буде приборкана. Але якщо навколо неї здійметься галас і з неї зроблять дрібного героя, якщо її привласнення чужого стане предметом жарту, дуже ймовірно, що це закінчиться ще більшими крадіжками¹⁷.

Батьки можуть розвинути повагу до власності і прав людей у своїх дітей прикладом і настановою. Батьки, які вимагають від дітлахів вибачатися, робити добро і відшкодовувати, можливо, навіть у двократному чи троєкратному розмірі, те, що вони взяли, розбили або поламали, такі діти будуть порядними громадянами і принесуть честь і славу своїм батькам. Ті батьки, які самі поважають закон і порядок і дотримуються всіх правил, своїм прикладом і висловленням схвалення або несхвалення можуть виховати своїх дітей і захистити їх від безладу і протидії¹⁸.

Ми закликаємо вас навчати дітей порядності, цілісності і чесності. Чи можливо таке, що наші діти не знають, який це гріх—красти? Розмах вандалізму, грабіжництва, розбою і злодійства став неймовірним. Захистіть свою сім’ю від цього належним навчанням¹⁹.

Прослідкуймо, щоб ми включили в наші домашні сімейні вечори урок про чесність і цілісність²⁰.

Ми можемо боротися із впливом, але ми повинні навчити наших дітей, що гріх це є гріх. Дітям дозволяють допускати нечесність у спорті та обман в іграх. Це шахрайство переходить у коледж, у професійну діяльність і в бізнес. Це не тільки неправильно, дуже неправильно, це підриває саму суть їхньої культури і характеру²¹.

У поїзді з Нью-Йорка до Балтімора ми сиділи у вагоні-ресторані навпроти одного підприємця і зауважили: “У Солт-Лейк-Сіті рідко бувають такі дощі”.

Розмова невдовзі природно привела нас до золотого запитання: “Що ви знаєте про Церкву?”

“Про Церкву я знаю зовсім небагато,—сказав він,—але я знаю одного з її членів”. Він відкривав підрозділи в Нью-Йорку. “Є там один підрядник, що працює на мене,—продовжував він.— Він настільки чесна і настільки цілісна людина, що я ніколи не вимагаю від нього кошторису на тендер. Він є уособленням честі. Якщо мормонські люди всі, як цей чоловік, я б хотів дізнатися про церкву, яка виховує таких доброчесних людей”. Ми залишили йому літературу і направили місіонерів, щоб вони навчали його²².

Писання подають приклад великої мужності і цілісності

Наскільки людина може захоплюватися Петром, … коли він стояв на повен зріст і зі сміливістю і силою перед тими суддями і правителями, які могли кинути його за ґрати, випороти і, можливо, навіть забрати його життя. Ми немов чуємо ті безстрашні слова, коли він повернувся до ворогів і сказав: “Бога повинно слухатися більш, як людей” (Дії 5:29).

Петро подивився в очі натовпу і склав перед ними свідчення про Бога, Якого вони розіп’яли [див. Дії 3:13–15].

З тих, хто чув це свідчення і заклик, 5 тисяч осіб побачили найвищу мужність і неперевершену цілісність. І ті 5 тисяч людей увірувало.

Повернемося до Даниїла, полоненого і раба, але також і пророка Божого, який був готовий померти за свої переконання. Чи була коли-небудь цілісність вищою за цю? Євангелія була життям Даниїла. У царському дворі йому не було за що дорікнути, але навіть за правителя він не став пити царського вина, не став і бенкетувати м’ясом і смакотами. Його поміркованість і чистота віри дали йому здоров’я, мудрість, знання, вміння і розуміння, а його віра впритул наблизила його до Батька на Небесах, і одкровення давалися йому так часто, як це було необхідно. Те, що він бачив сни царя та зміг витлумачити їх, принесло йому честь, славу, дари і високі посади, за які багато людей були б ладні продати свою душу. Але коли перед ним постав вибір: припинити молитися або бути кинутим у лев’яче лігво, він відкрито молився і віддав себе на покарання. [Див. Даниїл 1–2, 6].

Ми пригадуємо цілісність трьох євреїв: Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, які, як і Даниїл, кинули виклик людям і правителям, аби бути вірними собі і зберегти вірність своїй вірі. Наказ імператора наказував їм стати на коліна і вклонятися золотому бовванові, якого поставив цар. Аби не зректися свого Бога, вони були готові не тільки втратити рід, посади і розсердити царя, але й потрапити до огненної печі.

Коли звуки рога, сопілки, гусел та інших інструментів, приготованих заздалегідь, пронеслися по тій місцевості і коли сонми чоловіків і жінок повсюди у своїх домівках і на вулицях стали на коліна, вклоняючись великому золотому бовванові, троє чоловіків відмовилися зрадити свого істинного Бога. Вони молилися Богові, і коли вони постали перед розлюченим і шаленим від злості царем, то мужньо відповіли в обличчя того, що могло бути неодмінною смертю:

“Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю!

А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися” (Даниїл 3:17–18).

Цілісність! Обіцяння вічного життя від Бога витісняє всі людські обіцяння величі, комфорту, привілеїв. Ці чоловіки мужності і цілісності казали: “Нам необов’язково жити, але ми мусимо бути вірними собі й Богові”. …

Немає важливіших чеснот, які ми прагнемо вдосконалити, ніж цілісність і чесність. Тож будьмо цілковитими, непорушними, чистими і щирими, щоб розвинути в собі цю рису душі, яку ми так високо цінуємо в інших!²³