РОЗДІЛ 18

Храмова робота: ставати спасителями на горі Сіон

Ми тримаємо ключі сnасіння длянаших nредків, які nомерли без євангелії.

З життя Уілфорда Вудраффа

Ужовтні 1841 р., невдовзі після повернення до Наву після місії в Англії, старійшина Уїлфорд Вудрафф відвідав збори, на яких пророк Джозеф Сміт викладав учення про викуплення мертвих. Це було вперше, коли старійшина Вудрафф почув, що живі члени Церкви можуть отримувати спасительні обряди заради своїх померлих предків. Він говорив: “Це було наче спалах світла від престолу Божого в наші серця. Це відкрило для нашого розуму поле, широке, як вічність”¹. Він також зауважував: “Мені бачилося, що Бог, Який відкрив цей принцип людині, є мудрим, справедливим і вірним, що Він має найкращі якості, і добрі почуття, і знання. Я відчував, що в Ньому гармонійно поєдналися любов, милість, справедливість і суд, і я відчував, що люблю Господа більше, ніж будь- коли раніше. Мені хотілося сказати: “Алілуя!”, коли з’явилося це одкровення, що відкривало для нас хрищення за мертвих. Я відчував, що ми можемо радіти благословенням Небес”².

Почувши це вчення, старійшина Вудрафф подумав про свою матір. “Перше, що спало мені на думку,—казав він,—це те, що моя мати в духовному світі. Вона померла, коли мені було 14 місяців. Я не пам’ятав матері. Я подумав: “Чи є в мене влада піти й запечатати мою матір до мого батька? Відповідь була ствердною”³. Пізніше він розповідав про те, як зрештою отримав нагоду запечатати матір до батька: “Вона матиме свою долю в першому воскресінні; і тільки це вже є для мене відплатою за всі труди мого життя”⁴. Він також свідчив про ту радість, яку він відчував, виконуючи храмові обряди за своїх померлих членів сім’ї: “Я мав благословення і привілей викупляти в храмі нашого Бога приблизно чотирьох тисяч родичів мого батька і моєї матері. Я кажу про це, бо це є одним з наших благословень, повнотою і славою, які ми ніколи не пізнаємо, доки не відкриється завіса”⁵.

Вже будучи Президентом Церкви, Уілфорд Вудрафф освятив Солт-Лейкський храм. При цій нагоді він молив Господа допомогти святим у їхніх зусиллях викупити мертвих: “Дозволь … святим посланцям відвідувати нас у цих священних стінах і відкривати нам знання стосовно роботи, яку ми повинні виконувати для наших мертвих. І оскільки Ти схилив серця багатьох тих, хто ще не ввійшов у завіт з Тобою, шукати своїх предків, і роблячи це вони простежили родоводи багатьох святих, ми молимо Тебе, щоб Ти посилив це прагнення в їхніх грудях, щоб вони могли таким чином допомагати виконанню цієї роботи. Благослови їх, ми молимо Тебе, у їхніх трудах, щоб вони могли не впасти у помилку, готуючи свої родоводи; і більш того, ми просимо Тебе відкрити перед ними нові шляхи інформації і вкласти в їхні руки літописи минулого, щоб їхня робота могла бути не тільки точною, але й повною”⁶.

Учення Уілфорда Вудраффа

Небесний Батько є милостивим до всіх Своїх дітей і не засуджує тих, хто помер, не отримавши нагоди отримати євангелію.

Якщо мертві не чули євангелії, Господь не збирається посилати їх у пекло за те, що вони її не сприйняли. Господь є Батьком усіх. Він є милостивим до всіх. … Мільйони людей народилися у плоті, прожили і пішли в могилу, ніколи не бачивши в своєму житті лиця пророка; ніколи не бачивши людину, покликану від Бога, яка має владу виконувати один з обрядів дому Божого. Чи засудить їх Бог за те, що вони не сприйняли євангелію? Зовсім ні⁷.

Бог не ставиться до людей упереджено; Він не буде давати переваги одному поколінню і забирати їх у іншого; і весь рід людський, від батька Адама і донині, повинен отриматипривілей—тут чи в іншому місці почути євангелію Христа; і покоління, що пройшли і зникли, не почувши цю євангелію у повноті, силі й славі, ніколи не будуть вважатися Богом відповідальними за те, що не підкорялися їй. І Він не засудить їх за те, що вони відкинули закон, який ніколи не бачили і не розуміли; і якщо вони жили у злагоді зі світлом, яке в них було, вони в цьому є виправданими, і їм мають проповідувати в духовному світі⁸.

Ми стаємо спасителями на Горі Сіон, коли будуємо храми і отримуємо спасительні обряди заради мертвих.

Багато хто з наших предків, які зараз у духовному світі, ніколи не бачили лиця апостола, пророка або натхненної людини, і вони утримуються у в’язниці. Джозеф Сміт, Гебер Кімбол, Джордж А. Сміт і тисячі старійшин Ізраїля можуть проповідувати тим духам, і ті можуть отримувати свідчення, яке приносять старійшини; але старійшини не будуть охри- щувати віруючих там; у духовному світі немає хрищень, як немає того, щоб там одружувалися чи віддавали заміж⁹.

Деяка людина або люди, що живуть у плоті, мають виконати цю частину роботи для них; бо для спасіння мертвої людини, яка ніколи не приймала євангелії, необхідно зробити не менше, ніж для спасіння живої людини. І ті, хто помер без євангелії, мають право на те, щоб хтось у плоті виконав цю роботу для них¹⁰.

Наш обов’язок—не сидіти, а будувати ці храми. Я вважаю цю частину нашого священнослужіння місією настільки ж важливою, як проповідування для живих; мертві почують голос слуг Божих у духовному світі, і вони не зможуть вийти [з могил] ранком [першого] воскресіння, якщо не буде виконано певних обрядів для них і заради них у храмах, зведених для імені Божого. … Хтось має викупити їх, виконавши такі обряди для них у плоті, бо вони не можуть у цьому подбати про себе, будучи духами, і для того, щоб цю роботу можна було здійснювати, ми повинні мати храми, у яких належить робити це; і я хочу сказати вам, мої брати і сестри, що Бог небесний вимагає, щоб ми не сиділи, а будували їх, щоб робота викуплення могла бути прискорена. Наша нагорода чекатиме на нас, коли ми перейдемо за завісу. …

Я не дивуюся, що Президент [Бригам] Янг сказав, що відчув натхнення закликати святих останніх днів пришвидшити побудову цих храмів. Він відчував важливість цієї роботи; але тепер він пішов від нас, і нам залишається продовжувати її, і Бог благословить наші труди, і в них ми матимемо радість. Це є підготовкою, необхідною для другого пришестя Спасителя; і коли ми збудуємо храми, які ми зараз плануємо збудувати, тоді ми почнемо бачити необхідність зведення інших, бо відповідно до старанності наших трудів у цьому напрямі ми будемо усвідомлювати обсяг роботи, яку потрібно виконати, і те, що робиться тепер, є тільки початком. Коли прийде Спаситель, тисяча років буде присвячена цій роботи викуплення; і храми з’являться скрізь по цій землі Йосипа—Північній та Південній Америці—і також в Європі та в інших краях; і для всіх потомків Сима, Хама та Яфета, які не отримали євангелії у плоті, потрібно буде виконати обряди в храмах Божих, перш ніж Спаситель зможе представити Царство Батькові, кажучи: “Звершилося”¹¹.

Перед вашими очима … дещо з того, що стосується викуплення наших мертвих, і дещо з того, що стосується будівництва храмів. Ці труди, брати і сестри, є важливими. Це ті труди, які ми виконуємо для інших і які вони не можуть виконати самі для себе. Це те, що робив Ісус Христос, коли поклав Своє життя для нашого викуплення, бо ми не могли самі викупити себе. У духовному світі наші батьки, матері й родичі, і у нас є робота, яку слід виконати заради них. Я сам дуже зацікавлений у цій роботі викуплення мертвих, і так само зацікавлені мої брати і сестри. Це та робота, яку ми повинні продовжувати виконувати, наскільки в нас є можливість. … Це та робота, яку покладено на святих останніх днів. Робіть усе можливе в цьому напрямі, щоб коли ви перейдете на інший бік завіси, ваші батьки, матері, родичі і друзі могли благословити вас за те, що ви зробили, і якщо ви будете знаряддям в руках Божих у здобутті їхнього викуплення, вас визнають спасителями на горі Сіон у сповненні пророцтва [див. Овдій 1:21]¹².

Нас благословили силою і повноваженням,—маючи святе священство, за заповіддю Божою,—стати на землі і викупляти живих і мертвих. Якщо ми не робили цього, нас буде проклято і відсічено від землі, і Бог Ізраїля поставить народ, який робитиме це¹³.

Брати і сестри, покладіть ці речі до серця. Продовжуймо складати наші записи, заповнювати їх праведно перед Господом і виконувати цей принцип, і благословення Бога прийдуть до нас, і ті, хто буде викуплений, благословлять нас у дні майбуття. Я молю Бога, щоб як народ ми тримали відкритими очі, щоб бачити, вуха, щоб чути, і наші серця, щоб розуміти велику і могутню роботу, яка лежить на наших плечах, і яку Бог небесний вимагає від наших рук. Великими і славетними є ці принципи, які Бог відкрив нам стосовно викуплення наших мертвих¹⁴.

Мертві прагнуть, щоб ми проходили обряди заради них, і Сам Бог з великою небайдужістю наглядає за храмовою роботою.

Перед нами—велика робота з викуплення наших мертвих. За тим, яким курсом ми прямуємо, спостерігають з небайдужістю всі небеса¹⁵.

Наші прабатьки дивляться на нас, [чекаючи], що ми будемо виконувати цю роботу. Вони дивляться на нас з великим хвилюванням, прагнучи, щоб ми добудували ці храми і виконували певні обряди в них, щоб ранком воскресіння вони могли вийти і мати ті самі благословення, що маємо ми¹⁶.

“Усі, хто померли, не пізнавши цієї євангелії, хто прийняв би її, якби їм було дозволено залишитися, будуть спадкоємцями целестіального царства Бога; також усі, хто помирає відтепер, не пізнавши її, хто прийняв би її усім своїм серцем, будуть спадкоємцями цього царства; бо Я, Господь, судитиму всіх людей згідно з їхніми діяннями, згідно з бажаннями їхніх сердець” [УЗ 137:7–9]. Так само буде і з вашими батьками. Буде дуже небагато тих, якщо взагалі такі будуть, хто не прийме євангелію. … Батьки цього народу прийматимуть євангелію¹⁷.

Президент Янг сказав нам, і це істинно так, що коли б мертві могли, вони б говорили голосом гучним, як десять тисяч громів, закликаючи слуг Божих не сидіти, а будувати храми, звеличувати свої покликання і викупляти своїх мертвих¹⁸.

Якби [ми] знали і розуміли почуття пророка Джозефа Сміта і тих братів, щоб були поруч з ним, а також почуття мільйонів з роду людського, яких утримують у їхніх в’язницях, ми були б невтомними. … Ми працювали б для викуплення наших мертвих¹⁹.

Очі небес—на нас; очі Самого Бога, очі кожного пророка і апостола в духовному світі дивляться на вас, дивляться на священство, щоб побачити, що вони роблять і що вони збираються робити. Це є набагато важливішою справою, ніж ми усвідомлюємо і розуміємо. Прокиньмося до усвідомлення обрядів дому Божого і нашого обов’язку, щоб нас могли виправдати ²⁰.

Коли ми зустрінемо наших предків у духовному світі, це уде часом радості а^о часом смутку, залежно від того, як ми тут виконували роботу заради них.

Y вас є сила … викупляти ваших мертвих. Багато хто з вас зробив це, і я сподіваюся, що всі ви будете продовжувати робити це, поки для вас залишатиметься, кого з [ваших] мертвих викупляти. Ніколи не припиняйте цю роботу, поки у вас є сили входити до храму. … Я викупив там кілька тисяч. Я виконував хрищення, висвячення, омовіння і помазання, ендаументи і запечатування для них, ті самі [обряди], які виконувалися б, якби вони перебували у плоті. Я піду і зустріну їх на тому боці завіси. Ви підете і зустрінете ваших родичів²¹.

Коли я покладу моє тіло в могилу, а мій дух піде в духовний світ, я радітиму і матиму славу з ними ранком воскресіння, якщо вони приймуть ці принципи. “Що ж,—можливо скажете ви,—а якщо ці люди, за кого ви христилися, не приймуть євангелію?” Це буде їхньою провиною, а не моєю. Це обов’язок, покладений на весь Ізраїль, що вони повинні виконувати цю роботу, якщо в них є така можливість тут, на землі²².

Як я почувався б, проживши так довго, як я прожив, маючи привілей ходити в ці храми, якби мені довелося піти до духовного світу, не виконавши цю роботу? Я зустрів би рідних мого батька, я зустрів би рідних моєї матері, я зустрів би своїх предків, замкнених у в’язниці; я тримав ключі від їхнього спасіння, але нічого не зробив для них; що б я тоді відчув, або як вони поставилися б до мене?²³

Я не хочу піти до духовного світу і зустрітися з моїми предками, які ніколи не чули євангелії у свій час і своєму поколінні і які скажуть мені: “Ти тримав у своїй руці владу піти і викупити мене, а ти цього не зробив”. Я не хочу, щоб так було. Я не хочу, щоб так було зі святими останніх днів. Я думаю, наші справи йдуть непогано. У нас чотири храми, зведені в цих долинах серед гір [на 1897 р.], і їх дуже добре відвідують святі останніх днів. Але ми хочемо продовжувати це, доки ми не викупимо всіх, кого можемо викупити. Якщо ми будемо практикувати цей принцип, ми через нього матимемо благословення. Воно залишатиметься з нами ранком воскресіння, коли наші батьки і матері, а також наші предки постануть ра-зом з нами, тому що ми викупили їх²⁴.

Якщо ми не будемо робити те, що вимагається від нас, ми будемо під осудом. Якщо ж ми будемо це робити, то коли ми прийдемо, щоб зустрітися з нашими друзями у целестіально- му царстві, вони скажуть: “Ви були нашими спасителями, бо у вас була влада зробити це. Ви виконали ці обряди, які Бог вимагав виконувати”²⁵.

Нас названо спасителями на Горі Сіон, хоча царство належить Господу. Це славетні принципи. Бути спасенними, спасти наших ближніх—як це славетно! Що те золото і срібло; що ті багатства цього світу! Усе це загине і втратить свою цінність. Ми підемо звідси і залишимо це тут. Але якщо в нас є вічне життя, якщо ми зберігаємо віру і перемагаємо, ми будемо радіти, коли перейдемо на інший бік завіси. Я радію цьому. Навряд чи знайдеться якийсь принцип, відкритий Господом, якому б я радів більше, ніж викупленню наших мертвих; ніж тому, що з нами, у сімейній організації, будуть наші батьки, наші матері, наші дружини і наші діти—ранком першого воскресіння і в Целестіальному Царстві. Це великі принципи. Вони варті будь-якої жертви²⁶.