РОЗДІЛ 20

Свобода волі: обираючи життя або смерть

Саме теnер нам належить робити вибір між добром і злом, бо наші дії мають наслідки і в цьому житті, і у вічності.

З життя Уілфорда Вудраффа

А президент Уілфорд Вудрафф свідчив, що спасіння приходить “кров’ю і через кров Ісуса Христа”, і він також наголошував, що повнота спасіння приходить “через послушність євангелії”¹. Маючи це розуміння, він навчав, що “ми всі маємо свободу вибирати добро і відмовлятися від зла або ж вибирати зло і відмовлятися від добра”² і що Бог “триматиме [нас] підзвітними за використання цієї свободи волі”³. Він закликав святих приймати праведні рішення, нагадуючи їм про різницю між “кількома короткими роками земних задоволень” і “довгою вічністю світла, істини, благословень і знання, що Господь подарує кожній людині, яка дотримується Його законів”⁴.

Як і всі ми, Президент Вудрафф мав незліченні нагоди використовувати свій дар свободи волі. Одна така нагода була в нього в Англії, у Хіфордширі, в домі Джона Бенбоу (див. с. 91 у цій книзі). “Джон Бенбоу був шляхетною людиною,—згадував Президент Вудрафф. —Він був наче англійський лорд; на мою думку, най- багатша людина, що будь-коли приходила до Церкви. Він був охрищений, мені здається, менше місяця тому, коли прийшов у маленьку вітальню зі своєю дружиною і майже три чверті години розповідав мені, що читав у Новому Завіті, як у дні апостолів [люди] продавали своє майно і все покладали до ніг апостолів [див. Дії 4:31–37], і він сказав, що відчуває своїм обов’язком виконати цей закон, що він бажає зробити це. Я вислухав його терпляче, і коли він закінчив, я витратив, думаю, півгодини, розповідаючи йому про різницю між нашим нинішнім станом і положенням апостолів тих днів. Я дав йому зрозуміти, що Бог послав мене до Англії не опікуватися його золотом, його кіньми і коровами, його майном; Він послав мене туди проповідувати євангелію. Однак я сказав йому, що Господь прийме його жертву, і що він має творити добро, коли може; він має допомагати бідним, допомагати видавати Книгу Мормона тощо”.

Згадуючи ту подію, Президент Вудрафф прокоментував далекосяжний вплив того рішення ввічливо відмовитися від пропозиції брата Бенбоу:

“Що ж, яким був би результат, якби я взяв інший курс і сказав: “Так, давайте ваше майно, і я попіклуюся про нього?” Мабуть, він став би відступником. І не тільки це, але ми б мали одного нерозумного апостола, який був би підходящим кандидатом у відступники. Але чи було це для мене спокусою? Ні, не було. І не було б для жодного старійшини, який має достатньо Духа Божого, щоб знати різницю між сотнею тисяч фунтів грошей і своєю долею у першому воскресінні з владою пройти повз ангелів і богів до піднесення і слави і стати в присутності Бога і Агнця навічно”⁵.

Учення Уілфорда Вудраффа

Оскільки Бог дав нам свободу волі, ми відповідаємо за свої дії.

Бог дав особисту свободу волі всім Своїм дітям у цьому розподілі, як Він давав її усім Своїм дітям у попердніх розподілах. Ця свобода волі завжди була спадком людини під управлінням Бога. [Ми] мали її на небесах небес, перш ніж цей світ постав, і Господь підтримував і захищав її там проти агресії Люцифера й тих, хто став на його бік, аж до повалення Люцифера і третини небесних сонмів [див. Об’явлення 12:1–9; УЗ 29:36–37; Мойсей 4:1–4]. Завдяки цій свободі волі ми з вами і все людство стали відповідальними особами—відповідальними за те, яким курсом прямуємо, яким життям живемо, які вчинки ми робимо у плоті⁶.

Це частина божественного порядку—не силувати йти в небеса жодну людину, не втручатися в її думки підступно, але дати їй можливість діяти самостійно. [Бог] виклав перед створеною Ним людиною вічну євангелію, принципи життя і спасіння, а тоді дав їй або вибрати це для себе, або відкинути це, маючи чітке розуміння, що вона стає відповідальною перед Ним за результати своїх дій⁷.

Наші рішення творити добро або зло приносять наслідки в цьому житті і у вічності.

Усі отримають те, чого вони домагаються. Що ми сіємо,— добро або зло,—те ми й пожнемо [див. Галатам 6:7; УЗ 6:33].⁸

Господь заповідав нам, і ми маємо коритися його заповідям, якщо [хочемо] отримати благословення, які приходять через послушність⁹.

Чим точніше ми виконуємо заповіді Божі, тим більш упевненими ми будемо в тому, що Бог є нашим другом і що Він доглядає нас, що Його Син Ісус є нашим захисником перед Батьком, що Він серед цього народу і що Він відстоюватиме права Своїх святих і захистить від будь-якої зброї, що кується проти Сіону¹⁰.

Ми повинні вкласти в душі наших дітей [розуміння] злих наслідків вчинення гріха або порушення будь-якого з законів Бога; їм треба допомогти зрозуміти, що, вчиняючи зле, вони пожнуть сум і лихо, яких вони можуть з легкістю уникнути, якщо вчинятимуть правильно, що вони мають завчити цей принцип через заповідь, не пізнаючи сум і лихо на власному досвіді кривдочинства¹¹.

Я ніколи не вчиняв у цій Церкві й царстві гріха, за який би мені не доводилося заплатити у тисячу разів більше, ніж він того вартий. Ми не можемо грішити безкарно; ми не можемо нехтувати жодною порадою [Божою] безкарно, але це буде приносити сум¹².

Брати і сестри, шукайте Бога; прикликайте його приватно і не відвертайтеся від праведності та істини, бо в цьому ви не отримаєте нічого, але втратите все¹³.

Ті люди, які не будуть ходити згідно зі світлом, яке мають, мусять рано чи пізно успадкувати гірке лихо; вони не мають ні радості, ні щастя, ні спасіння, що їх має людина, яка слухається заповідей Божих і постійно робить те, що є правильним. Злочестиві постійно відчувають страх. Для чоловіка чи жінки немає привабливих перспектив у вчиненні гріха—це та річ, за яку не платять. Нам краще служити Господу, бо ті, хто служать Господу вранці, вдень і ввечері, є щасливими—бідні вони чи багаті¹⁴.

Спитайте у будь-якого народу, нації, царства або покоління людей, чи вони шукають щастя, і вони скажуть, що шукають, але як вони його шукають? Візьміть найчисленнішу частину людства як приклад—і як саме вони шукають щастя? Вони з надзвичайною готовністю служать дияволу, а Бог небесний і Його закони—це для них останнє, чому вони хочуть поклонятися і чого вони хочуть дотримуватися. Вони не хочуть поклонятися Богові і шанувати Його ім’я, але блюзнять Його ім’я день-у-день, і майже весь світ шукає щастя, вчиняючи гріхи, порушуючи закон Бога, блюзнячи Його ім’я і відкидаю- чи єдине джерело, звідки походить щастя.

Якби ми справді розуміли, що не зможемо знайти щастя на шляхах гріха і порушення законів Бога, ми б побачили глу- поту [такого підходу], кожна людина побачила б, що заради здобуття щастя, ми маємо працювати і вершити труди праведності, виконувати волю нашого Батька Небесного, бо ми отримаємо з Його руки все щастя, благословення, славу, спасіння, піднесення і вічне життя, що ми будь-коли насправді отримуємо в цьому житті й у вічності¹⁵.

Будьмо вірними і прикрашаймо себе благодатями євангелії! Чинячи кривду, ми нічого не отримаємо. Брехня, крадіжки, блюзнірство, пияцтво, пліткарство і зречення Господа Ісуса Христа приносить сум і муки сумління; вони принижують людину, створену за образом Бога; але коли ми чинимо правду, слухаємося заповідей Божих, коли ми милосердні й добрі, це приносить радість, і мир, і Святого Духа, а зрештою—піднесення у царстві Батька¹⁶.

Ми отримаємо вічну нагороду, згідно з законом, якого ми дотримуємося під час нашого короткого земного життя.

Любі мої, наше життя тут—це лише кілька днів перетер- піння, але на тому боці завіси, ми будемо жити вічно, ми будемо жити та існувати так само довго, як буде існувати наш Творець, і наша вічна доля залежить від того, як ми проводимо наше коротке життя у плоті¹⁷.

Коли ми зможемо насправді зрозуміти нашу майбутню долю—майбутнє щастя, піднесення і славу або ж наше майбутнє нещастя, приниження та сум, що все це залежить від того короткого часу, що ми проводимо в цьому світі, я кажу, що це не піде на користь жодній людині під небесами—проводити свій час у кривдочинстві. … Якщо людина будь-коли і будь від кого отримує якесь благословення, вона отримує його від Господа, бо диявол не має наміру благословляти і не буде благословляти дітей людських; але він працює, щоб звести їх на манівці з путі праведності та істини¹⁸.

Бог небесний, Який створив цю землю і помістив Своїх дітей на ній, дав їм закон, за яким вони можуть бути піднесеними і спасенними у царстві слави. Бо всім царствам дано закон, і все управляється законом по цілому всесвіту. Якого закону людина дотримується, тим законом вона і зберігається, і вона отримує всі ті нагороди, які той закон їй гарантує [див. УЗ 130:20–21]. Це воля Божа—щоб усі Його діти слухалися найвищого закону, щоб вони могли отримати найвищу славу, яка призначена для всіх безсмертних істот. Але Бог дав усім Своїм дітям свободу волі, можливість вибирати, якого саме закону дотримуватися¹⁹.

Жодна людина не отримає целестіальну славу, якщо не буде дотримуватися целестіального закону; жодна людина не отримає террестріальну славу, якщо не буде дотримуватися терре- стірального закону, і жодна людина не отримає телестіальної слави, якщо не буде дотримуватися телестіального закону [див. УЗ 88:19–33]. Є велика різниця між світлом сонця в полудень і мерехтінням зірок вночі, але ця різниця є не більшою, ніж різниця між славами у різних частинах царства Божого²⁰.

Господь відкрив нам целестіальний закон, тобто, Він дав нам повноту євангелії Ісуса Христа і пізнання принципів вічного життя. …

Якби нам довелося йти до целестіального світу, нам довелося б діяти за спонуканнями духа, який панує там, і з нами постійно були ті принципи, які мають управляти нами. Ми повинні мати той самий дух і принципи в цьому світі, і ми маємо дотримуватися целестіального закону тут і бути об’єднаними за тим самим принципом, який єднає людей Божих, які живуть у Його присутності, щоб отримати ту саму славу, яку мають вони.

Такими є принципи, які викладають нам день-у-день, і ми маємо навчитися виконувати їх, і ми маємо відкинути наш егоїзм і всі облудні принципи²¹.

Чинячи праведно, людина отримає свою нагороду, і люди будуть сумувати і гірко жалкувати, якщо підуть іншим курсом, всупереч Богу або Його роботі, у цьому чи будь-якому іншому поколінні. … Якщо людина чинить праведно, якщо вона доблесна у свідченні Ісуса Христа, кориться євангелії та дотримується своїх завітів, то коли вона перейде на інший бік завіси, вона матиме вхід до присутності Бога і Агнця; дотримавшись целестіаль- ного закону, вона входить до целестіаль- ної слави, вона збережена цим законом, і вона має свою частку у цій славі протягом безкінечних епох вічності. Слухаючись закону Божого, залишаючись вірною йому протягом нечисленних днів, проведених у плоті, кожна людина під небесами отримає свою нагороду²².

І ми також можемо дослідити своє серце і невідкладно вирішити, що будемо вершити труди праведності, шанувати нашого Батька Небесного, виконувати свій обов’язок перед Богом і людиною, підтримувати і розбудовувати царство Боже, і ми тоді зрозуміємо, що для отримання щастя і задоволення безсмертної душі у повноті слави, людина має дотримуватися целестіального закону і бути оживленою часткою целестіального Духа Божого; і ми також зрозуміємо, що вчинення гріха, порушення закона Божого і блюзнірство на Його ім’я принесе сум і нещастя, і це принесе смерть фізичну і духовну. Якщо ми ходимо шляхами непра- ведності, ми засмучуємо Святого Духа і засмучуємо наших братів, а також завдаємо шкоди собі²³.

Шлях життя викладено, і якщо ми нехтуємо ним і не йдемо ним, то нічого, крім смерті, не зазирне нам у вічі. Зупинімося і подумаймо хвилину—подивіться, що саме нам краще отримати—життя або смерть… Ви чули прості істини, і вони були продиктовані силою Святого Духа і через свідчення Ісуса Христа, і тепер вам час вирішувати, кому ви будете служити²⁴.

Ваші майбутні благословення, ваше майбутнє піднесення і вічна слава будуть залежати від того, яким шляхом ви підете тут. Шлях, що веде до вічного життя, є для вас зрозумілим. … Тепер вам залишається крокувати ним²⁵.

Бог робить спасіння доступним дия нас, надаючи прості принципи поведінки і даючи нам сииу дотримуватися їх.

Для вас є доступним спасіння, вічне життя і доля у першому воскресінні; по суті, усі благословення, що їх Бог обіцяв будь-якому народу, що будь- коли жив у плоті, прибережені для вас і є доступними для вас, якщо ви виконуєте ваші обов’язки²⁶.

Святі останніх днів мають усі стимули; шлях, що лежить перед ними, є ясним і привабливим²⁷.

Існує тільки одна правильна дорога, і це пряма дорога; і принципи та правила, які управляють вами на цій дорозі, є простими і легко зрозумілими. Це шлях, яким ми маємо йти, і я вважаю, що ми надзвичайно благословенні, пізнавши істинний шлях²⁸.

В усьому, що Господь вимагає від наших рук, Він не вимагає від нас нічого, що ми не могли б здійснити. Ми можемо слухатися Його заповідей у відповідності до нашого положення і засобів, які ми маємо. Немає чоловіка або жінки, настільки бідних, що вони не можуть дотримуватися євангелії; вони можуть іти й христитися для відпущення гріхів, і якщо вони будуть дотримуватися заповідей Господніх, Він вкладе в їхні руки силу і засоби, щоб виконати те, що від них вимагається²⁹.

Моя молитва, щоб ми могли слідувати цим курсом, щоб коли ми перейдемо на інший бік завіси, ми могли б бути задоволені підсумком нашого життя. Ми знайдемо нашу історію і описання нашого життя там, у великій бібліотеці целесті- ального царства нашого Бога, і ми знатимемо, що ми робили у цьому житті. Якщо ми робили те, що є неправильним, нам буде сумно. Ми повинні розкаятися в кривдах і намагатися чинити краще. Моя молитва, щоб Дух Божий міг бути з нами, щоб направляти нас і скеровувати в усіх трудах, доки ми закінчимо земне життя, щоб тоді, після смерті, нас могли прийняти в царстві Божому. Ми будемо радіти, якщо ми чинили правильно; бо наші очі не бачили, вуха не чули, і це ніколи не входило до сердець дітей людських—яка слава лежить перед синами й дочками Адамовими! Це сховано від наших очей сьогодні, і ніколи не відкриється для нас, доки ми не ввійдемо у присутність Бога і Агнця³⁰.

Немає жодної людини, яка будь-коли жила на землі і дотримувалася заповідей Божих, яка була б посоромлена в цьому або шкодувала би через це, коли ввійде в присутність Бога³¹.