РОЗДІЛ 21

З вірою витримувати випробування та протидію

Якщо ми вірні та слухняні в часи випробувань, Господь зміцнить нас і використає бідування, щоб допомогти нам підготуватися до целестіальної слави.

З життя Уілфорда Вудраффа

“Ми в безпеці, поки виконуємо свої обов’язки,—навчав Президент Уілфорд Вудрафф. —Які б випробування або лиха нас не було покликано пройти, рука Божа буде з нами і підтримуватиме нас”¹. Викладаючи цей принцип, Президент Вудрафф спирався на власний досвід. Він пройшов крізь релігійні та політичні переслідування, жорстокість погромників, протидію місіонерській роботі, хвороби, смерті членів сім’ї та друзів, а також щоденні випробування цього життя. Але він реагував на такі лиха з вірою, не впадаючи у розпач, довіряючи Господнім обіцянням і знаходячи силу у своєму власному свідченні про євангелію.

У листопаді 1835 р., коли Уілфорд Вудрафф служив на місії в південній частині Сполучених Штатів, він і його напарник отримали Господню настанову в часи випробувань. Він писав: “Ми подорожували вночі,… і нас застигла буря з дощем. Ми під’їхали до струмка, який розлився під дощем до такої міри, що перетнути його можна було тільки вплав на конях. … Ми спробували перетнути струмок убрід, але це намагання призвело до того, що в темряві, під сильним вітром і дощем, ми загубилися в хащах—і навколо нас був дощ, вітер, потоки води і зламані верхівки дерев. Ми перетнули майже двадцять потоків… Але Господь був милостивим до нас в годину наших тривог, бо поки ми йшли навпомацки в темряві, ризикуючи своїм життям і своїми кіньми на кручах, несподівано яскраве світло світло засяяло навколо нас і відкрило нам бачення небезпеки, бо ми були на краю глибокої прірви. Світло сяяло, доки ми не знайшли будинок і не розпитали про те, куди нам іти”².

Коментуючи той випадок, Президент Вудрафф казав: “Ми тоді рушили далі, радіючи, хоч темрява повернулася і дощ не вщухав”³. Це твердження є прикладом його підходу до труднощів життя. Він завжди йшов своїм шляхом, радіючи Господнім благословенням навіть тоді, коли деякі випробування довго не закінчувалися.

Учення Уілфорда Вудраффа

Випробування і протидія дають нам досвід і допомагають підготуватися до целестіальної слави.

Безсумнівно, це багато разів викликало в душах чоловіків і жінок запитання—навіщо Бог помістив чоловіків і жінок у такий світ, як цей? Чому Він дає своїм дітям переживати сум і лихо тут, у плоті? Господь дещо відкрив з цього приводу, і ми достатньо добре знаємо це, щоб розуміти: це є необхідним⁴.

Очевидно, що це Божа мета—дозволити Його святим пройти крізь всебічні випробування, щоб вони могли довести свою цілісність і пізнати характер тієї основи, на якій вони будують⁵.

Хоч ми іноді схильні—і були схильні у дні минулі—скаржитися на те, що стикаємося з протидією, переслідуваннями та лихами, я хочу сказати моїм братам і сестрам, що ці речі є спадщиною святих Божих. … Я ніколи не читав про людей Божих у жодному з розподілів, щоб вони проживали своє життя, як кажуть у сектантському світі, на заквітчаних ложах легкості, без жодного спротиву. … Нас покликано багато разів проходити крізь випробування, і я не думаю, що ми повинні скаржитися, бо якби в нас не було випробувань, нам було б незручно в іншому світі, в товаристві пророків та апостолів, яких перепилювали, розпинали тощо—за слово Боже і свідчення Ісуса Христа⁶.

Неможливо,… щоб святі Божі успадкували целестіальне царство, якщо їх не випробують, чи будуть вони залишатися в завіті з Господом, чи ні⁷.

Ісус … зійшов нижче всього, щоб піднятися над усім і пізнати все. Жодна людина не сходила нижче, ніж Спаситель світу. Народжений у хліву, заколисаний у яслах, він ішов звідти аж до хреста, крізь криваві страждання—до престолу благодаті; і в усьому його житті не було нічого земного, чим варто було володіти. Усе Його життя пройшло в бідності, стражданнях, болю, лихах, трудах, молитвах, плачу та сумі аж доки він не віддав духа на хресті. Але Він залишався Божим першонародженим сином і Викупителем світу. Можуть спитати, чому Господь дозволив, щоб Його Син прийшов сюди, щоб Він жив і помер так, як це було. Коли ми перейдемо до духовного світу і завісу буде відкрито, ми тоді, мабуть, зрозуміємо усі ті “чому” та “тому що” в усьому.

В усьому, що Бог дає людині, і в усьому, що Він планує для неї, можна побачити, що ми народжені, аби зносити біль, лиха, сум та випробування; це те, крізь що, за постановою Божою, рід людський має пройти; і якщо ми належним чином пройдемо це випробування, то досвід, який воно принесе, зрештою стане великим благословенням для нас, і коли ми отримаємо безсмертя, вічне життя, піднесення, царства, престоли, князівства та сили з усіма благословеннями повноти євангелії Христової, ми зрозуміємо і усвідомимо, чому нас було покликано пройти крізь нескінченну війну протягом тих кількох років, які ми проводимо у плоті⁸.

І що є все те, що ми можемо зробити або перетерпіти, у порівнянні з множинністю царств, престолів та князівств, що їх Бог відкрив нам?⁹

Y війні, що точиться між темрявою та світлом, Господь і Його народ будуть тріумфаторами.

Протидія Богові та Його Христу, протидія світлу та істині існувала від початку і донині. Це та війна, що почалася на небесах, що існувала в усі часи, що буде продовжуватися аж до фінальної сцени, доки не зацарює Той, Хто має право царювати, коли Він прийде у хмарах слави, щоб нагородити кожну людину за її діяннями у плоті¹⁰.

Той дух війни, що явлено в ці дні, існував в усі віки, коли священство було на землі. Завжди точилася війна між світлом і темрявою, між Богом та дияволом, святим і грішником, правильними принципами і лжевченнями. Ми самі ведемо війну із злими схильностями нашої [людської] природи¹¹.

Є дві сили на землі і в середовищі жителів землі—сила Божа і сила диявола. У нашій історії ми мали кілька дуже особливих випадків. Коли у Бога є на землі народ, неважливо, в яку епоху, Люцифер, син зірниці досвітньої, та мільйони духів, що зазнали падіння і були скинуті з небес, ведуть війну проти Бога, проти Христа, проти роботи Божої і проти народу Божого. І вони не відступляться від того, щоб робити це в наш день і в нашому поколінні. Завжди, коли Господь простягає Свою руку, аби виконати будь-яку роботу, ті сили працюють, аби повалити її¹².

Ми маємо не тільки боротися з силами темряви, невидимими силами, що оточують нас, але ми маємо воювати з чисельними зовнішніми обставинами і долати дуже багато труднощів, з якими ми не можемо не стикнутися, і чим більше такого ми маємо зустрічати, тим більше ми маємо відчувати спонуку до дій, і ми маємо працювати з усією своєю силою перед Господом заради встановлення праведності та істини та заради розбудови роботи Божої, слідкуючи за тим, щоб Його ім’я шанувалося на землі¹³.

Диявол знав, коли ангел дав [Книгу Мормона] Джозефу Сміту, що це основа тієї системи, що повалить його царство. Гоніння та все інше, крізь що пройшов цей народ, відбувалися не тому, що вони були порушниками закону—не тому, що вони були більш злочествими, ніж інші, а тому, що вони закладали основу царства Божого, що зростатиме, збільшуватиметься,… і готуватиме шлях до пришестя Господа Ісуса Христа, Який є Царем царів і Господом панів, Який прийде і царюватиме над усією землею, і всі інші царства, і президенти, і правителі, і їхні підлеглі будуть зобов’язані визнати, що Ісус є Христос. Робота останніх днів, яку ми представляємо, зв’яже силу диявола, яка тримала владу серед дітей людських. … Тоді не дивно, що диявол скаженіє і підбурює злочестивих вести війну проти цієї роботи. Господь надихатиме Своїх слуг і даватиме їм здатність утримувати це царство на землі. Він стоїть біля стерна. Я не дав би багато за цю роботу, якби Він не був її Творцем—вона не вистояла б без Ньогo проти ТІЄЇ могутньої сили, яка їИ протидіє¹⁴.

І нам належить прокинутися до відчуття нашого обов’язку, і прикликати Господа у смиренні, і жити, не віддаляючись від Нього; щоб наші очі були відкриті, як це було у випадку з молодим чоловіком, слугою давнього пророка Єлисея, і ми побачимо, що тих, хто за нас, більше, ніж тих, хто проти нас [див. 2 Царів 6:8–17]; що в протидії є тенденція тільки прискорювати виповнення цілеИ Божих. Покладіть свою довіру на Бога і покладайтеся на Його обіцяння, живучи згідно із світлом і знанням, які ви маєте; і все буде добре з вами в житті та в смерті¹⁵.

Господь наглядає за нами в часи випробувань, зміцнюючи нас відповідно до нашої віри, смирення та послушності.

Безумовно, ми ніколи не мали більше або стільки ж [випробувань], як Спаситель. Але Він усе Своє життя залишався вірним Своєму Батькові і Своєму покликанню Спасителя світу. Він багато молився, і Він плакав перед Господом через гріхи цього світу. Сьогодні Він серед нас. Він є нашим захисником перед Батьком. [Див. УЗ 29:5]. Він наглядає за нами, і Він робитиме все можливе для нашого спасіння¹⁶.

Ми зазнавали переслідувань, ми пройшли крізь лиха, і ми пройшли крізь серйозні випробування в наш час; але Господь проніс нас крізь усе це¹⁷.

Лиха та тривоги збільшуються на землі, і ці речі мають свою причину. Пам’ятайте це і думайте про це. Якщо ви виконуєте свої обов’язки, якщо я виконую свої обов’язки, ми матимемо захист, і ми пройдемо крізь лиха в мирі та безпеці¹⁸.

Потрібно мати незалежність розуму, чесність серця, віру в Бога і твердість характеру, щоб вести життя святого останніх днів перед лицем непривітного світу і в оточенні випробувань, і тривог, і переслідувань¹⁹.

Даниїл був готовий зійти в лев’ячу яму; троє юних євреїв [Шадрах, Мешах та Авед-неґо] не боялися долі, що чекала на них; апостоли доблесно відстоювали істину і заради неї не побоялися і смерті, і чому ці люди та ще інші люди в подібних обставинах могли встояти, тримаючись за свої переконання і не ухиляючись? Тому що, перш за все, вони мали істину і вони знали її для себе; а по-друге, Святий Дух, Утішитель, підтримував їх так, як може це робити тільки ця сила в усіх сценах випробування, крізь які народ Божий було покликано пройти. І так воно є донині²⁰.

Я часто думаю, що я ніколи не бачив цього народу щасливішим, ніж у часи його найбільшої бідності, гонінь та лих за слово Боже і за свідчення Ісусове. Дух Божий був з ними, і в їхньому смиренні та стражданнях Святий Дух, Утішитель, був їхнім постійним супутником, і вони були сповнені радістю і розрадою, і вони раділи перед Господом, отримуючи все це. Вони не відчували б цього, якби їх не випробовували в тому, як вони дотримуються заповідей Господніх²¹.

Нам потрібно покаятися і упокоритися перед Господом, нашим Богом, щоб ми могли мати більшу частку Святого Духа і мати в цьому більше насолоди, аби це підготовляло нас до того, що чекає на нас у майбутньому²².

Я хочу свідчити святим останніх днів. Бог разом з цим народом. Він визначає наш курс, і Він продовжуватиме робити це, якщо тільки ми будемо прислухатися до Його голосу, і Він продовжуватиме давати нам достатньо благодаті, щоб вистояти день випробування і тривог. Господь був милостивим до Свого народу в кожну епоху світової історії; але як страждав Христос, як страждали апостоли—дехто з них навіть до смерті—за свідчення Ісусове, так страждали святі останніх днів, і дехто з них також запечатав своє свідчення кров’ю свого життя. їх було покликано на те, щоб пройти крізь гірке лихо заради євангелії, але від нас ніколи не вимагалося терпіти більше, ніж ми здатні знести, і ніколи цього не вимагатимуть, доки ми слідуємо порадам небес²³.

Рука Божа простягнута заради спасіння цього народу, і якими б темними не здавалися хмари, якими б сильними не ставали переслідування, утиски та протидія цій роботі, Господь від початку цієї роботи і донині наглядав за її інтересами, і Він підтримував і зберігав її, і Він продовжуватиме чинити так аж до її закінчення; доки Сіон не постане і зодягнеться у свої прекрасні шати, доки всі великі події останніх днів не буде звершено²⁴.