РОЗДІЛ 1

Відновлення євангелії

Через nророка Джозефа Сміта Господь відновив Свою євангелію в істинній славі, силі, порядку і світі.

З життя Уілфорда Вудраффа

Коли Уілфорд Вудрафф був дитиною, він і його сім’я затоваришували з Робертом Мейсоном, чоловіком, який був відомий за свою надзвичайну віру. Президент Вудрафф згадував:

“Він вірив, що необхідно мати пророків, апостолів, сни, видіння і одкровення в церкві Христа, ті самі, що їх мали ті, хто жив у давні дні; і він вірив, що Господь поставить народ і церкву в останні дні з пророками, апостолами і всіма дарами, владами і благословеннями, які вона завжди містила в будь- яку епоху світової історії. Він часто приходив у дім мого батька, коли я був хлопчиком, і навчав мене і моїх братів тим принципам; і я вірив йому.

Він багато молився і мав сни та видіння, і Господь показав йому багато чого у видіннях, що мало статися в останні дні.

Я розповім про одне видіння, яке він мені переповів. Під час нашої останньої зустрічі він сказав: “Я працював на своєму полі вдень, коли мене огорнуло видіння. Я був поставлений серед великого лісу фруктових дерев: Я був дуже голодний і довго йшов тим садом, шукаючи плоди, щоб поїсти; але я не міг знайти жодного плоду в цілому саді, і я заплакав, бо не зміг знайти плодів. Поки я стояв, дивлячись на цей сад і дивуючись, чому немає плодів, дерева почали падати на землю з кожного боку від мене, доки в цілому саді не залишилося стояти жодне дерево; і поки я стояв, дивуючись, я побачив, як молоді паростки почали рости з коренів дерев, що впали, і вони виросли в молоді квітучі дерева на моїх очах. Вони випускали бруньки, квітнули, і на них з’являлися плоди, аж доки дерева рясно не принесли найкращі плоди, які тільки мені доводилося бачити, і я радів, дивлячись на рясноту цих прекрасних плодів. Я підійшов до дерева і набрав повні жмені плодів, і я дивувався, які вони красиві, і коли я збирався скуштувати [один з них], видіння зникло, і я опинився в полі, на тому самому місці, де почалося видіння.

Після цього я став навколішки на землю, і молився Господу, і просив Його в ім’я Ісуса Христа показати мені значення видіння. Господь сказав мені: “Ось витлумачення видіння: великі дерева в лісі представляють покоління, у якому ти живеш. У твоєму поколінні на землі немає церкви Христа, або царства Божого. На землі немає плоду Церкви Христової. Жодна людина не висвячена від Бога, щоб виконувати жоден з обрядів євангелії спасіння на землі в цей день і в цьому поколінні. Але в наступному поколінні, Я, Господь, поставлю Моє царство і Мою Церкву на землі, і плоди царства і церкви Христа, ті, що приходять з пророками, апостолами і святими в кожному розподілі, знову будуть знайдені у повноті на землі. Ти доживеш до того, щоб побачити той день і потримати плід; але ніколи не скуштуєш від нього у плоті”.

Президент Вудрафф продовжував: “Коли [він] закінчив свою розповідь про видіння та його витлумачення, він сказав мені: “Я ніколи не скуштую від цього плоду у плоті; але ти скуштуєш, і ти станеш видатним діячем у царстві”. Тоді він обернувся і пішов від мене. Це були останні слова, які він сказав мені за свого земного життя.

Він мав це видіння приблизно в 1800 р., і він розповів це мені у 1830 р.—у ту саму весну, коли було організовано Церкву.

Це видіння та інше, чого він навчав мене, справило велике враження на мою душу, і я багато молився Господу, щоб Він вів мене Своїм Духом і підготував мене до Своєї Церкви, коли вона прийде”.

Коли Уілфорд Вудрафф приєднався до Церкви, він написав листа своєму другові Роберту Мейсону. “Я… розповів йому, що знайшов Церкву Христа, про яку він мені розповідав,— згадував він пізніше. —Я розповів йому про її організацію і появу Книги Мормона; про те, що Церква має пророків, апостолів і всі дари та благословення, що істинний плід царства і Церкви Христа явлені серед святих, саме так, як Господь показав йому у видінні. Він отримав мого листа і прочитав його кілька разів, і він поставився до нього так, як він ставився до того плоду з видіння; але він був дуже старий і невдовзі вмер. Він не дожив до того, щоби хтось із старійшин виконав для нього обряди євангелії.

При першій нагоді, після того як було відкрито вчення про хрищення за мертвих, я пішов і охристився за нього”¹.

Учення Уілфорда Вудраффа

Євангелія Ісуса Христа є вічною і незмінною.

Господь простягав Свою руку багато разів у різних розподілах, щоби встановити Своє царство на землі; Він ставив людей—шляхетних духів,—які приходили і втілювалися у [свої] тілесні скинії в різні періоди й часи. Він надихав тих людей; давав їм одкровення; сповнював їх натхненням, світлом, істиною, тим, що є від царства Божого².

Якби вам довелося зустрітися з батьком Адамом, з Сифом, Мойсеєм, Аароном, Христом або апостолами, вони б навчали вас тим самим принципам, яких навчено нас; вони б не змінили жодну частку. Ця євангелія є вічною за своєю природою і незмінною за своїм характером³.

Ніколи не було більше, ніж одна євангелія, і ніколи не буде більше, ніж одна, яку передають дітям людським, і це ніколи не змінювалося і ніколи не буде змінюватися ні в часі, ні у вічності. Вона є тією самою у кожному періоді світової історії; її обряди є тими самими. Ті, хто вірував у євангелію, мали віру в Ісуса ще до того, як Він прийшов у плоті, і розкаяння в гріхові проповідували ще до Його дня так само, як і після; вони також практикували хрищення для відпущення гріхів і рукопокладання для надання дару Святого Духа; і вони мали організацію церкви з натхненними мужами. Ці речі є необхідними у кожну епоху світової історії⁴.

Завжди, коли Господь має Церкву на землі, і ця Церква отримує євангелію Христа, і вони мають спілкування зі Святим Духом, тоді кожен дар і благодать, що будь-коли належали Церкві Божій, належить цій Церкві⁵.

Ісус Христос встановив Свою Церкву під час Свого земного священнослужіння, але люди впали у відступництво після Його смерті та Воскресіння.

Ісус Христос … приніс євангелію Юдеям і встановив Своє царство серед них, і воно прийшло з усіма дарами, благодатями і силами: хворих зцілювали; дияволів виганяли; дари було явлено серед них. Але Юдеї відкинули Його і вони зрештою віддали Його на смерть. Його не прийняли; і тоді, згідно з заповіддю, ця євангелія пішла до Іновірців⁶.

Коли царство було представлено Іновірцям, його було представлено з апостолами і пророками, з силами зцілення, з одкровеннями, що йшли безпосередньо від Бога, і з кожним даром, кожною благодаттю, у які вірували Юдеї і які вони мали, поки залишалися вірними: коли воно пішло до Іновірців, воно було досконалим у своїй організації, але у плині часу вони змінили обряди царства Божого і впали за тим самим сценарієм зневіри, і залишалися століттями без істинного порядку небес у своєму середовищі… У плині часу дари, і благодаті, і сили царства Божого були забрані, і ті люди, хто керували давньою церквою Божою, майже всі були віддані на смерть; вони були вбиті, бо [вони] намагалися зберегти церкву в чистоті і з усією міццю намагалися встановити принципи, які відкривав Бог⁷.

Пройшло багато століть. Мільйони людей народжувалися, жили на землі, помирали і відходили в духовний світ, і жодна душа з них, наскільки нам про це відомо, не мала влади йти серед людей і виконувати обряди євангелії життя і спасіння. Були, безумовно, мільйони добрих людей, які діяли згідно з найкращим світлом, що в них було, … які приходили у свій час і проповідували євангелію, згідно з тим світлом, яке вони мали. Але вони не мали влади виконати жоден обряд, що залишався б у силі після смерті. Вони не мали святого священства⁸.

Світ був майже позбавлений знання істини і Святого Духа, яке проливається, щоб вести людство шляхом істини… Один лише той факт, що покоління за поколіням поставали і встановлювали системи та організації, кожна з яких проголошувала, що вона створена згідно з планом спасіння, але всі вони протистояли одна одній, доки вони не утворили десятки і десятки церков, усі з різними положеннями вчення, доводить, що щось було негаразд.⁹.

Після століть відступництва Господь відновив повноту євангелії через пророка Джозефа Сміта.

Євангелія з’явилася в наш час у своїй істинній славі, силі, порядкові й світлі, як це завжди було, коли Бог мав серед людей народ, який Він визнавав. Та сама організація і євангелія, за яку помер Христос і захищаючи яку проливали свою кров апостоли, знову встановлені в цьому поколінні. Як саме вона прийшла? Через священнослужіння святого ангела від Бога, з небес [посланого], який [розмовляв] з людиною, і показав їй темряву, що огортала світ, і відкрив перед нею ту велику темряву, що оточувала народи, і картини тих подій, що мають статися в цьому поколінні, швидко змінюючи одна одну, аж до пришестя Месії [див. Джозеф Сміт—Історія 1:30–49]. Ангел навчав Джозефа Сміта цих принципів, що є необхідними для спасіння світу; і Господь дав йому заповіді, і запечатав на ньому священство, і дав йому владу виконувати обряди дому Господнього. Він сказав йому, що євангелії не було серед людей і що в світі не було істинної організації цього царства, що люди відвернулися від Його істинного порядку, змінили обряди, і зламали вічний завіт, і успадкували брехню і ті речі, від яких користі немає. Він сказав йому, що настав час покласти основу для встановлення Царства Божого серед людей в останній раз, що є підготовкою до фінальної сцени.¹⁰.

Що робив Джозеф Сміт, отримавши священство та його обряди? Я скажу вам, що він робив. Він зробив те, на що були нездатні сімнадцять століть і п’ятдесят поколінь, що приходили і відходили, усе духівництво і релігії християнського світу, і весь світ разом—він, будучи [неосвіченим] юнаком, представив світові євангелію Ісуса Христа у її повноті, ясноті й простоті, як її викладав її Творець та Його апостоли; він представив церкву Ісуса Христа і царство Боже, досконале у своїй організації, як апостол Павло представляв їх—з головою і ногами, руками і долонями, кожен член тіла досконалий перед небесами і землею [див. 1 Коринтянам 12:12–28]. Як міг він, [неосвічений] хлопець, зробити те, що цілий освічений християнський світ не зміг зробити за сімнадцять століть? Оскільки його вела сила Божа, він отримував свою освіту від тих людей, які, перебуваючи у плоті, самі проповідували ту саму євангелію, і роблячи це, він сповнював те, про що пророкували патріарх Адам, Енох, Мойсей, Ілля, Ісая, Єремія та Ісус і Його апостоли.

Павло з легким серцем казав: “Я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує”. [Див. Римлянам 1:16]. Так само можуть сказати святі останніх днів: “Ми не соромимося євангелії Христової”. Я не соромлюся сказати, що Джозеф Сміт був пророком Бога; я не соромлюся засвідчити, що він був покликаний Богом, і він заклав основу цієї церкви і царства на землі, бо це істинно так, і кожний чоловік, кожна жінка, яких надихає Святий Дух, можуть бачити і розуміти ці речі.

Його життя тривало, доки він не отримав кожний ключ, обряд і закон, що будь-коли давалися людині на землі від патріарха Адама і до нинішнього розподілу. Він отримав владу і ключі під руками Мойсея для збирання дому Ізраїлевого в останні дні; він отримав під руками [Іллі] ключі запечатування сердець батьків до дітей і сердець дітей до батьків; він отримав під руками Петра, Якова та Івана апостольство і все, що належить до нього; він отримав під руками Моронія всі ключі і владу, що вимагається від жезла Йосипа, що є в руках Єфрема; він отримав під руками Івана Христителя Ааронове священство з усіма його ключами і владою; а також кожен інший ключ і владу, що належить цьому розподілу, і я не соромлюся сказати, що він був пророком Божим¹¹.

Джозеф Сміт не жив протягом майже тисячі років, як Адам, він прожив тридцять вісім років. Він явив літопис жезла Йосипового, що є в руках Єфрема—історію давніх жителів цього континенту. Силою Божою він переклав його, і його видано багатьма мовами. Крім цього він організував Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів на основі апостолів і пророків, і Христос Ісус є [її] наріжним каменем [див. Ефесянам 2:20]. Чоловіків, що мали різні професії, висвячували у священство і посилали нести цю євангелію у світ. Бог сказав Джозефу Сміту, що його було покликано підрізати виноградника ще раз, востаннє, перед пришестям Сина Людини [див. УЗ 24:19]. З тих часів тисячі старійшин Ізраїля було послано у світ проповідувати євангелію… Нехай кожна людина прочитає одкровенняз книги Учення і Завіти, які було дано через нього протягом того короткого часу, який він провів тут у плоті. Це одна з найвеличніших книг, що людина будь-коли давала роду людському. Не тільки це, але він організував [виконання] ендаументів і виконав багато іншої роботи. Хто міг би вимагати від нього, щоб протягом того короткого часу, який він жив у плоті, він зробив більше, ніж він зробив? Я отримав свій ендаумент під його руками. Він приніс усі ці обряди, які було дано святим останніх днів. По суті, це чудо й диво, що він встиг зробити так багато¹².

Ми тепер маємо привілей ходити у світлі відновленої євангелії.

Я вважаю благословенним від Господа кожний народ, якому Він відкрив євангелію Ісуса Христа, якому Він дав святе священство і повноваження виконувати обряди Його дому… Я вважаю, що це наша сьогоденна позиція; ми маємо привілей ходіння у світлі, ми маємо привілей розуміти і знати істину, знати шлях спасіння і піднесення у присутності нашого Батька і Бога. Ми правомочно знаємо Його задум і волю, через Його слуг і пророків. Господь дав нам учителів і натхненних мужів, мужів, які є натхненними від Духа і сили Божої; зодягнув їх в істину і дарував їм мудрість навчати нас в усі часи, якою стезею нам іти. Це велике благословення¹³.

Коли я думаю… про умови, в яких перебуває рід людський, і бачу у наскільки іншому по відношенню до великих народних мас становищі знаходимося ми, я справді відчуваю, що ми зобов’язані бути вдячними нашому великому Благодійникові. Мільйони представників людського роду збираються у різних приміщеннях, соборах, церквах, щоб поклонятися Богові, але хіба є серед цих чисельних громад хоч би одна, де мають розуміння істини, якщо тільки серед них немає старійшини- святого останніх днів, якого покликано, щоб проповідувати жителям землі? Чи збираються вони, розуміючи принципи тієї самої євангелії, того самого плану спасіння, євангелії Ісуса Христа, таким чином, щоб це єднало їх?

Бог не міг би об’єднати людей, у яких є стільки різновидів віри і так багато вчень, діаметрально протилежних одне одному, як це є у світі, але ми є благословенним народом; ми маємо принципи союзності та єдності, і коли ми дотримуємося їх, вони зближують і єднають нас.

Саме за цим принципом святі останніх днів є благословенними і вільними. Ви значною мірою звільнені від тих тривог та плутанини, лжевчень, темряви, помилок та забобонів, що захмарювали наш розум, доки світло не було явлено дітям людським, які перебували у темряві, бо так це було з нами усіма; доки світло не прийшло, ми, значною мірою, плазували в темряві. Хоч ми могли бути чесними і нас підносили найкращі та найсвятіші почуття, поки не було явлено повноту євангелії, світ немовби всліпу дряпався по муру [див. Ісая 59:9–11]. У нас не було ні апостолів, ні пророків, у нас не було натхненних мужів, які б підняли нас і сказали нам, що робити, аби бути спасенними, і нам доводилося проходити крізь усі ті тривогу, нещастя і темряву, яким підвладні діти людські, живучи за лжевченнями, лжетрадиціями та лжевчителями …

Ми звільнені від цього, хмару темряви усунено від нас, і світло вічної істини почало сяяти над нашим розумом …

Це я вважаю одним з найбільших благословень, що Бог давав дітям людським,—мати ясну істину, на яку їм вказали. …

Де можна було знайти чоловіка або жінку, які б розуміли щось про Бога або про вічність, доки Джозеф Сміт не відкрив повноту євангелії? Я міг читати в Біблії про ті речі, у які ми тепер віримо, і приймати їх, але я був оточений традиціями світу і не міг розуміти їх.

Тепер нас навчають час від часу ясним принципам євангелії Ісуса Христа, планові спасіння—навчають, як жити, щоб мати схвалення нашого Небесного Батька. Хіба це не благословення з благословень? Якби ці люди могли усвідомлювати їхні благословення, вони ніколи не прожили жодної нещасної миті. Якби ці люди могли усвідомлювати своє становище та їхні дійсні стосунки з Богом, вони б відчували повне задоволення і вони б усвідомили, що наш небесний Батько є милостивим до нас і що Він дарував нам великі й славетні благословення¹⁴.

Я дякую Богові, що я живу в цей час і добу світової історії, коли мої вуха почули звук повноти євангелії Христа¹⁵.