РОЗДІЛ 3

Розподіл повноти часів

Як святі останніх днів, ми маємо священний обов’язок доnомагати в розбудові царства Божого у цьому останньому розnоділі.

З життя Уілфорда Вудраффа

різні часи історії світу Господь встановлював розподіли євангелії. У кожному розподілі Він відкривав Свою євангелію через одного або кількох уповноважених слуг. Пророк Джозеф Сміт був Господнім знаряддям в установленні нинішнього розподілу, який у Писаннях називають “розподілом повноти часів” (Ефесянам 1:10; УЗ 128:20).

Навесні 1834 р. Уілфорд Вудрафф відвідав збори священ- ства в Кертленді, шт. Огайо. На цих зборах він почав розуміти долю Церкви в цьому розподілі. Потім він згадував:

“Пророк запросив усіх, хто мав священство, зібратися у маленькому дерев’яному будинку школи, який стояв там. То був простий будиночок приблизно 14 кв. футів. Але в ньому зібралося все священство Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у місті Кертленді… Тоді вперше я побачив Олівера Каудері і впреше почув, як він виступає; вперше я побачив і Бригама Янга та Гебера “Пророк запросив усіх, хто мав священство, зібратися у маленькому дерев’яному будинку школи, який стояв там. То був простий будиночок приблизно 14 кв. футів. Але в ньому зібралося все священство Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у місті Кертленді… Тоді вперше я побачив Олівера Каудері і впреше почув, як він виступає; вперше я побачив і Бригама Янга та Гебера Ч. Кімбола, а також двох Праттів [Орсона і Парлі], Орсона Хайда та багатьох інших. Крім Джозефа Сміта й Олівера Каудері, в Церкві не було апостолів. Коли ми зібралися разом, пророк запросив старійшин Ізраїля разом з ним свідчити про цю роботу. Ті, про яких я вже згадав, а також багато не названих мною людей свідчили. Коли вони закінчили, пророк сказав: “Брати, я багато чому навчився і був натхненний завдяки вашим сьогоднішнім свідченням, але хочу сказати вам перед Господом, що ви знаєте про долю цієї Церкви і царства не більше, ніж немовля, яке сидить на колінах матері. Ви не усвідомлюєте цього”. Я був доволі здивований. Він сказав: “Цього вечора ви бачите лише маленьку групу [носіїв] священства, але ця Церква заповнить Північну і Південну Америку—вона заповнить цілий світ”.¹

Уілфорд Вудрафф присвятив своє життя побудові царства Божого, і він продовжував отримувати настанови від Джозефа Сміта, навіть після смерті Пророка. Він розповідав про видіння, яке він бачив і в якому він розмовляв з Джозефом Смітом: “Я бачив його за дверима храму в небесах. Він підійшов до мене і звернувся до мене. Він сказав, що не може довго говорити зі мною, бо поспішає. Наступний чоловік, якого я зустрів, був батько Сміт [Джозеф Сміт ст.]; він не міг розмовляти зі мною, бо поспішав. Я зустрів з півдюжини братів, які обіймали високі посади на землі, і жоден з них не міг зупинитися, щоб поговорити зі мною, бо вони [всі] поспішали. Я був дуже вражений. Але потроху я знову зміг бачити Пророка і отримав привілей поставити йому запитання.

“Отже,—сказав я,—я хочу знати, чому ви поспішаєте. Я поспішав усе своє життя; але я чекав, що моє поспішання скінчиться, коли я прийду у царство небесне, якщо я туди потраплю”.

Джозеф сказав: “Я скажу тобі, брате Вудрафф. Кожний розподіл, який мав священство на землі і пішов до целесті-ального царства, має певний обсяг роботи, яку необхідно виконати в підготовці до того, щоб зійти разом зі Спасителем на землю, коли Він зійде на землю, щоб царювати на ній. Кожний розподіл мав досить часу, щоб виконати цю роботу. Але не ми. Ми є останнім розподілом, і стільки належить виконати роботи, і ми маємо поспішати, щоб виконати її”²

Учення Уілфорда Вудраффа

Господь і Його пророки чекали цього розподілу ще до створення світу.

Усі натхненні люди від днів патріарха Адама і до днів Ісуса мали бачення, більше або менше, цього великого і останнього розподілу повноти часів, коли Господь простягне Свою руку, щоб підготувати землю і людей до пришестя Сина Людини і царства праведності³.

Я вважаю, що ця робота,… яка виконується від того часу, як цю церкву було організовано, є тільки виконанням великого плану нашого Батька Небесного,—того плану, який було встановлено ще до створення світу. По суті, не було розподілу, на який з більшою зацікавленістю дивилися б усі пророки Божі та натхненні люди. …

Ісая, у пророчому видінні спостерігаючи цей день, використовує дуже виразну мову, намагаючись передати свої почуття у зв’язку з цим. Він каже в одному уривкові: “Радійте, небеса, звеселися ти, земле! Ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими! І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув… Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!” Він каже: “Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною” [див. Ісая 49:13–16].

І цей Сіон Божий перебував перед лицем Його ще до ство- рення світу⁴.

Господь не створив цей світ випадково; Він ніколи не виконує жоден із Своїх трудів випадково. Цю землю було створено з певними цілями; і однією з цих цілей є остаточне викуплення і встановлення Його уряду і царства на землі в останні дні, щоб підготувати її до царювання Господа Ісуса Христа, чиє право—царювати. Цей призначений час настав, цей розподіл перед нами, ми живемо в ньому⁵.

Ніщо не зупинить просування Церкви до її долі.

Ця церква продовжує зростати. Це єдина істинна церква на лиці всієї землі. Її історія—перед світом. Вона продовжує збільшуватися і зростати від того дня, коли її було організовано і донині. … За задумом Всевишнього Бога вона має стояти на землі в силі, і славі, і панувані, як це бачили пророки Божі у їхні дні і в їхніх поколіннях. Це те царство, яке бачив Даниїл, і воно буде продовжувати зростати й розгортатися, доки не заповнить усю землю [див. Даниїл 2:34–35, 44–45; УЗ 65:2].⁶

Ми віримо, що ця Церква підготує шлях для того, щоб Христос прийшов і правив як цар, і що ця Церква тоді перетвориться на царство Боже, про пришестя якого моляться всі християни; що воля Божа може виконуватися на землі, як і на небі [Матвій 6:10]⁷.

Немає сили на лиці цієї землі, яка б зламала цю Церкву. Чому? Тому що Бог тримає її у Своїх руках. Він її Творець, і Він обіцяв, через вуста десятків і десятків пророків, що вона вистоїть⁸.

Коли вони вбили Джозефа і Гайрума, вони не вбили “мормонізм”, вони не вбили віру в Бога, вони не вбили надію і милосердя, вони не припинили обряди дому Божого або силу святого священства. Бог Небесний встановив усе це⁹.

Царство Боже йде вперед; воно назад не йде¹⁰.

Де святі останніх днів або жодна інша особа, що будь-коли бачили цю церкву, або царство, щоб вона йшла назад?.. Незалежно від обставин, це царство йшло вперед і нагору зранку і донині. Чи воно колись піде назад? Ні. Цей Сіон Господній в усій своїй красі, силі й славі награвійований на долонях Всемогутнього Бога, і він є перед Його лицем постійно; Його постанови видані, і жодна людина не може усунути їх¹¹.

Хоч усі сили темряви можуть воювати проти нас, Господь є нашим Другом, і Він підтримає нас і дасть нам силу розбудовувати Сіон і виконувати цю роботу аж до пришестя Сина Людини. Отже, нехай ваші серця будуть заспокоєні… Ми всі маємо об’єднатися у справі, яку ми робимо. Якщо ми будемо це робити, ми вийдемо переможцями.¹²

Ми зовсім не подорожуємо на м’яких диванах, ми знали війни і протидії від початку і донині; але ми, як і весь цей світ, можемо заспокоїтися серцями щодо “мормонізму”, бо він ніколи не зникне, доки Господь Ісус Христос не прийде у хмарах небесних¹³.

Золото і срібло можуть перейти; доми і землі можуть перейти; усе мирське може перейти; але священство—ніколи, спасіння—ніколи, царство Боже—ніколи, і ніколи не буде такого, щоб пророцтва не здійснилися.¹⁴

Ми чекали у духовному світі, щоб розбудовувати Боже царство у цьому розподілі.

Нас приберігали у духовному світі тисячі років, щоб постати у плоті в останні дні і успадкувати Боже царство, і розбудовувати його. Розуміючи це, про що ми, як святі останніх днів, думаємо? Нам суджено вести велику війну. Люцифер, син ранку, і всі його воїнства об’єдналися проти нас. Нас лише незначна група, якщо порівнювати з населенням землі. В усі епохи світової історії завжди знаходилося лише небагато чоловіків і жінок, які були достатньо незалежними, щоб відкидати зло і служити Господу. Але нас визнано гідними того, щоб бути причисленими до Його народу. Отже, настав час нам підвестися, прокинутися і, зодягнувшись у силу Бога і святого священства, звеличувати це священство і отримувати благословення, що належать йому¹⁵.

Такого народу, як цей, ще ніколи не було. Такої роботи, як ця, ніколи не було відтоді, як Бог створив цей світ. Істинно, були люди, що проповідували євангелію; але в повноту часів Господь простяг Свою руку, щоби встановити Своє царство. Це останній розподіл. Він поставив чоловіків і жінок виконувати цю роботу, і, як я часто кажу, багато хто з нас приберігався у духовному світі від утворення цього світу і до покоління, у якому ми живемо¹⁶.

Одкровення Божі в Біблії, Книзі Мормона і Ученні і Завітах здійснюються. Ми здійснюємо їх. І поки ми тут, будьмо вірними Богові, Великому Елогиму, Богові Юдеїв та Іновірців. Він дивиться на нас, а не на інших. Він дивиться на святих останніх днів. Чому? Тому що ніхто інший не отримав повноти вічної євангелії; ніхто інший не брався за розбудову цього царства. Моя віра і мої почуття стосовно цього такі: нас призначено ще до сотворіння світу, так само, як і давніх апостолів, прийти у плоті і взятися за це Царство, і ми маємо робити це, або ж нас буде проклято. Це наша сьогоднішня позиція. Очі небесних воїнств дивляться на нас; очі Самого Бога і Його Сина Ісуса Христа, а також усіх тих апостолів і пророків, які запечатували свої свідчення власною кров’ю, дивляться на цей народ. Вони відвідують вас, вони оглядають ваші труди, бо вони знають дуже добре, що ваша доля—розбудовувати це Царство, розбудовувати Сіон, освячувати його, освячувати землю і готувати світ до пришестя Сина Людини¹⁷.

Як святі останніх днів, ми маємо виконувати велику роботу.

Джозеф Сміт … прийшов на виповнення пророцтва, виконав те, що вимагалося від нього, заклав основу роботи, отримав ключі священства і апостольства, а також кожний дар і благодать, що були необхідними в організації церкви, щоб просувати [цю роботу]. Нас покликано розбудовувати основу, яку він заклав¹⁸.

Якби ми могли відкрити у своєму розумі бачення і дати йому простягнутися у майбутнє, і побачити це царство, і те, що воно має здійснити, і те, що ми маємо зробити, ту війну, яку ми маємо пережити, ми б безумовно побачили, що на нас покладено велику роботу¹⁹.

Наше особливе покликання—розбудовувати Сіон і готувати людей до того, щоб стояти на святих місцях, поки осуди Господні будуть проливатися на злочестивих²⁰.

Це задум і воля Божа, щоб святі останніх днів глибоко розуміли для себе, що вони знаходяться посеред великого і останнього розподілу Божого, даного людям; і що вони мають також глибоко розуміти обов’язки, покладені на них, як на діячів у цьому розподілі. І вони ніколи не повинні втрачати з поля зору той факт, що всі об’єднані сили темряви ніколи не зможуть зруйнувати цілі Бога стосовно тієї роботи, заради виконання якої Він простягнув Свою руку у той день і в тому поколінні, коли ми живемо. Святі останніх днів мають так жити перед Господом, щоб розуміти те становище, у якому ми перебуваємо, і покладені на нас обов’язки, які вимагають справ від наших рук; бо Господь вимагає певних речей від нас у наш час і в нашому поколінні, як Він вимагав від Його народу в минулі епохи, коли Він давав їм повноту вічної євангелії, а також силу і повноваження святого священства.

Це також є волею Божою, щоб ми сплачували свої десятини й пожертвування; це Його воля, щоб ми дотримувалися Слова мудрості; це Його воля, щоб ми дотримувалися заповідей і навчали цьому інших людей. Ми будемо відповідати за все те, що ми мали зробити і не зробили, як і за те, що ми зробили. Ми маємо бути одного серця і одного розуму і не дозволяти нічому—ні мирському, ні духовному—відокремлювати нас від любові Бога і людини.

… Ми маємо бути єдиними, і ми маємо прагнути благополуччя свого ближнього. Ми маємо навчати принципів євангелії Христової наших синів і дочок, а також і світ і готуватися до подій майбутніх, про які говориться в одкровеннях, які Господь дав нам. Він уже розпочав Свою роботу, Свої “чудо й диво”, серед жителів землі, про що казав Ісая [див. Ісая 29:14]. Він ніколи не відсуне Свою руку, доки Його цілі не буде здійснено²¹.

Перед нами велика робота, і її виконання вимагає усіх наших старань і всіх наших талантів та здібностей. Ми маємо шукати Духа Божого, щоб Він допомагав нам; бо без цього Духа ми можемо здійснити дуже мало²².

Я кажу вам: якщо ви роздивитеся навкруги і побачите, з одного боку, в якому стані перебуває світ, а з другого—те, що ми маємо виконати, і те, яким має стати царство Боже, щоб здійснити свою долю і одкровення Ісуса Христа, нашою головною метою має стати розбудова і розгортання царства Божого. …

Ми повинні прагнути розбудовувати царство і не тільки самі отримувати благословення, але й прагнути ставати спасителями людей на Горі Сіон і намагатися творити все те добро, яке ми можемо творити, працюючи на просування справи та інтересів Сіону на кожному його поприщі, де нас покликано діяти.

Ідучи цим курсом, ми будемо процвітати, і ми матимемо мир в душі, і, як сказав Господь, ні в чому не буде нестатку тій людині, що прагне праведності і благословень царства Божого. …

Уже під дверима—багато чого, і багато змін відбувається на землі, і царство зростає, і я хочу просити всіх святих останніх днів, хто чує мене цього дня, добре вивчати те положення, у якому ви перебуваєте, і досліджувати свої серця, і визначати, чи благоволить нам наш Господь Бог, і тоді збільшуймо постійно нашу віру, надію, праведність і кожний доброчесний принцип, який є необхідним для нас, щоб мати підтримку у кожному випробуванні, крізь яке нас може бути покликано пройти, щоби перевірити, чи ми є друзями Богові, чи залишимося ми в завіті, чи ні; нас будуть випробовувати віднині і аж до пришестя Месії або ж до останнього дня нашого життя на землі²³.

Святим останніх днів не треба боятися, якщо вони тільки будуть вірними завітам, які вони уклали з їхнім Богом, і будуть суворо дотримуватися принципів, які, за Його словом, мають управляти нами в розбудові Його Сіону.

Однак якщо ми забудемо наші завіти, і відійдемо від учень, які Він дав нам, і не будемо зважати на них, тоді, святі останніх днів, будьте певними, наше положення буде дуже небезпечним. Божі цілі не будуть зруйновані; але нас будуть бичувати, і той, хто буде вперто йти цим курсом, буде знехтуваний і позбавлений будь-якої частки благословень, обіцяних Сіону²⁴.

Господь разом з цим народом, але ми, як святі останніх днів, на мою думку, не завжди цінуємо наші привілеї. Нас по кликано виконувати роботу; Господь ввірив цю роботу у наші руки, і ми маємо відповідальність перед небесами і землею за використання талантів—світло та істину, що їх було ввірено в наші руки²⁵.