Полагодити зламане
Говорячи бідним духом: “Прийдіть до мене”,—Він має на увазі те, що Він знає вихід і шлях вгору.
У величній Проповіді на Горі перші слова Ісуса були звернені до стурбованих, розчарованих і занепалих духом. Він сказав: “Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне”1. Незалежно від того, чи є ви членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, чи одним з багатьох тисяч тих, хто не належить до нашої віри і слухає нас цього ранку, я звертаюсь до тих, перед ким постали особисті випробування і сімейні проблеми, хто є жертвою конфліктів, які точаться у самотніх куточках серця, хто намагається утримати води повені відчаю, що інколи захльостують душу немов цунамі. Я бажаю звернутись особливо до тих, хто відчуває, що їхнє життя здається незворотньо зруйнованим.
Усім вам я пропоную найнадійніші і найсолодші ліки, які тільки знаю. Вони містяться у ясному заклику Самого Спасителя світу. Він проголосив його на початку Свого служіння і сказав ще раз наприкінці. Він промовив його до віруючих і до тих, хто вагалися. Він говорив кожному, якими б не були їхні особисті проблеми:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!
“Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм”2.
Вступна фраза “прийдіть до Мене” у цьому обіцянні є ключовою. Це ключ до миру і спокою, яких ми прагнемо. І справді, проголошуючи нефійцям Проповідь біля храму у Новому Світі, воскреслий Спаситель почав зі слів: “Так, благословенні бідні духом, які приходять до Мене, бо їхнім є царство небесне”3.
Коли Андрій та Іван вперше почули слова Христа, ті настільки зворушили їх, що вони пішли за Ним, коли Він виходив з натовпу. Відчуваючи, що за Ним йдуть, Ісус обернувся і запитав цих двох мужів: “Чого ви шукаєте?” Вони відказали: “Де Ти живеш?” І Христос сказав: “Ходіть і побачте!” Наступного дня Він знайшов ще одного учня, Пилипа, і сказав йому: “Іди за Мною”4. Трохи згодом Він Своєю владою покликав Петра та інших нових апостолів з тим самим духом запрошення. Він сказав: “Ідіть за мною”5.
Здається зрозумілим, що суть нашого обов’язку і фундаментальна вимога нашого земного життя міститься у цих стислих фразах з численних сцен земного служіння Спасителя. Він говорить до нас: “Довіртесь мені, навчіться в Мене, робіть те, що Я роблю. І тоді, коли ви підете туди, де Я ходжу, ми зможемо поговорити про те, де ви ходите, які проблеми маєте і що непокоїть вас. Якщо ви послідуєте за Мною, Я виведу вас із темряви”. Він обіцяє: “Я дам відповіді на ваші молитви. Я принесу спокій вашій душі”.
Мої любі друзі, я не знаю жодного іншого способу для нас, щоб процвітати і мати безпеку серед багатьох пасток і проблем життя. Я не знаю жодного іншого способу для нас, щоб несті наші тягарі і знаходити те, що Яків у Книзі Мормона назвав “те щастя, що приготовлене для святих”6.
Як саме людині “прийти до Христа” у відповідь на це постійне запрошення? У Писаннях пропонується багато прикладів і шляхів. Ви добре знаєте більшість головних з них. Найлегші і найперші просто витікають з бажання нашого серця—найбільш основної відомої нам форми віри. Алма каже: “Якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, … і скористуєтеся принаймні частинкою віри, … да[ючи навіть трохи] місц[я] для” обіцянь Бога—цього є досить для початку7. Лише повіривши, маючи хоч “молекулу” віри—просто сподіваючись на те, чого не видно у нашому житті, але, що тим паче істинно має бути дарованим8—цей простий крок, зосереджений на Господі Ісусі Христі, вічно був і завжди буде першим принципом Його вічної євангелії, першим кроком до виходу з безнадійності.
По-друге, ми маємо змінити все, що може бути частиною проблеми і що взмозі змінити. Тобто, ми повинні покаятися—це слово з лексики християнина, можливо, несе найбільшу надію і заохочення. Ми дякуємо нашому Небесному Батькові, що нам дозволено змінитися, ми дякуємо Ісусу, що можемо змінитися і зрештою робимо це лише з Їхнєю божественною допомогою. Безумовно, не всі наші проблеми є наслідком наших дій. Нерідко вони є наслідком дій інших людей, або просто наслідком нещадних подій життя. Однак все, що ми взмозі змінити, нам слід змінити, і не винити себе в тому, чого змінити неможливо. Роблячи так, ми, хоч і недосконалі, відкриваємо собі вільний шлях до Спокути Спасителя. Він зробить решту.
По-третє, нам слід щосили намагатися бути схожими на Нього, і ми починаємо робити це, беручи на себе Його ім’я. Це ім’я офіційно дається через завіт у спасительних обрядах євангелії. Вони, починаючись з хрищення і закінчуючи укладанням храмових завітів, поряд з багатьма іншими, такими як причастя, проходять крізь наше життя, як додаткові благословення і нагадування. Навчаючи людей свого часу тому ж посланню, що звучить сьогодні, Нефій сказав: “Сліду[йте] за Сином з щирими намірами в серці, … із справжнім бажанням, … взяти на себе ім’я Христа. … Роби те, що, як я сказав, я бачив, як ваш Господь і ваш Викупитель буде робити”9.
Слідування цим фундаментальним ученням відкриває для нас потужний зв’язок із Христом у багато способів: молитва, піст і роздуми над Його цілями, бенкетування Писаннями, служіння іншим людям, “допомога слабким, підніма[ння] рук, що опустилися … зміцн[ення] ослабл[их] колін”10. І вище над усе, любити людей “чистою любов’ю Христа”, цим даром, який “ніколи не минає”, що “зносить усе, вірить усьому, надіється на все [і] витерпить все”11. Згодом, сповнившись цієї любові, ми усвідомлюємо, що до Господа ведуть багато різних шляхів у нашому житті, і кожного разу, сягаючи Його, хоч трохи, ми відкриваємо, що Він щосили намагається сягнути нас. Тож ми рушаємо, ми намагаємось, ми прагнемо і ніколи не здаємося12.
Я бажаю, щоб усі ми сьогодні—не лише ті, хто є “бідні духом”, але всі ми—більш безпосередньо, особисто слідували прикладу Спасителя. Інколи ми прагнемо небес дуже опосередковано, зосереджуючись на програмах, історії, чи досвіді інших людей. Вони є важливими, але не настільки важливими, як особистий досвід, істинне учнівство і сила, яку пізнав той, хто сам відчув велич Його дотику.
Чи ведете ви боротьбу з демоном залежності—тютюном, наркотиками, азартними іграми чи пагубною сучасною чумою порнографії? Може ваш шлюб під загрозою, чи ваше дитя в небезпеці? Ви стурбовані своєю гендерною належністю, чи прагнете самоповаги? Перед вами—або тим, кого ви любите—постала хвороба, депресія чи смерть? Якими б не були інші кроки до вирішення цих проблем, спершу прийдіть до євангелії Ісуса Христа. Довіртеся обіцянням Небес. Моє свідчення щодо цього вторить свідченню Алми: “Я знаю, що ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах”13.
Це покладання на милостиву природу Бога є самим центром євангелії, якої навчав Христос. Я свідчу, що Спасителева Спокута знімає з нас не лише тягар наших гріхів, але й тягар розчарувань і горя, страждань і відчаю14. Покладання на цю допомогу надасть нам від самого початку підставу і шлях до покращання, й стимул зняти з себе тягарі і взяти на себе спасіння. У житті може бути і буде багато труднощів. Однак душа, що приходить до Христа, яка знає Його голос і прагне чинити як Він чинив, знаходить підтримку, як сказано в гімні, “більшу за людську”15. Спаситель нагадує нам, що Він “на долонях Своїх … накреслив [нас]”16. Замислюючись над неосяжною ціною розп’яття і Спокути, я обіцяю вам, що Він не відмовиться допомогти нам зараз. Говорячи бідним духом: “Прийдіть до мене”,—Він має на увазі те, що Він знає вихід і шлях вгору. Він знає його, оскільки Сам йшов ним. Він знає шлях—бо Він є шлях.
Брати і сестри, якою б не була ваша біда, будь ласка, не здавайтеся і, будь ласка, не піддавайтеся страху. Мене завжди зворушувала розповідь про те, як відправляючи свого сина на місію до Англії, брат Брайант С. Хінклі на прощання обійняв юного Гордона і непомітно дав йому папірця, де від руки було написано лише чотири слова з п’ятого розділу Марка: “Не лякайсь,—тільки віруй!”17 Також я думаю про ту ніч, коли Христос рушив на допомогу Своїм наляканим учням, йдучи по воді, і, йдучи, озвався: “Заспокойтесь,—це Я, не лякайтесь!” Петро вигукнув: “Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді”. Відповідь Христа до нього була такою ж, як завжди, Він сказав: “Іди”. Не гаючись, бо такий був за своєю природою, Петро вистрибнув із човна у бурхливі води. Доки погляд його очей був зосереджений на Господі, вітер лише ворушив його волосся, а бризки води намочували його одяг, але все було добре—він йшов до Христа. І лише тоді, коли його віра похитнулась і запанував страх, коли він відвів погляд з Господаря, щоб подивитися на страшні хвилі і зловісну чорнечу безодні знизу, лише тоді він почав потопати у морі. Ще більш переляканий, він заволав: “Рятуй мене, Господи!”
Безсумнівно з певним смутком, Господар над усіма проблемами і страхом, Той, Хто є рішенням для будь-якого розчарування і збентеження, простяг Свою руку і, схопивши потопаючого учня, докорив йому: “Маловірний, чого усумнився?”18
Якщо ви відчуваєте самотність, будь ласка, знайте, що ви можете знайти втіху. Якщо ви розчаровані, будь ласка, знайте, що ви можете знайти надію. Якщо ви бідні духом, будь ласка, знайте, що вас буде зміцнено. Якщо вас зламано, будь ласка, знайте, що вас може бути полагоджено.
У Назареті шлях вузький,
Ним важко вгору йдеш ти,
Сягає місця, там де жив
Тесляр із Назарету.
Уверх тим шляхом люди йшли,
З навкіл до його хати,
І речі зламані несли,
Щоб відремонтувати.
Дівчина лялечку несла,
А жінка—старе крісло,
Хтось плуг з ярмом ніс із села,
“Відремонтуєш, тесле?”
Отримав кожен що хотів,
І крісло, й ляльку, й навіть плуг,
Все зламане Він відновив,
Що люди несли із навкруг.
Так само протягом років
Нелегкою була дорога.
Там душі йшли й тягар несли,
Ішли волаючи до Нього:
“О Тесляре із Назарету,
Це серце, що розбилось в кров,
Й життя поламане дощенту
Чи можеш відновить Ти знов?”
Своєю доброю рукою,
Завжди готовий, кожен раз
Він прийде, зцілить, заспокоїть,
Новим створінням зробить нас.
Тож хай же всі ми, особливо бідні духом, прийдемо до Нього і зцілимося, про це я молюся у ім’я Ісуса Христа з Назарету, амінь.