Відновлення всього
Ми віримо, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є відновленням першої Церкви, що її встановив Ісус Христос.
Нам, як членам Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, не байдужі всі діти Бога, які живуть на землі тепер або жили колись. “Наше послання,—як проголосило Перше Президентство у 1978 р.,—це послання особливої любові й турботи про вічне благополуччя всіх чоловіків і жінок, незалежно від віросповідання, раси або національності, бо ми знаємо, що є воістину братами й сестрами, будучи синами й дочками одного Вічного Батька”1. Як стверджував старійшина Даллін Х. Оукс кілька років тому:
“Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має багато спільного у віровченні з іншими християнськими церквами. Але ми маємо й розбіжності, і ці розбіжності пояснюють, чому ми посилаємо місіонерів до інших християн, чому ми будуємо ще й свої храми на додаток до інших церков, чому наші вірування приносять нам стільки щастя і сили долати проблеми життя і смерті”2.
Я хочу сьогодні свідчити про повноту відновленої євангелії Ісуса Христа, яка додає [багато чого] до віросповідань інших деномінацій—християнських і нехристиянських. Ця повнота була від початку встановлена Спасителем під час Його земного служіння. Але після того відбулося відпадіння.
Дехто з перших апостолів знали про те, що до Другого пришестя Господа Ісуса Христа буде відступництво. Павло писав про це солунянам: “Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення”3.
У цьому відступленні було втрачено ключі священства, і деякі дорогоцінні вчення Церкви, що її організував Спаситель, були змінені. Серед цього: хрищення зануренням4; отримання Святого Духа рукопокладанням5; природа Божества—що Вони є трьома окремими Особами6; усе людство буде воскрешено завдяки Спокуті Христа, “праведні і неправедні” 7; постійне одкровення—небеса не зачинені8; а також храмова робота за живих і за померлих9.
Період, що настав після цього, стали називати Темними Віками. Це відпадіння було передбачено апостолом Петром, який проголосив, що “небо мусить прийняти [Ісуса Христа] аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку”10. Відновлення було б необхідним тільки за умови втрати цих дорогоцінних речей.
У наступні століття релігійні люди прийшли до усвідомлення того, що було поступове відпадіння від Церкви, заснованої Ісусом Христом. Дехто з них дуже постраждав за свої вірування в те, що пізніше назвали Реформацією, рух шістнадцятого століття, який допоміг реформувати західне християнство. Результатом його було відокремлення протестантських церков від головної християнської церкви.
Серед цих реформаторів був преподобний Джон Летроп, вікарій Егертонської церкви в Кенті, Англія. До речі, Джон Летроп був одним з предків Джозефа Сміта. У 1623 р. преподобний Летроп відмовився від своєї посади, бо мав сумніви щодо повноваження англіканської церкви діяти від імені Божого. Читаючи Біблію, він усвідомив, що апостольських ключів на землі не було. У 1632 р. він став священнослужителем незаконної незалежної церкви, і його було кинуто до в’язниці. Його дружина померла, поки він був у в’язниці, і його осиротілі діти умовляли єпископа звільнити його. Єпископ погодився звільнити Летропа за умови, що він залишить країну. Летроп так і зробив і з 32 членами своєї громади вирушив до Америки11.
Роджер Уільямс, пастор сімнадцятого століття, який заснував Род Айленд, відмовився служити пастором у Провіденсі, мотивуючи це тим, що не було “законно ні встановленої Церкви на землі, ні жодної особи, уповноваженої виконувати хоч один з церковних обрядів; і не могло бути, поки нові апостоли будуть послані великим Главою Церкви, пришестя яких він шукав” 12.
Це лише двоє з релігійних дослідників, які усвідомили відступництво від церкви, організованої Ісусом Христом, і необхідність відновлення ключів священства, які були втрачені. Апостол Іван бачив у видінні часи, коли “інший] Ангол, що летів серед неба […] мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові”13. Це пророцтво було сповнено. Оскільки ми віримо, що повноту євангелії Ісуса Христа було відновлено в наш час пророком Джозефом Смітом, ми бажаємо дати всім людям можливість пізнати й прийняти це послання.
У відновленій Церкві ми тепер маємо апостолів, пророків, пасторів, учителів і євангелістів, як казав Павло ефесянам14. Ці чини священства були встановлені Спасителем, коли Він організував Свою Церкву в середині часів. Ми визнаємо два порядки священства і чини кожного з них: менше священство є Аароновим священством, названим за ім’ям Аарона; і більше священство є Мелхиседековим священством, названим за ім’ям Мелхиседека, якому Авраам сплачував десятину. Ааронове священство було відновлено 15 травня 1829 року під руками Івана Христителя, а Мелхиседекове—не пізніше як через місяць після того під руками давніх апостолів Петра, Якова та Івана—Джозефу Сміту та Оліверу Каудері. Таким чином ті, хто має священство зараз, мають право на владу діяти в ім’я Боже через священство, і ця влада визнається і на землі, і на небі15.
У Кертлендському храмі 3 квітня 1836 р. Мойсей явився і дав пророкові Джозефу Сміту і Оліверу Каудері ключі збирання Ізраїля. Після цього Іліяс явився і ввірив євангелію Авраама, щоб у “нашому сімені всі покоління після нас [було] благословлено”16. Після цього пророк Ілля явився і дав їм ключі цього розподілу, включаючи владу запечатувати, зв’язувати на небесах те, що є зв’язаним на землі в храмах17. Таким чином, пророки попередніх євангельських розподілів передали свої ключі пророку Джозефу Сміту в цьому “розподілі повноти часів”, про яке казав апостол Павло ефесянам18.
Я вдячний за те, що Господь вважав за доцільне знову встановити закон десятини і пожертвувань для цього народу. Коли цього закону дотримуємося, отвори небесні відкриваються для нас. Великими є благословення, що проливаються на тих, хто має віру в дотримання закону десятини.
Протягом тривалої земної історії храмове поклоніння було важливою частиною поклоніння святих, у якому вони показували своє прагнення наближатися до свого Творця. Храм був місцем навчання для Спасителя, коли Він був на землі; храм був значною частиною Його життя. Храмові благословення знову доступні в наш час. Унікальна особливість Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—це її вчення про храми і вічну значущість усього, що в них відбувається. Багато наших величних і прекрасних храмів тепер усіяли Землю. У них виконується найсвятіша робота. Президент Гордон Б. Хінклі так сказав про ці храми: “Є лише небагато місць на землі, де на запитання людини стосовно життя отримують відповіді стосовно вічності”19. Урочисті таємниці стосовно того, звідки ми прийшли, чому ми тут і куди ми йдемо розкриваються повніше в храмах. Ми прийшли з Божої присутності і знаходимося тут на землі, щоб готуватися до повернення в Його присутність.
Величну важливість має той факт, що в священних стінах храму чоловіки й дружини укладають вічні завіти. Ці завіти запечатуються повноваженням священства. Діти, народжені в цьому союзі, якщо вони гідні, можуть насолоджуватися вічними стосунками, будучи і частиною сім’ї, і дітьми Бога. Як писав апостол Іван, “Оці, що зодягнені в білу одежу,—хто вони? … Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать”20.
Господь сказав, що Його робота в тому, “щоб здійснювати безсмертя і вічне життя людини”21. Отже, все людство—живі та мертві—повинно мати нагоду почути євангелію в цьому житті або в духовному світі. Павло казав коринтянам: “Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?”22 Це та причина, з якої ми виконуємо обрядову роботу в храмах заради наших померлих предків. При цьому не порушується право вибору, або свобода вибору жодної особи. Ті, заради кого ця робота виконується, можуть або прийняти її, або не прийняти—як самі оберуть.
Апостол Іван бачив у видінні час, коли ангел зійде на землю і це буде частиною Відновлення євангелії. Той ангел—Мороній, який явився пророкові Джозефу Сміту. Він показав Джозефу місце, де були золоті пластини з давніми писаннями. Джозеф Сміт переклав ці пластини через дар і силу Бога, і Книгу Мормона було видано. Вона є літописом двох народів, які жили багато століть тому на Американському континенті. До появи Книги Мормона про них знали небагато. Але, що є найважливішим, Книга Мормона є ще одним свідченням про Христа. Вона відновила дорогоцінні істини про Падіння, Спокуту і Воскресіння, про життя після смерті.
До Відновлення небеса були зачинені протягом століть. Але коли на землі ще раз з’явилися пророки і апостоли, небеса були знову відкриті разом з видіннями і одкровеннями. Багато з одкровень, що прийшли до пророка Джозефа Сміта, були записані у книзі, яку назвали Учення і Завіти. Вона містить подальші висвітлення принципів і обрядів, і вона є цінним джерелом знань стосовно структури священства. Крім того, у нас є ще одна канонічна книга Писань, що має назву Дорогоцінна Перлина. Вона містить Книгу Мойсея, яка прийшла до пророка Джозефа Сміта як одкровення, а також Книгу Авраама, яку він переклав з придбаного єгипетського пергаменту. З цих книг ми дізнаємося не тільки багато детальніше про Мойсея, Авраама, Еноха та інших пророків, але також набагато більше деталей стосовно Сотворіння. Ми відкриваємо, що євангелії Ісуса Христа навчали всі пророки від початку—навіть від Адамових днів23.
Ми віримо, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є відновленням першої Церкви, що їє встановив Ісус Христос, яка збудована “на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос”24. Вона не виникла внаслідок відділення від якоїсь існуючої церкви.
Ми віримо, що повнота євангелії Христа була відновлена, але це не є причиною, щоб хтось відчував свою зверхність по відношенню до інших Божих дітей. Натомість, це вимагає суворішого зобов’язання приносити суть євангелії Христа в наше життя—любити, служити і благословляти інших. Воістину, як Перше Президентство стверджувало у 1978 р., ми віримо, що “великі релігійні лідери світу, такі як Мухаммед, Конфуцій і реформатори, а також філософи, включаючи Сократа, Платона та інших, отримували частку Божого світла. Моральні істини давалися їм Богом, щоб просвітлювати цілі народи і приносити вищий рівень розуміння для окремих людей”25. Отже, ми відчуваємо повагу до щирих релігійних вірувань інших людей і цінуємо, коли інші люди ставляться з такою ж ввічливістю до тих доктрин, які є дорогими для нас.
Я маю особисте свідчення про істинність завітів, учень і повноваження, відновлених через пророка Джозефа Сміта. Ця впевненість була зі мною протягом усього життя. Я вдячний за те, що Відновлення повноти євангелії відбулося в наші часи. У ньому—шлях до вічного життя. Нехай міць, мир і турбота Бога Батька і незмінна любов та благодать Господа Ісуса Христа будуть з усіма нами, про це молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.