Покаяння, благословення членства у Церкві
Покаяння … це не суворий принцип,… він добрий і милосердний.
Мої дорогі брати, я сповнений смиренням і вважаю за честь служити у цьому покликанні. З очевидних для вас причин я ніколи й уявити не міг, що отримаю таке покликання. Один рік тому, коли мене підтримували, Президент Хінклі оголосив усій Церкві, що він не ініціював процесу, який привів до мого покликання. Пізніше я сказав йому, що імовірно буду єдиним Генеральним авторитетом за всю історію Церкви, якого підтримали члени Церкви, незважаючи на застереження пророка!
Однак я вдячний за ваш голос підтримки і урочисто обіцяю присвятити все своє серце цій великій справі. Я глибоко вдячний своїй сім’ї, дружині і дітям, а також моїм добрим батькам. Моя мати померла два роки тому, через два дні після квітневої конференції. Вона була невеличкою на зріст, однак я “стою на її плечах” щодня. Її вплив навіки залишиться зі мною. Хай же належною шаною для неї будуть не мої слова, а мої вчинки.
Я не знаю, що сказати про свого батька, щоб не збентежити його, окрім того, що я люблю його і підтримую його. Торкаючись дуже особистого, скажу, що спостерігаючи як він старішає, мої думки линуть до днів, коли ми були малими дітьми, коли він лежав на підлозі і боровся з нами граючись, піднімав на руках, обіймав і лоскотав нас, або укладав у ліжко поруч з собою і мамою, коли ми хворіли чи лякались вночі. Я завжди згадуватиму його сміх і любов, непохитність, свідчення, незгасаючу працьовитість, віру і відданість. Він добрий і мудрий, і я безмежно радий підтримувати його не лише як свого пророка у цьому смертному житті, але і як мого батька нині і на всю вічність.
Декілька тижнів тому, коли старійшину Дугласа Л. Каллістера, сімдесятника, попросили на зборах кворуму стисло розповісти про свого дідуся ЛеГранда Річардса, я був натхнений на роздуми. Серед іншого цікавого він розповів, що коли старійшина Річардс був молодим єпископом, він відвідував малоактивних прихожан. Він сміливо запрошував їх виступити на причасних зборах на тему “Що означає для мене моє членство у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів”. Дивовижно, але кілька з них погодилися, і це повернуло їх на шлях до повної активності у Церкві.
Я хотів би говорити на цю тему сьогодні. Я запрошую кожного з вас, молодого чи літнього, виділити маленький блокнот саме для цього. Напишіть зверху на першій сторінці слова “Що означає для мене моє членство у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів”. Потім складіть стислий перелік того, про що згадаєте. З часом з’являться нові ідеї, які ви зможете додати в перелік. Згодом ви матимете книжечку, яка сповнить вас вдячністю за те, що ви є членом Церкви Господа. Вона може навіть стати матеріалом для виступів на майбутнє.
Мій перелік вже довгий, але я вибрав лише один пункт з нього, щоб обговорити з вами сьогодні. Я маю зберегти інші пункти для іншого місця і часу.
Я стисло говоритиму про принцип покаяння. Я дуже вдячний за те, що ми розуміємо під цим великим принципом. Це не суворий принцип, як я думав, коли був хлопчиком. Він добрий і милосердний. Гебрейський корінь цього слова означає, буквально, “вернутися”1 чи повернутися до Бога. Єгова благав дітей Ізраїля: “Вернися…[і] не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий … і не буду повік стерегти Свого гніву. Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала”2.
Коли ми визнаємо свої гріхи, зізнаємося в них, полишаємо їх і “вертаємося до Бога”, Він прощає нам.
Під час мого нещодавнього служіння президентом місії, двоє старійшин запитали, чи не погоджуся я зустрітися із зацікавленою Церквою жінкою, чиє хрищення мало відбутися наступного дня. Вона мала ряд питань, на які вони не змогли дати відповідь. Ми приїхали до її оселі, і нас зустріла молода вдова, якій ще не виповнилось 30-ти років, з дитиною. Її чоловік загинув у трагічній аварії декілька років тому. Її питання були вдумливими і вона слухала з увагою. Давши відповіді на них, я запитав, чи є що-небудь ще, що її непокоїть. Вона відповіла ствердно і попросила мене поговорити з нею наодинці. Я попросив старійшин вийти на двір і стати на газоні, де вони могли б добре бачити нас через велике вікно. Як тільки двері за ними зачинилися, вона заридала. Вона розповіла про роки без чоловіка, сповнені душевним болем і самотністю. Протягом цих років вона вчинила декілька серйозних помилок. Вона знала, що чинить недобре, казала вона, проте їй не вистачало сил, щоб обрати вірний шлях, доки вона не зустріла наших місіонерів. Протягом тижнів, коли вони навчали її, вона молила Господа пробачити їй. Вона хотіла, щоб я підтвердив їй, що через покаяння і обряди хрищення і отримання Святого Духа її може бути очищено і вона стане гідною членства в Церкві. Я навчав її, читаючи з Писань, і свідчив про принцип покаяння і Спокути.
Наступного дня ми з дружиною відвідали її хрищення і хрищення її малої доньки. Кімната була повна друзів з її приходу, готових і бажаючих підтримувати її як нового члена Церкви. По закінченні цієї служби мене сповнило відчуття вдячності за величний принцип покаяння і Спокуту, яка уможливлює його, за диво навернення, за цю велику Церкву і її членів, і за наших місіонерів.
Що означає для мене моє членство у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів? Воно означає усе. Воно впливає, оживлює, пронизує і дає ціль і значення усьому в житті, що є важливим для мене: моїм стосункам з Богом, моїм Вічним Батьком, і з Його Святим Сином, Господом Ісусом Христом. Воно навчає мене, що через дотримання принципів і обрядів євангелії, я знайду спокій і щастя у цьому житті, і буду запрошений жити в присутності Бога з моєю сім’єю у житті прийдешньому, що, безсумнівно, буде, де Його милість задовольнить вимоги справедливості і оточить мене, моїх близьких, вас і ваших близьких руками безпеки3. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.