“Я … не пам’ятаю їх [гріхів] більше”
Завдяки Батьковому плану спокути ті, хто можуть спіткнутися і впасти, “не є знехтувані назавжди”.
Моє послання—про батька і сина. Батько Алма був пророком, його син Коріантон —місіонером.
Двоє синів Алми—Шиблон і наймолодший Коріантон—були на місії серед Зорамійців. Алма був глибоко розчарований тим, що його син Коріантон не зміг жити за стандартами місіонера. Коріантон залишив священнослужіння і прийшов на землю Сирон за повією Ізабель (див. Алма 39:3).
“То не було виправданням для тебе, сину мій. Ти повинен був продовжувати священнослужіння, яке тобі було довірено” (Алма 39:4).
Алма сказав своєму сину, що диявол вів його на манівці (див. Алма 39:11). Порушення цнотливості це “наймерзотніший серед усіх гріхів, крім пролиття невинної крові або зречення Святого Духа” (Алма 39:5).
“Я б хотів перед Богом, щоб ти не був повинним у такому великому злочині”. Потім він сказав: “Я б не зупинявся докладно на твоїх злочинах, щоб не терзати твою душу, якби це не було для твого блага.
Але знай, ти не можеш приховати своїх злочинів від Бога” (Алма 39:7–8).
Він із суворістю заповідав своєму сину звернутися за радою до його старших братів (див. Алма 39:10).
Алма сказав йому, що він вчинив велике беззаконня, бо це відвернуло зацікавлених посланням. “Бо коли вони побачили твою поведінку, вони не захотіли повірити моїм словам.
А тепер Дух Господа каже мені: Заповідай своїм дітям творити добро, щоб вони не вели серця багатьох людей до знищення; тому я заповідаю тобі, сину мій, у страхові Бога утримайся від своїх беззаконь” (Алма 39:11–12).
Після цього серйозного докору, Алма—люблячий батько став Алмою—вчителем. Він знав, що: “проповідування Слова мало велику силу вести людей робити те, що було справедливим—так, це мало сильніший вплив на свідомість людей, ніж меч або щось інше” (Алма 31:5). Тому Алма навчав Коріантона.
Спочатку він говорив про Христа: “Сину мій, я б хотів сказати тобі дещо про пришестя Христа. Слухай, я кажу тобі, що це саме Він дійсно прийде, щоб забрати геть гріхи світу; так, Він приходить проголошувати радісну новину про спасіння Своєму народові” (Алма 39:15).
Коріантон запитав, як це можливо знати про пришестя Христа настільки заздалегідь.
Алма відповів: “Хіба душа в цей час не є такою ж дорогоцінною для Бога, якою душа буде під час Його пришестя?” (Алма 39:17).
Коріантон був “[збентежений] воскресінням померлих” (Алма 40:1).
Алма запитував Бога стосовно воскресіння і розповів Коріантону про перше воскресіння та інші воскресіння. “Є час призначений, щоб усі встали з мертвих” (Алма 40:4).
Він запитував про те, “що станеться з душами людей з цього часу смерті до часу, призначеного для воскресіння” (Алма 40:7).
Тоді він сказав Коріантону: “Вс[і] люд[и], чи то вони добрі, чи злі, переносяться додому до Того Бога, Який дав їм життя” (Алма 40:11). “Праведн[их] буде прийнято до стану щастя” (Алма 40:12), а злочестиві будуть “взяті в полон за волею диявола” (Алма 40:13). Праведні залишатимуться “в раю, аж до часу їхнього воскресіння” (Алма 40:14).
“Ви не зможете сказати тоді, коли вас буде приведено до цієї жахливої кризи, що я покаюся, що я повернуся до мого Бога. Ні, ви не зможете сказати цього; бо той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі” (Алма 34:34).
Алма сказав своєму сину, “що є проміж[ок] між смертю і воскресінням тіла, і станом душі в щасті або в нещасті до призначеного Богом часу, коли померлі вийдуть і будуть возз’єднані, і душа, і тіло, і будуть приведені стояти перед Богом, і їх буде суджено відповідно до їхніх діянь” (Алма 40:21).
“Душу”—тобто дух—“буде відновлено для тіла, а тіло для душі” (Алма 40:23). Він каже: “Це є відновлення, про яке говорилося вустами пророків” (Алма 40:24). Алма говорить, що “дехто перекручував Святе Писання, і заблукав через це дуже далеко” (Алма 41:1).
Потім Алма промовив: “А тепер, сину мій, я відчуваю, що є ще щось, що бентежить твій розум, чого ти не можеш зрозуміти—що стосується справедливості Бога у покаранні грішника; бо ти намагаєшся думати, що то є несправедливість, щоб грішника було призначено до стану нещастя.
Тож дивися, сину мій, я поясню це тобі” (Алма 42:1–2).
Він розповів Коріантону про сад Еденський і падіння Адама і Єви: “І ось, ти бачиш, через те, що наші перші батьки були відсічені фізично і духовно від присутності Господа; і так ми бачимо, що вони стали владні слідувати за своєю власною волею” (Алма 42:7).
“Людині було призначено померти” (Алма 42:6).
Тоді він пояснив, чому саме смерть є абсолютно необхідною: “Якби не план викуплення (відкладемо його в сторону), як тільки вони вмирали б, їхні душі були б нещасні, будучи відсіченими від присутності Господа” (Алма 42:11).
Алма навчав Коріантона про справедливість і милість: “Відповідно до справедливості, план викуплення не міг бути виконаний, якби не умови покаяння людей” (Алма 42:13).
Він пояснив, що “план милості не міг би бути виконаним, якби спокуту не було здійснено; отже, Бог сам спокутує гріхи світу, щоб виконати план милості, щоб удовольнити вимоги справедливості, щоб Бог міг бути досконалим, справедливим Богом, і милосердним Богом також” (Алма 42:15).
Він навчав Коріантона про незмінний стандарт вічного закону (див. Алма 42:17–25).
Він дуже чітко пояснив, чому покарання було необхідним: “Тож покаяння не могло прийти до людей, якби не було покарання, яке також було вічним, як і життя душі має бути,—приєднана протилежність до плану щастя, яке було так само вічним, як і життя душі” (Алма 42:16).
Алма особисто знав і біль покарання, і радість покаяння. Колись він сам сильно розчарував свого батька —дідуся Коріантона. Він вчинив бунт і ходив усюди, “прагнучи знищити церкву” (Алма 36:6). Він був уражений ангелом не лише тому, що він заслуговував на це, а й завдяки молитвам його батька й інших людей (див. Мосія 27:14).
Алма зазнав глибоких страждань та провини і сказав: “Я так був виснажений катуванням, змучений згадками про багато моїх гріхів, ось, я пригадав також, що чув, як мій батько пророкував людям про пришестя якогось Ісуса Христа, Сина Божого, щоб спокутувати гріхи світу.
Тож коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, Ти, Сину Божий, змилуйся наді мною, бо я у жовчі гіркій, і оточений навколо вічними путами смерті.
І ось, знаєш, коли я подумав це, я не пам’ятав більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи.
І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!
Так, я кажу тобі, сину мій, що не може бути нічого такого гострого і такого гіркого, якими були мої муки. Так, і знову я кажу тобі, сину мій, що з іншого боку, не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість. …
Так, і з того часу аж донині я працював безупинно, щоб я міг приводити душі до покаяння; щоб я міг привести їх відчути смак надзвичайної радості, смак якої я відчув; щоб вони теж могли народитися від Бога і бути сповненими Святого Духа” (Алма 36:17–21, 24).
Алма запитав Коріантона: “Хіба ти вважаєш, що милість може пограбувати справедливість?” (Алма 42:25) Він пояснив, що завдяки Христовій Спокуті можуть бути задовільнені і одне, і друге, згідно з вічним законом.
За спонуканням Святого Духа (див. УЗ 121:43; див. також Алма 39:12) він суворо докорив Коріантонові. А потім, терпляче і ясно виклавши ці фундаментальні принципи євангелії, виявив велику любов.
Пророка Джозефа Сміта було навчено через одкровення, що “жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну;
Добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності—
Докоряючи вимогливо в належний час, коли спонукає Святий Дух; а потім виявляючи більше любові до того, кому ти докоряв, щоб він не ставився до тебе, як до свого ворога;
Щоб він міг знати, що твоя вірність сильніша за узи смерті” (УЗ 121:41–44).
Алма сказав: “О сину мій, я бажаю, щоб ти більше не заперечував справедливості Бога. Не намагайся виправдовувати себе анітрохи через свої гріхи, заперечуючи справедливість Бога; але нехай справедливість Бога, і його милість, і його довготерпіння повністю керують у твоєму серці; і нехай це принизить тебе аж до праху у покірливості” (Алма 42:30).
Дідусь Коріантона, також на ім’я Алма, був одним зі священиків, що служили злочестивому царю Ною. Він чув свідчення пророка Авінадія про Христа, і був навернений. Засуджений на смерть, він втік зі злочестивого суду, щоб проповідувати Христа (див. Мосія 17:1–4).
Тепер в свою чергу вже Алма майже так, як колись його батько, благав свого сина Коріантона покаятися.
Суворо докоривши синові і терпляче виклавши йому учення доктрин євангелії, сповнений любові батько Алма промовив: “А тепер, сину мій, я бажаю, щоб це вже не бентежило тебе більше, і нехай тільки гріхи твої бентежать тебе, таким збентеженням, яке приведе тебе до покаяння” (Алма 42:29).
Від страждань і сорому, Коріантона було “прини[жено] … аж до праху у покірливості” (Алма 42:30).
Алма, як батько Коріантона і як його провідник священства, був нині задоволений його покаянням. Він зняв страшний тягар провини, який ніс його син, і знов відправив його служити на місії: “А тепер, о сину мій, ти покликаний Богом проповідувати Слово цим людям. … Іди своїм шляхом, проголошуй Слово з істиною і розсудливістю. … І нехай Бог дарує тобі відповідно до моїх слів” (Алма 42:31).
Коріантон приєднався до своїх братів Геламана та Шиблона, які були одними з провідників священства. Через двадцять років у землі на півночі він все ще віддано проголошував євангелію (див. Алма 49:30; 63:10).
Це дуже, дуже злочестивий світ, у якому живемо ми, і в якому мають торити свій шлях наші діти. Проблеми порнографії, статевої орієнтації, аморальності, жорстокого ставлення до дітей, наркозалежності, тощо, заполонили світ. Неможливо втікти від їхнього впливу.
Цікавість веде людей до спокуси, потім до експериментів, і дехто впадає в залежність. Вони втрачають надію. Сатана збирає свій “врожай” і сковує ланцюгами.
Він—шахрай, згубник, але його перемога лише тимчасова.
Ангели диявола переконують, що люди народжуються і живуть життям, якого не можуть змінити, а отже змушені жити у гріхах. Це найзлочестивіша брехня, що вони не можуть змінитися, покаятися і бути прощеними. Це не може бути правдою. Вони забули про Христову Спокуту.
“Бо знайте, Господь, Викупитель ваш, перестраждав смерть у плоті; отже, Він перестраждав біль усіх людей, щоб усі люди могли покаятися й прийти до Нього” (УЗ 18:11).
Христос є Творцем, Цілителем. Те, що Він створив, Він може полагодити. Євангелія Ісуса Христа є євангелією покаяння і прощення (див. 2 Нефій 1:13; 2 Нефій 9:45; Кн. Якова 3:11; Алма 26:13–14; Мороній 7:17–19).
“Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога” (УЗ 18:10).
Ця розповідь про люблячого батька і неслухняного сина, що взята з Книги Мормона—ще одного свідчення про Ісуса Христа, є прообразом, є зразком, є прикладом.
Кожен з нас має люблячого Батька на Небесах. Завдяки Батьковому плану спокути ті, хто можуть спіткнутися і впасти, “не є знехтувані назавжди” (Книга Мормона: титульна сторінка).
“І якою великою є Його радість від тієї душі, що кається!” (УЗ 18:13).
Хоча Господь не може “дивитися на гріх з найменшою мірою допущення; проте” (УЗ 1:31–32), як говорить Він: “Хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше” (УЗ 58:42).
Чи може щось інше нести таку радість і втіху, сповнену надією, ніж ці слова з Писань? “Я, Господь, не пам’ятаю [їхні гріхи] більше” (УЗ 58:42). Це свідчення про Книгу Мормона є моїм свідченням для вас, в ім’я Ісуса Христа, амінь.