Ніжні серця й руки, що допомагають
Усі ви, чиї ніжні серця і руки, що допомагають, полегшили тягарі стількох людей—будь ласка, прийміть мою сердечну подяку.
Вчора ввечері ми з сестрою Бертон насолоджувалися стравами китайської кухні. У моєму шматочку “ворожильного” печива я знайшов такий текст: “Стрес, що ти зараз переживаєш, невдовзі буде полегшено”. Це правда.
Група чоловіків одного дня розмовляла з пророком Джозефом Смітом, коли прийшло повідомлення, що дім одного з бідних братів, який жив за містом, було спалено. Кожен висловив співчуття з приводу того, що сталося. Пророк слухав їх хвильку, а тоді “засунув руку в кишеню, витягнув п’ять доларів і сказав: “Я співчуваю цьому братові на п’ять доларів; на скільки доларів ви йому співчуваєте?”1 Те, що Пророк зреагував на цю звістку негайно, є значущим фактом. Минулого року мільйони з вас відгукнулися на смуток інших людей, віддаючи свої кошти, свої ніжні серця і руки, що допомагають. Дякую вам за вашу прекрасну міру щедрості.
Співчуття до інших людей завжди було основною ознакою Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Пророк Алма казав:
“Ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими; так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття”2.
Спаситель просить нас “допомага[ти] слабким, підніма[ти] руки, що опустилися і зміцнюва[ти] ослаблі коліна”3.
Я бачив на власні очі відданість святих останніх днів та людей інших конфесій,—хто має ніжні серця і руки, що допомагають,—хто “нос[ить] тягарі один одного”4. Я відчував глибокий сум, коли бачив величезні спустошення і зустрічався з жертвами [лих], які втратили надію.
В останні роки мати-природа незвичайно і потужно показала свою мстивість і владарювання. Кінець грудня 2004 р. приніс жахливий землетрус в морі неподалік Індонезії, що викликав потужне цунамі, яке вбило тисячі і розбило життя тих, хто залишився жити. Під керівництвом місцевих провідників священства і подружніх місіонерських пар почалося негайне надання допомоги, і це уможливило надання термінової допомоги лікарням, тим, хто першим відгукнувся, а також громадам в Індонезії, Шрі-Ланці, Індії й Таїланді.
Дуже швидко кілька членів Церкви вирушили до однієї з найбільш постраждалих місцевостей—до регіону Ейсі у північній Суматрі. Сестра Берта Суранто, президент окружного Товариства молодих жінок у Джакарті, Індонезія, та її товариші привезли вантажівки з усім необхідним, що рятувало життя і втішало тих, хто втратив так багато.
“Щоразу, коли ми приїжджали в село,—казала Берта,—люди оточували нас і пропонували продукти, щоб ми розподіляли їх—навіть коли в них було лише трохи рису і риби, що вони вловили в океані. Провідники громад оголошували, що прибуло ще одне пожертвування з Ісусової церкви”.
Коли найгостріші проблеми було задоволено, почалося втілювання довгострокових проектів. Реалізовуються плани допомоги в побудові більш як тисячі капітальних будинків і відбудові лікарень та шкіл. Селянам допомагали в отриманні нових рибальських човнів і сіток. Розподілялися ткацькі прилади і швейні машинки, щоб допомогти сім’ям знову стати на ноги.
Північний Пакистан та Індія пережили найсильніший за останні 100 років землетрус у регіоні, який забрав тисячі життів і залишив безліч людей бездомними. Через те, що зими в цьому регіоні суворі, висловлювалося занепокоєння не тільки щодо поранених у цьому землетрусі, але й щодо тих, хто залишився без притулку.
Через чотири дні після землетрусу Ісламська гуманітарна агенція надала вантажний літак Боїнг-747, який швидко заповнили доверху ковдрами, наметами, гігієнічними комплектами, медикаментами, спальними мішками, пальтами і брезентом з комори єпископа. Великі контейнери з додатковим вантажем і зимовими наметами, в яких могли б розміститися 75000 чоловік, були послані повітрям, сушею та морем.
Коли повені затопили Центральну Америку, доми зборів були відкриті, щоб надати притулок евакуйованим. У тих місцевостях, куди авто не могли доїхати, члени Церкви з вантажами на своїх спинах переходили бурхливі потоки і небезпечні місця, щоб надати допомогу тим, хто потрапив у лихо.
Після періоду громадянських заворушень у Судані більше мільйону людей втекли зі своїх домівок і сіл, шукаючи безпеки. Багато біженців прокрокували сотні миль негостинними місцевостями, щоб дістатися таборів біженців, прагнучи возз’єднатися зі своїми сім’ями і відновити своє здоров’я.
Людей було забезпечено “Атмітом”, збагаченою вітамінами й мінералами кашею, ефективність якої була доведена, коли рятували життя голодуючих дітей і старих. Було також доставлено медичні вантажі і тисячі гігієнічних комплектів і комплектів для новонароджених.
Церква об’єднала свої зусилля з іншими видатними гуманітарними організаціями, щоб допомогти провести вакцинацію мільйонам африканських дітей в ході кампанії боротьби з кором. Дві тисячі африканських відданих членів Церкви віддали багато годин своєї безоплатної праці, пропагуючи щеплення, збираючи дітей і надаючи допомогу під час проведення щеплень.
У 2005 році сезон ураганів у північній частині Сполучених Штатів і західній частині Карибських островів спричинили найбільші збитки і руйнування за всю історію. Буря за бурею вдаряли по домівках і підприємствах від Гондурасу до Флориди. Тисячі волонтерів, керованих священством, були на місці під час кожного урагану, надаючи необхідні для підтримання життя речі. Гігієнічні та очищувальні комплекти, продукти і вода, кухонні набори, постільна білизна та інші речі допомогли очистити домівки та встановити тимчасові помешкання.
Брат Майкл Кегл повів колону вантажівок з обладнанням від своєї власної компанії до Міссісіпі. Багато співробітників, що не належать до нашої віри, запропонували безоплатно супроводжувати його кожні вихідні, щоб допомагати в місцевостях, уражених бурею. Портативні радіопереговорні пристрої використовувалися в дорозі для спілкування. Лідер групи первосвящеників, до якої належить Майкл і який вів разом з ним вантажівку, казав, що дуже нервував через надто високу швидкість. Намагаючись знизити швидкість колони, він взяв радіо і сказав: “Джентльмени, чи ви усвідомлюєте, що ми рухаємося зі швидкістю 120 км на годину?” Один з водіїв відгукнувся і сказав: “Ви маєте розуміти, що це все, на що здатні великі вантажівки. Ми не можемо їхати швидше”.
Було отримано сотні листів подяки. Одна жінка, медична сестра з Міссісіпі, написала: “Я не могла вимовити ні слова. Невже Бог відповів на мої молитви так швидко? Сльози одразу покотилися по моїх щоках, коли чоловіки в шоломах і чоботах з бензопилами усіх форм і розмірів з’явилися серед уламків. Це було абсолютно і безсумнівно одним з найвищих проявів жертвування, які я будь-коли бачила на власні очі”.
Дозвольте мені висловити подяку за ті чисельні вправні пальці, що виробили тисячі красивих ковдр, і особливу подяку—за ті, вже не такі вже вправні пальці старших сестер, які також робили ці дуже потрібні ковдри. Одна 92-річна прабабуся виробила кілька сотень ковдр. У її випадку і виробник, і отримувач були благословенні. Коли її син виразив захоплення її виробами, вона спитала: “Чи ти думаєш, хтось колись буде користуватися моїми ковдрами?” Лист від молодої матері з Луїзіани дав відповідь на це запитання:
“Я живу в Луїзіані, я і мої діти були в лікарні. Там мені дали кілька комплектів дитячого одягу, підгузки, серветки і дві красиві дитячі ковдри. Одна ковдра має жовту підкладку і нашивки у формі долонь і слідів ніг, а на другій ковдрі—зебри. Вони красиві. Моя чотирирічна дитина любить ковдру з зебрами, і, зрозуміло, дитина, якій сім місяців, не може багато казати. Я просто хотіла сказати спасибі вам—вам і членам вашої Церкви за вашу щедрість. Нехай Бог благословить вас і вашу сім’ю”.
У відповідь на нещодавні зсуви ґрунту на Філіппінах місцеві святі зібрали гігієнічні пакети і коробки з їжею і розподілили їх разом з ковдрами серед нужденних.
Під час надання допомоги по цілому світу ми дотримуємося принципів благополуччя, заснованих на роботі й самодостатності, і навчаємо їх. У 2005 році багато сіл отримали чисту воду з нових колодязів. Селян учили, як копати колодязі і встановлювати насоси, як ремонтувати їх у разі потреби.
Місцеві добровольці та безмежно віддані місіонерські подружжя проводили навчання та надали обладнання, що дасть змогу сім’ям збагачувати свій раціон вирощеними власноруч поживними продуктами харчування.
Було роздано багато інвалідних візків, які допомагають інвалідам менше залежати від інших. Тисячі медичних працівників були навчені рятувати життя новонародженим. Медичні професіонали робили операції по видаленню катаракти, відновивши багатьом людям зір. Добрі консультації були надані по цілому світу організацією Сімейного служіння СОД.
Мости розуміння і поваги були збудовані в багатьох країнах, коли ми співпрацювали з іншими авторитетними й надійними агенціями.
Доктор Сімбі Мубако, колишній посол однієї з африканських країн у Сполучених Штатах, сказав: “Робота Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є ще більш вражаючою, тому що вона не обмежується тільки членами Церкви, але поширюється на всіх людей різних культур і різних релігій, тому що вони бачать у кожній особі образ Ісуса Христа”.
Наш улюблений Президент Гордон Б. Хінклі багато зробив для розвитку цієї великої гуманітарної роботи. “Ми мусимо дотягнутися до всього людства,—сказав він,— вони є синами і дочками Бога, нашого Небесного Батька, і Він спитає з нас, що ми робили для них… Благословляймо людство, досягаючи всіх, піднімаючи тих, кого принижено і кого утискують, годуючи й одягаючи голодних і нужденних, простягаючи любов і сусідське ставлення до тих, хто поруч з нами, хто може й не належати до цієї Церкви”5.
Ці сучасні гуманітарні зусилля є чудовим проявом милосердя, що горить у душах тих, чиї серця ніжні і чиї руки готові допомагати. Це самовіддане служіння воістину демонструє чисту любов Христа.
Спаситель обіцяв великі благословення тим, хто віддає самих себе: “Давайте і дадуть вам … Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам”6.
Те, що я згадував сьогодні—це навіть не сота частка того, що відбувається в селах і містах по всьому світу. Скрізь, де я подорожував, мені висловлювали глибоку вдячність. Від імені Першого Президентства, Кворуму дванадцятьох і Церковного виконавчого комітету благополуччя, який має завдання скеровувати цю роботу, дозвольте мені висловити нашу глибоку подяку і захоплення.
Я не можу знайти слів, щоби адекватно виразити священні почуття, що горять у моїх грудях. Просте слово дякую здається майже банальним. Усі ви, чиї ніжні серця і руки, що допомагають, полегшили тягарі стількох людей—будь ласка, прийміть мою сердечну подяку. Я прикликаю Господні найвибраніші благословення на вас і ваші сім’ї, коли ви будете і надалі пам’ятати тих, у кого важко на серці і у кого руки опустилися, в ім’я Ісуса Христа, амінь.