10-річний учитель
“Я зроблю вас знаряддям в Моїх руках” (Алма 17:11).
Після тривалої поїздки автомобілем Ченс підскакуючи забіг у дім своєї тітоньки. Разом з мамою і молодшим братом вони були дуже раді, що приїхали відвідати її. “Привіт, тьотю Барбі,— вигукнув Ченс і обійняв свою тітоньку.— У тебе є олівці й ножиці?”
Тітонька Барбі усміхнулася і посадила Ченса за кухонний стіл з усім, про що він просив.
Готуючи обід, тітонька Барбі спостерігала за тим, що робить Ченс. “Що ти малюєш, Ченсе?”—запитала вона.
“Я розфарбовую малюнок, який мені дали в Початковому товаристві”,—сказав Ченс. Він акуратно замальовував чорно-білі фігурки яскравими кольорами. “Чи можна провести домашній сімейний вечір після того, як ми поїмо?— запитав Ченс.— Я хочу провести урок”.
“Було б чудово,—сказала тітонька Барбі.— Дякую, Ченсе!”
Після обіду тьотя Барбі запросила до них на домашній сімейний вечір свою сусідку по кімнаті. Сусідка по кімнаті не була членом Церкви, тому їй було цікаво дізнатися, що це за сімейне зібрання.
Ченс розпочав урок із запитання: “Звідки ми прийшли?” Потім він показав малюнок духовного світу, який сам розфарбував. Він ставив більше запитань і показував кольорові малюнки про план Небесного Батька. У кінці Ченс запитав: “Чи знає хтось назву цього плану?”
Сусідка по кімнаті тітоньки Барбі сказала: “Я не знаю. Яка ця назва?”
“План спасіння”,—сказав Ченс усміхаючись.— Завдяки цьому плану ми зможемо бути сім’єю навіки”.
Після уроку тітонька Барбі відвела Ченса вбік. “Ченсе, ти щойно допоміг моїй сусідці по кімнаті дізнатися про план Небесного Батька. Дякую”,—сказала вона.
Якусь мить Ченс просто мовчав. Потім він запитав: “Чому мені так добре? Я відчуваю тепло і щастя”.
“Це Святий Дух свідчить тобі, що ти навчав істині,—сказала тітонька Барбі.— Я впевнена, що Небесний Батько дуже радіє за тебе”.
На обличчі Ченса з’явилася широка усмішка. Він був радий, що зміг навчати когось про план щастя Небесного Батька.