Іди з вечірки!

Сонріса Олес Хасселбах, шт. Каліфорнія, США

Кілька років тому я представляла штат Юту на національному форумі плавців-старшокласників, що проводився в штаті Огайо.

Захід передбачав вечірки для спортсменів. Коли я в перший же вечір ішла на вечірку, то думала, що мені буде так само весело, як і на вечірках, які проводилися вдома—ми будемо пити рутбір і грати в ігри. Але як тільки я увійшла, то зрозуміла, що все буде по-іншому.

Я відразу ж зрозуміла, що малося на увазі в статтях церковних журналів, де було написано: “Ви будете вирізнятися там, де будете єдиним членом Церкви”. Видно, інші спортсмени вже здогадалися, що я була святою останніх днів. У кімнаті стало тихо. Здавалося, що кожен дивився на мене, коли я набирала чіпси з миски.

“Слухай,—сказав хтось,—здається, ти мормонка?”

Я з гордістю усміхнулась і відповіла: “Звичайно, і пишаюся цим”.

Потім вечірка пішла своїм ходом, але я відчувала на собі багато очей, які слідкували за кожним моїм рухом. Невдовзі учасники вечірки почали вести себе неконтрольовано. Я не знала, як далеко все це зайде, але мені не хотілося брати участь у їхніх розвагах. Я боялася, що, коли залишуся, у інших складеться неправильне враження про мої стандарти. Крім того, Дух спонукав мене піти звідти. Коли я взяла сумку, з якою ходила на плавання, й попрямувала до дверей, один з хлопців вигукнув: “Ти що, злякалася?”

Усміхнувшись, я просто відповіла: “Побачимося завтра”. Після цього я вийшла з хорошим відчуттям того, що моя присутність була помічена і я змогла відстоювати Господні стандарти.

Наступного дня під час зборів делегатів один з них встав і сказав: “Минулого вечора відбувся інцидент, який ніколи не повинен повторюватися. Ви знаходитеся тут, щоб представляти свій штат, тож робіть це відповідно й поводьтеся гідно!”

Потім він додав: “Дехто з вас пішов звідти і не був причетний до того, що сталося. Дякую”.

До кінця тижня до мене ставилися з такою повагою й дружелюбністю, як іще ніколи в моєму житті. Оскільки я добре представляла Юту, багато тренерів з усіх Сполучених Штатів пропонували мені представляти західні штати під час пробіжки всіх представників.

Я ніколи так і не дізналася, що сталося на тій вечірці, однак вдячна, що Дух спонукав мене піти звідти.

Коли я взяла сумку, з якою ходила на плавання, й попрямувала до дверей, один з хлопців вигукнув: “Ти що, злякалася?”