Унікальні, але непорушно поєднані
Щоб бути разом навіки, потрібно об’єднатися вже зараз.
Діана Васкес не попрощалася з батьком. Вона не знала, що їй це було потрібно. Коли разом зі своїми двома братами вона пішла до школи 9 червня 2007 року, здавалося, що з батьком було наче все гаразд. Але ще до її повернення він ліг трохи відпочити, й більше не прокинувся.
“Це було так несподівано,—розповідає Діана, якій на той час було 16 років.— Спочатку я не могла цього прийняти”.
Навіть ті, хто знає, що сім’ї можуть бути разом навіки, часом не цінують їх. Справді, брати і сестри можуть надокучати, батьки й діти не завжди погоджуються в певних питаннях і часто здається, що веселіше проводити час з друзями.
Але коли несподівано приходить трагедія, як це трапилося в сім’ї Діани, раптом усе, що має дійсну цінність—наприклад, сім’я—набуває більшої ваги.
На щастя для сім’ї Діани, вони вже працювали над тим, щоб відчувати єдність у цьому житті й наступному. Хоча важкі часи могли роз’єднати сім’ю, вони згуртувалися і здобули спокій і щастя у цьому житті й надію, що зможуть бути разом у наступному.
Що таке єдність?
Діана разом із сім’єю живе в Куско—місті, розташованому високо в перуанських Андах, у самому серці древньої імперії інків.
До смерті батька руїни фортеці Саксаюаман, збудованої інками і розташованої неподалік від їхнього дому, були найулюбленішим місцем проведення сімейних пікніків. Стіни, зведені інками, такі міцні, що вже стоять понад 500 років і пережили незчисленну кількість землетрусів.
Діана порівнює свою сім’ю з однією зі стін фортеці. Випробування перевіряли їх на міцність, але вони не впали.
Камені, з яких збудовано стіни фортеці Саксаюаман, різні за розміром і формою. Деякі з них високі, деякі низькі, одні—кубічні, а інші—просто великі брили. Проте, хоча кожен камінь має різну форму, це не ослаблює стіни. Оскільки їх правильно покладено, різна форма кожного каменя допомагає тримати конструкцію. Насправді відмінність у формі каменів допомагає досягнути спільної мети.
Так само і з нашими відмінностями.
“Усі ми маємо різні дари й таланти,—каже Діана.— Нам слід користуватися ними, щоб допомагати іншим людям” (див. 1 Коринтянам 12).
Після смерті батька Діана, її матір та брати взяли на себе різні ролі—відповідно до своїх талантів та здібностей,—але всі працювали заради спільної мети: піклуватися одне про одного. Це допомогло їм “скріпи[ти] свої серця у єдності і в любові один до одного” (Мосія 18:21).
Президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, казав: “Небесний Батько хоче, щоб наші серця були об’єднані разом. Той союз у любові не є лише ідеалом. Він є необхідністю”1.
Як ми досягаємо єдності?
Зводячи споруди з каменю, інки не використовували розчин. Вони підганяли камені настільки щільно, що між ними не проходив аркуш паперу. Така надзвичайна точність стала можливою завдяки тому, що майстри-будівельники змогли побачити місце для кожного каменя і те, якої форми він повинен бути, щоб відповідати загальному плану.
Якщо ми дозволяємо Головному Будівничому формувати нас, то ми станемо єдиним цілим одне з одним і з Ним2. За словами президента Айрінга, така єдність можлива, коли ми дотримуємося обрядів і завітів євангелії3.
Отримання євангельських обрядів і дотримання завітів справили вирішальний вплив на сім’ю Діани. Вона разом зі своїм молодшим братом Еммануелем першими приєдналися до Церкви. До того, за словами Діани, в сім’ї були постійні суперечки. Вона знала, що батьки хочуть найкращого для неї та братів, але вони були суворими.
“Ми більше боялися батька, аніж любили його”,—каже вона.
Через кілька місяців після її хрищення до Церкви приєдналися батько з її старшим братом Річардом. А ще більше ніж через рік охристилася мама.
“Мій батько змінився,—розповідає Діана про навернення батька.— Коли ми робили щось неправильно, він говорив з нами про це. Ми менше сперечалися. В домі все більше відчувалася гармонія”.
Укладення завіту іти за Ісусом Христом наблизило їх до Нього і зблизило їх між собою. У них з’явилася спільна мета: стати вічною сім’єю. Через рік після хрищення мами сім’я запечаталася у храмі.
“Та подія була такою прекрасною,—каже Діана.— Я не можу пояснити, що відчувала, коли ми увійшли до кімнати запечатування й побачили там батьків. Мені не хотілося звідти йти”.
Після того сім’я відчула ще більше бажання дотримуватися заповідей, щоб стати вічною сім’єю. Менше ніж за тиждень до смерті батько Діани проводив урок на домашньому сімейному вечорі й говорив про єдність у дотриманні заповідей, щоб бути разом назавжди. “Ніхто не знає, що буде завтра,—сказав він.— Нам слід бути готовими, щоб, коли хтось із нас помре, ми могли залишитися разом”.
Дотримання заповідей змінює серця
Діана зрозуміла, що спільна робота над дотриманням євангельських завітів згуртувала сім’ю, і вона вдячна, що дізналася про це не надто пізно.
Останнє, що батько сказав Діані, коли вона йшла до школи в день його смерті: “Te quiero mucho, Dianita”. (Я люблю тебе, Діаночко).
Діана вірить Господньому обіцянню, що її сім’я може бути разом знову, якщо вони й надалі дотримуватимуться завітів.
“Я помітила, як Небесний Батько згуртував нас, щоб ми ішли за Спасителем,—розповідає вона.— Я повинна вірити, що Він також дотримає Свого обіцяння стосовно того, що ми можемо бути навіки разом, якщо дотримуватимемося заповідей”.
“Я знаю, що наші сім’ї дійсно можуть бути вічними завдяки божественному плану.
Я знаю, що ми можемо сягнути вічної слави, обіцяної Небесним Батьком. Якщо лише ми витерпимо до кінця, від щирого серця будемо виконувати те, що просить Бог, і допомагати одне одному,—ми досягнемо мети і станемо вічною сім’єю”.
Після смерті батька Діана Васкес дізналася щось важливе про єдність завдяки камінним стінам Саксаюамана—500-літньої фортеці в Перу, побудованої інками.
Справа: Діана, її мати Дувалі й брати Річард та Еммануель (вгорі) стали більш згуртованими, коли почали підтримувати одне одного в дотриманні заповідей.
Фотографії Адама С. Олсона, за винятком зазначених
Фотографія президента Айрінга зроблена Крейгом Дімондом