Я тобою пишаюся

Річард Доменг Асанте, Гана

Під час служіння на місії в Гані у день підготовки ми перемо свій одяг вручну. Мій напарник, старійшина Мосс, який нещодавно приїхав зі Сполучених Штатів, ніколи не прав одяг таким чином. Але оскільки я народився в Гані, то для мене це було звично.

Кожного понеділка старійшина Мосс починав прати свій одяг. Але не встигав він випрати й половини всього, як уже до крові стирав собі руки й пальці. Тоді, виправши свій одяг, я закінчував його прання.

Одного понеділка, коли настав час прання, старійшина Мосс почав непокоїтися. Напередодні я пошкодив свою руку, і він знав, що я не зможу допомогти йому з його пранням. Я не міг випрати навіть свій одяг. Він почав прати, але, як і завжди, на середині роботи йому вже потрібна була допомога.

Оскільки я не міг допомогти своєму напарникові з пранням фізично, я підбадьорював його, запрошуючи потерпіти—дати рукам відпочинок, а потім знову продовжувати роботу. На якийсь час він зупинявся, а потім знову прав. Я казав йому, що він доведе роботу до кінця. І хоча руки й суглоби йому боліли, він не зупинявся. Коли він закінчив прання, то сказав: “Я пишаюся собою. Старійшино Асанте, а ти мною пишаєшся?”

“Звичайно ж, я тобою пишаюся”,—відповів я.

Коли я думаю про той випадок, то розумію, що Небесний Батько знає наш потенціал, однак випробовує, щоб ми могли стати старанними, терпеливими й вірними. Він радіє, коли ми робимо правильний вибір, і доводить, що ми можемо витримати свої випробування.

Коли ми старанно працюємо і стійкі у випробуваннях, то можемо сказати: “Небесний Батьку, чи Ти пишаєшся мною?” Я знаю, що Небесний Батько та Ісус Христос задоволені, коли ми терплячі у випробуваннях, і Вони одного дня радо вітатимуть нас із поверненням додому.