Наш батьківський обов’язок перед Богом і підростаючим поколінням
Господь наділив нас обов’язком “виховувати [наших] дітей у світлі та істині”. Давайте ж відгукнемося на цей заклик з вірою й рішучістю, аби виконати свій обов’язок перед підростаючим поколінням.
Один з найважливіших обов’язків батьків—навчати. Як проголошується у документі “Сім’я: Проголошення світові”, “батьки мають священний обов’язок … вчити [своїх дітей—синів і дочок] любити один одного й служити один одному, дотримуватися заповідей Божих і бути законопослушними громадянами, де б вони не жили”.1
Я й досі пам’ятаю могутній приклад навчання, який отримав від своєї матері у Брукліні, Нью-Йорк, США, 70 років тому. Після того як мій батько охристив мене і я все ще був у мокрому христильному вбранні, моя мама посадила мене на іржавий металевий складаний стілець навпроти христильної купелі. Вона нагадала мені про важливість хрищення, яке виконується владою священства, про мету мого христильного завіту—узяти на себе ім’я Ісуса Христа, і про закон послушності. Після цього вона запитала мене, що я відчував. Пам’ятаю як сказав їй, що відчував тепло по всьому тілу і хотів би мати такі відчуття решту свого життя.
Моя мама подивилася мені в очі і сказала, що за кілька хвилин мій батько покладе свої руки на мою голову і конфірмує мене в члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона сказала, що він надасть мені дар Святого Духа і, якщо я залишатимусь гідним, відданим і вірним заповідям, Святий Дух буде зі мною, щоб надавати скерування і провід упродовж мого життя. Незважаючи на те, що цей досвід навчання від моєї мами я отримав багато років тому, я ніколи не забував про той важливий приклад навчання.
Чи усвідомлюємо ми, як батьки, силу навчальних моментів у житті наших дітей? Чи усвідомлюємо ми невідкладність нашого обов’язку допомагати нашим дітям розуміти принципи євангелії і жити за ними? Фундамент віри й свідчення допоможе нашим дітям не тільки витерпіти труднощі життя, але й також насолоджуватися повнотою благословень Небесного Батька.
Приве[діть] до ладу свій власний дім
Мета Господньої роботи—“здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Батьки можуть допомагати у виконанні цієї величної роботи, навчаючи своїх дітей “вченн[ю] про покаяння, віру в Христа, Сина живого Бога, і хрищення й дар Святого Духа рукопокладанням” (УЗ 68:25).
В одкровенні, даному через пророка Джозефа Сміта, Господь докоряв Фредеріку Г. Уільямсу (1787–1842), члену Першого Президентства за те, що той не навчав своїх дітей як він мав це робити:
“Ти не навчав своїх дітей світлу й істині згідно з заповідями; і Злочестивий ще досі має владу над тобою, і це є причиною твоїх страждань.
А тепер заповідь я даю тобі—якщо ти хочеш звільнитися, ти маєш привести до ладу свій власний дім, бо є багато чого, що є неправильним у твоєму домі” (УЗ 93:42–43).
Чи маємо ми мужність, щоб навчати світлу й істині в наших домівках? Чи зазнаємо ми страждань в наших сім’ях через те, що нехтуємо своїми обов’язками? Якщо ми будемо розмірковувати і молитися, то отримаємо духовну силу й провід, які допомагатимуть нам приводити до ладу наші власні домівки.
Дім навчання
Писання наставляють нас “встанов[ити] … дім навчання” (УЗ 88:119). Дозвольте мені запропонувати кілька способів того, як ми як батьки можемо виконувати цей обов’язок перед Богом і перед нашими дітьми.
Зосередьте розум і серце дітей на Спасителі. Віра й свідчення повинні зосереджуватися на Ісусі Христі та Його спокутній жертві. Ми маємо висловлювати нашим дітям власні почуття про Спасителя і ділитися досвідом або словами з Писань, які зміцнили наше свідчення про Нього. Ми маємо допомагати їм зрозуміти значення Спокути і як вона може стати щоденним благословенням у їхньому житті.
Енош знав про Ісуса Христа і Його євангелію, оскільки “часто чув від [свого] батька про вічне життя” (Енош 1:3). Юні воїни “були навчені своїми матерями, що якщо вони не сумніватимуться, Бог визволить їх” (Алма 56:47). Ми черпаємо натхнення з цих слів Нефійців: “І ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26; курсив додано).
Ведіть і навчайте прикладом. У багатьох випадках наші справи говорять голосніше за наші слова. Президент Бригам Янг (1801–1877) навчав: “Ми повинні показувати [нашим дітям] приклад, який хочемо, щоб вони наслідували. Чи усвідомлюємо ми це? Як часто ми бачимо, що батьки вимагають від дитини або дітей послушності, гарної поведінки, добрих слів, охайного вигляду, ласкавого голосу та позитивного ставлення до речей, в той час як самі вони сповнені злості й сварливі! Як це непослідовно й нерозсудливо!”2 Наші діти помітять таку непослідовність в нас і, ймовірно, знайдуть виправдання, щоб діяти подібним чином.
Для нас було б корисно поставити собі такі запитання: чи бачать наші діти, що ми віддано виконуємо свої церковні покликання, регулярно відвідуємо храм, де це можливо, і служимо іншим з турботою й співчуттям подібними до Христових? Чи кажуть їм наші справи, що життя за євангелією—це не важка ноша, а радість? Давайте переконаємось, що наш приклад допомагає нашим дітям зрозуміти, що означає—будувати своє життя на фундаменті віри й свідчення.
Установіть вдома праведні традиції. Нам потрібно використовувати кожну нагоду, аби запрошувати Духа Господа в наші домівки. Один з способів як досягти цього—регулярно робити невеликі справи—збиратися на сімейну молитву, вивчати Писання всією сім’єю та проводити домашній сімейний вечір. Якщо ми зробимо їх частиною свого життя, вони суттєво вплинуть на зростання свідчень наших дітей. Давайте пам’ятати слова Господа, які Він дав через пророка Джозефа Сміта: “Отже, не втомлюйтесь у доброчинності, бо ви закладаєте основи великої роботи. І з малого виходить те, що є великим” (УЗ 64:33).
Ще одна важлива традиція, яку слід встановити вдома,—це жити за нормами Господа стосовно використання засобів масової інформації. З появою цифрових засобів масової інформації, брудні матеріали стали більш доступні, але більш доступним стало також і те, що є прекрасним і повчальним. Давайте заохочувати своїх дітей напучуванням і прикладом прагнути того, що “чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали” (Уложення віри 1:13).
Заохочуйте до змістовних особистих молитов і вивчення Писань. Зростання наших дітей у вірі й свідченні значною мірою залежить від того, наскільки вони самі живуть за своєю релігією. Ми можемо допомогти їм поставити цілі, які можуть зробити молитву і вивчення Писань усталеною звичкою в їхньому житті.
Ми будемо більш успішними, роблячи Писання частиною життя наших дітей, якщо Писання також будуть частиною і нашого життя. Спілкуючись зі своїми дітьми, ми можемо часто посилатися на Писання, щоб ми не робили. Нагоди для навчання можуть траплятися у будь-якому місці, якщо ми готові скористатися ними.
Наприклад, час для прийняття їжі може надати батькам і дітям чудову можливість поділитися своїми думками й почуттями. Ми можемо запитати своїх дітей, що вони дізналися, вивчаючи Писання. Які питання у них виникли з того, що вони читають. Які у них є улюблені уривки з Писань. Ми можемо поділитися з ними нашими улюбленими уривками і розповісти їм, чому вони так багато значать для нас. У наших бесідах ми повинні згадувати слова живих пророків і заохочувати своїх дітей читати ці слова, які містяться в церковних журналах.
Використовуйте знаряддя, які Церква надає батькам. Кожний хороший будівельник знає цінність хороших інструментів—вони можуть зробити, здавалось би, нездійсненне завдання значно податливішим. Церква надала багато корисних інструментів, які можуть використовувати батьки, щоб допомогти своїм дітям побудувати фундамент віри й свідчення.
Одним з останніх прикладів цього є нова, переглянута версія програми для молодих чоловіків—“Обов’язок перед Богом”. Програма “Особистий розвиток”, яку також нещодавно було переглянуто, є чудовим і могутнім знаряддям, розробленим для молодих жінок. 3 Користь, яку наша молодь матиме від програм “Обов’язок перед Богом” і “Особистий розвиток”, значною мірою зросте, якщо батьки також братимуть участь в цих програмах і підтримуватимуть молодь в їхніх зусиллях.
Наприклад, нові версії програм “Обов’язок перед Богом” і “Особистий розвиток” заохочують молодь розповідати членам сім’ї про свої цілі, досвід та почуття, коли вони планують і діють згідно з тим, чого навчаються. Батьки, це золота можливість для розмов з вашими дітьми на євангельські теми, яка може збагатити ваші стосунки з ними. Нагоди для таких розмов не повинні бути формальними; найкращі можливості зміцнити ваших дітей можуть трапитися під час неформальних, “невимушених розмов”.3
Знайдіть час, щоб ознайомитися з новими програмами “Обов’язок перед Богом” і “Особистий розвиток” та підтримати ваших синів і дочок у досягненні їхніх цілей. Коли ви працюєте пліч-о-пліч зі своїми синами і дочками та ділитеся з ними своїм досвідом, регулярно запитуйте їх, чого вони навчилися і що відчувають. Будь ласка, старанно використовуйте ці інструменти, щоб зміцнити фундамент віри й свідчення своїх дітей.
Я сподіваюся на те, що дотримуючись цих порад ми, як батьки в Церкві, зможемо допомогти нашим дітям закласти фундамент віри й свідчення, який вистоїть у будь-яких бурях, що лежать попереду. Допомагаючи їм, ми самі духовно зростатимемо і розвиватимемо узи любові з нашими дітьми, які триватимуть і у вічності. Господь наділив нас обов’язком “виховувати [наших] дітей у світлі та істині” (УЗ 93:40). Давайте ж відгукнемося на цей заклик з вірою й рішучістю, аби виконати свій обов’язок перед підростаючим поколінням.
Фотоілюстрації Джона Люка, за винятком зазначених
Фотоілюстрація Рут Шонвальд