Бути гідними храмового поклоніння—це наш обов’язок

Вивчіть ці матеріали і, якщо це доречно, обговоріть із сестрою, яку ви відвідуєте. Звертайтеся до запитань, які допоможуть вам зміцнити ваших сестер і перетворити Товариство допомоги на активну частину свого власного життя.

Віра • Сім’я • Допомога

З Писань

Ісая 2:2–3; УЗ 109:22–23; 110:8–10

“Завіти, в які ми вступаємо, разом з супроводжуючими їх обрядами, що виконуються в храмі, стають нашим мандатом для входу в присутність Бога. Ці завіти піднімають нас над обмеженнями нашої сили й перспективи. Ми вступаємо в завіти, щоб виявити свою відданість справі побудови царства. Ми стаємо завітним народом, входячи в завіт з Богом. Усі обіцяні благословення стають нашими, якщо ми вірні цим завітам. …

Що можуть зробити жінки Церкви, щоб мати право на благословення храму?

Через Своїх пророків Господь запрошує всіх, хто ще не отримав благословень храму, зробити все можливе, щоб бути гідними отримати їх. Він запрошує тих, хто вже отримав ці благословення, повертатися в храм якомога частіше, щоб знову отримати досвід, щоб розширити своє бачення і розуміння Його вічного плану.

Будьмо гідними діючої храмової рекомендації. Давайте йти до храму, щоб запечатати свої сім’ї на вічність. Давайте повертатися до храму завжди, коли нам дозволяють обставини. Давайте надамо нашим померлим родичам можливість отримати обряди для піднесення. Радіймо духовним силам та одкровенням, які отримуємо, відвідуючи храм регулярно. Будьмо вірними, вступаймо у храмові завіти і намагаймося дотримуватися їх, щоб отримати всі благословення Спокути”¹.

Сільвія Е. Олред, перший радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги

З нашої історії

Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) навчав, що Товариство допомоги з’явилося завдяки бажанню сестер поклонятися у храмах:

“Під час зведення Кертлендського храму жінок закликали потовкти свій порцеляновий посуд на малесенькі друзочки. Ці друзочки змішували зі штукатуркою, якою вкривали стіни храму, щоб вони відбивали сонячне і місячне сяйво, яке потрапляло на них, і храм виглядав ще кращим.

У той час, коли було зовсім мало грошей, але багато віри, робітники віддавали свою силу і майно для будівництва Господнього дому. Жінки готували їжу—найкращу, яку тільки могли приготувати. Едвард В. Таллідж казав, що коли жінки шили храмові завіси, Джозеф Сміт, спостерігаючи за ними, сказав: “Cестри, ви завжди поруч. Сестри завжди перші й хуткіші в усіх добрих справах. Марія була першою при воскресінні, а зараз сестри першими працюють над внутрішнім оздобленням храму”. …

Після того в Наву, коли зводився храм, кілька жінок об’єдналися, щоб шити сорочки для робітників. Саме за таких обставин двадцятеро з них зібралися у четвер, 17 березня 1842 року у верхній кімнаті магазину, що належав пророкові”².

Що я можу робити

Яку підтримку я можу надавати своїм сестрам, щоб підготуватися до храму і відвідувати його?
Як я можу гідно додавати до спадку перших сестер, які йшли на жертви заради отримання храмових благословень?
Як мені здобути право на отримання храмових благословень?

Справа: фотографія храму Окра-Маунтін, шт. Юта, зроблена Крістіною Сміт