Валторна мого брата

Сенді Лодердейл Кейн, шт. Міссурі, США

Я виростала під звуки валторни, на якій постійно грав мій старший брат. День за днем, рік за роком з нашого будинку линули звуки цього музичного інструмента. Я могла чути його за кілька кварталів, коли йшла додому з початкової школи.

Якби мене хтось запитав, то я б неодмінно доводила, що мій брат грає на валторні найкраще у світі. Однак його постійна гра іноді трохи набридала мені, й одного разу я попросила маму, щоб він перестав грати. Він навіть брав із собою валторну, коли ми їхали кудись у відпустку!

Минули роки, і ми з братом опинилися на музичному конкурсі в північній Каліфорнії на території студмістечка великого університету, де я раніше ніколи не була. На тому конкурсі вокальний ансамбль нашої школи зайняв перше місце, а це означало, що того ж дня ми мали співати на ще одному концерті. Нам сказали, де і коли ми зустрічаємося, й ми розійшлися у своїх справах. Невдовзі я зрозуміла, що зовсім сама стою посеред студмістечка і розглядаю всі високі будівлі. Я не бачила жодного знайомого обличчя, але пам’ятала, що наказувала мама, якщо я коли-небудь загублюся: “Залишайся там, де стоїш”.

Я залишалася, але була надто сором’язлива, щоб запитати, в якому напрямку маю йти; крім того, я не знала, куди йду. Я нічого не пам’ятала з того, де і коли ми мали зустрітися. Але раптом мені спало на думку попросити допомоги в Небесного Батька. У той час я не була членом Церкви, але регулярно ходила до церкви з моїми друзями-святими останніх днів і вже знала, що Небесний Батько відповідає на молитви.

Тож я стояла там і мовчки молилася у своєму серці. Ще до того, як сказати “амінь”, я почала прислухатися. Десь віддалік я почула дуже тихий, але знайомий звук—звук, який я чула майже все своє життя. Я почала йти в тому напрямку, й звук ставав гучнішим. Невже це валторна мого брата? Я була в цьому впевнена.

Але потім почали грати й інші валторни. Я завагалася. Чи могла я напевне сказати, яка з тих валторн була братова? Однак кожного разу, коли я сумнівалася, то чула його інструмент, який ніби манив мене. Я увійшла в будівлю, зійшла сходами й підійшовши туди, звідки линула музика, злякалася. Мене аж у жар кинуло від думки про те, що відкрию не ті двері й побачу когось незнайомого. Підійшовши до третіх дверей, я прислухалася ще раз, прийняла остаточне рішення, глибоко вдихнула й відкрила двері. Там був брат!

Небесний Батько посилає нам Духа, щоб Він навчав, свідчив, захищав і скеровував нас до безпечного місця, коли ми відчуваємо себе самотніми й покинутими. Ми розпізнаємо Його голос, якщо часто чуємо його й настільки добре його знаємо, що зможемо розрізнити серед багатьох інших голосів, які можуть нас звести на манівці.

Його голос не повинен бентежити нас, і нам слід не вагаючись іти на цей голос. Якщо ми попросимо Небесного Батька про допомогу, а потім будемо слухати, я знаю, що ми Його почуємо.