Тату, охристи мене!

Хосе Армандо Гонсалес Мондрагон, Мексика

Коли одного вечора я повернувся додому, моя шестирічна дочка Джессі сиділа на табуреті в нашій кухні. Вираз її обличчя занепокоїв мене. Я запитав, що трапилося.

“Тату, а правда, що я дитя диявола?”—запитала вона дуже стривожено.

Мені здалося, що на мене вилили відро холодної води, коли вона це спитала. Джессі розповіла, що вже охристили тримісячну сестричку її подруги. Джессі була здивована і запитала у подруги, чому її сестричку охристили в такому ранньому віці. Подружка відповіла, що немовлят слід христити.

“А ти не охрищена?”—запитала потім подруга. Коли Джессі відповіла заперечно, подружка заявила, що та є дитям диявола.

“Тату, охристи мене!—благала Джессі.— Я не хочу бути дитям диявола!”

Я зрозумів, що це питання потрібно роз’яснити негайно, і розповів про важливість хрищення, а також про те, що дітям не треба христитися, поки їм не виповниться вісім років (див. Moроній 8:11–23). Оскільки Джессі було лише шість років, я сказав, що їй слід ще трохи почекати, перш ніж охриститися. Я запевнив, що вона є дитям Бога і що Він любить її. Її запитання спонукало нас звернутися до Moронія 10:4–5, де Мороній розповідає, як ми можемо дізнатися “правду про все”.

Після того як я прочитав ці вірші, я запитав, чи не хоче вона помолитися Небесному Батькові й запитати, чи правдивим є те, про що ми з нею говорили. Вона погодилася.

Ми разом стали на коліна, і Джес-сі схилила свою голову в молитві: “Небесний Батьку, я хочу знати, чи є правдою те, що сказав мені тато. В ім’я Ісуса Христа, амінь”.

Я розумів, що спонукав доньку промовити одну з найважливіших молитов у її житті, а потім почав палко молитися в серці, як ніколи раніше, просячи Небесного Батька відповісти на її молитву.

За кілька хвилин вона сказала: “Я нічого не почула”. Я обняв її і сказав: “Небесний Батько дав нам Утішителя, Який приносить відповідь…” Я поклав руку на серце. Вона перебила мене і сказала: “Якесь тепле почуття в грудях! Я відчуваю це, тату!”

Я міцно обійняв її й подякував Небесному Батькові за відповідь на її молитву. Я також відчув палання у своїх грудях. Я розповів Джессі, що її відчуття були відповіддю на молитву й тепер вона знала, що є дочкою Бога і має охриститися, коли їй виповниться вісім років. Вона сказала, що почекає.

Вже минуло багато років з того часу, але той випадок і досі нагадує мені, що Небесний Батько дотримується Своїх обіцянь.

Я почав палко молитися в серці, як ніколи раніше, просячи Небесного Батька відповісти на молитву дочки.