Підготуйте путь
Єпископ Джеральд Коссе
Верховний єпископ
Навіть якщо їм і дані різні місії та повноваження, Ааронове священство і Мелхиседекове священство—невід’ємні напарники у роботі спасіння.
Коли мені було 30 років, я почав працювати в компанії роздрібної торгівлі у Франції. Одного дня президент компанії, хороший чоловік іншого віросповідання, покликав мене до себе в офіс. Його запитання здивувало мене: “Я щойно дізнався, що ви—священик у своїй Церкві. Це правда?”
Я відповів: “Так, це правда. У мене є священство”.
Було видно, що його заінтригувала моя відповідь; він запитав: “Ви навчалися в духовній семінарії?”
“Звичайно,—я відповів,—з 14 до 18 років, і вивчав уроки семінарії майже кожного дня!” Він ледь не впав зі стільця.
На моє превелике здивування, декілька тижнів потому він знову покликав мене у свій офіс, щоб запропонувати мені місце керуючого директора в одній з компаній-партнерів. Я був вражений і висловив свою стурбованість тим, що був занадто молодий і недосвідчений, аби нести таку важливу відповідальність. Доброзичливо усміхаючись, він сказав: “Можливо, це й так, але це не має значення. Я знаю ваші принципи, і я знаю, чого ви навчилися в Церкві. Ви мені потрібні”.
Він був правий з приводу того, чого я навчився в Церкві. Наступні роки були складними, і я не знаю, чи зміг би бути успішним без досвіду, який отримав, служачи в Церкві звідколи був молодим чоловіком.
Я був благословенний тим, що зростав в невеличкій філії. Через те що нас було мало, молодь закликали брати активну участь в усіх аспектах життя філії. Я був дуже зайнятий і любив відчувати себе корисним. Щонеділі я прислуговував біля причасного столу, служив у своєму кворумі священства і виконував різні інші покликання. Протягом тижня я часто супроводжував свого батька та інших дорослих носіїв священства, коли ми навчали членів Церкви як домашні вчителі, втішали хворих і стражденних та допомагали нужденним. Ніхто, здавалося, не думав, що я був занадто молодим, аби служити чи навіть бути провідником. Для мене все це здавалося нормальним і природним.
Моє служіння в ті юнацькі роки допомогло мені розвинути своє свідчення і зробити євангелію основою свого життя. Я був оточений добрими і співчутливими чоловіками, які зобов’язалися використовувати своє священство, щоб благословити життя інших. Я хотів бути схожим на них. Служачи разом з ними, набагато більше, ніж я міг собі уявити на той час, я навчився бути провідником в Церкві і також у світі.
Багато молодих чоловіків, які сьогодні ввечері відвідують ці збори або дивляться чи слухають цю трансляцію, є носіями Ааронового священства. Дивлячись зараз на цю аудиторію, я бачу, що багато хто з вас сидить поруч зі старшими чоловіками, можливо, вашими батьками, вашими дідусями, вашими старшими братами чи вашими провідниками священства—усі вони є носіями Мелхиседекового священства. Вони люблять вас і, в основному, прийшли сюди цього вечора, щоб бути з вами.
Це зібрання поколінь пропонує нам чудову можливість бачити єдність і братерство, які існують між двома священствами Бога. Навіть якщо їм і дані різні місії та повноваження, Ааронове священство і Мелхиседекове священство—невід’ємні напарники у роботі спасіння. Вони йдуть поруч і потребують одне одного.
Досконала модель близьких стосунків, що існують між двома цими священствами, виявляється у взаємодії між Ісусом та Іваном Христителем. Чи може хтось собі уявити Івана Христителя без Ісуса? Якою була б місія Спасителя без підготовчої роботи, виконаної Іваном?
Івану Христителю була дана одна з найшляхетніших місій, які будь-коли існували: “підготувати путь Господові”1, христити Його водою і підготувати людей, щоб прийняти Його. Цей “праведний і святий [муж]”2, якого було висвячено в менше священство, цілком усвідомлював важливість і обмеження своєї місії та свого повноваження.
Люди збиралися до Івана, щоб почути його і охриститися від нього. Його поважали і шанували як Божу людину. Але коли з’явився Ісус, Іван скорив себе перед Тим, Хто був величнішим за нього, і проголосив: “Я водою хрищу, а між вами стоїть, … Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв’язати ремінця від узуття Його я негідний”3.
Ісус Христос, Єдинонароджений від Батька, носій вищого священства, смиренно визнав повноваження Івана. Про нього Спаситель сказав: “Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!”4
Просто подумайте, що відбувалося б у наших кворумах священства, якби стосунки між носіями двох священств були натхненні зразком, встановленим Ісусом та Іваном Христителем. Мої юні брати в Аароновому священстві, ваша роль, як і Іванова,—“підготувати шлях”5 для великої роботи Мелхиседекового священства. Ви робите це багатьма різними способами. Ви берете участь в обрядах хрищення і причастя. Ви допомагаєте підготувати людей для Господа, проповідуючи євангелію, “відвіду[ючи] дім кожного члена”6 і “пильну[єте] Церкву”7. Ви надаєте допомогу бідним і нужденним, збираючи пожертвування від посту, та берете участь в догляді за домами зборів Церкви й інших мирських справах. Ваша роль—важлива, потрібна і священна.
Мої дорослі брати, чи то ви батьки, чи єпископи, порадники Товариства молодих чоловіків або просто носії Мелхиседекового священства, ви можете наслідувати приклад Спасителя, звертаючись до своїх братів-носіїв меншого священства і запрошуючи їх трудитися разом з вами. У дійсності, це запрошення йде від Самого Господа. Він сказав: “Отже, візьміть з собою тих, кого висвячено в менше священство, і посилайте їх перед собою призначати зустрічі, та готувати шлях, і приходити на призначені зустрічі, якщо ви самі не в змозі прийти”8.
Запрошуючи ваших молодших братів “готувати шлях”, ви тим самим допомагаєте їм визнавати і шанувати священне повноваження, носіями якого вони є. Роблячи це, ви допомагаєте їм готувати їхній власний шлях, коли вони готуються до того дня, коли отримають і застосують вище священство.
Дозвольте мені розповісти реальну історію про Алекса—тихого, вдумливого і розумного молодого священика. Якось у неділю єпископ Алекса знайшов його одного в класній кімнаті зажуреного. Молодий чоловік пояснив, як тяжко йому відвідувати Церкву без свого батька, який не був членом Церкви. Тоді він зі сльозами на очах сказав, що, напевне, буде краще, якщо й він не ходитиме до Церкви.
Зі справжньою турботою про молодого чоловіка єпископ негайно ж мобілізував раду приходу, щоб допомогти Алексу. Їхній план був простим: щоб допомогти Алексу залишитися активним і розвинути глибоке свідчення про євангелію, їм потрібно було “оточити його хорошими людьми і зайняти його чимось важливим”.
Брати у священстві та всі члени приходу швидко оточили Алекса любов’ю та підтримкою. Провідника групи первосвящеників, чоловіка великої віри і любові, було призначено його напарником у домашньому вчителюванні. Члени єпископату взяли його під свою опіку і зробили його своїм найближчим помічником.
Єпископ сказав: “Ми дали Алексу багато доручень. Він допомагав на весіллях, допомагав на похоронах, допомагав мені на освяченнях могил, христив декількох членів Церкви, висвячував молодих чоловіків в чини Ааронового священства, проводив уроки для молоді, навчав з місіонерами, відмикав будівлю для конференцій і замикав будівлю пізно вночі після конференцій. Він брав участь у проектах служіння, супроводжував мене, коли я відвідував літніх членів Церкви в хоспісах, виступав на причасних зборах, брав участь в обрядах причастя для хворих в лікарнях або у них вдома і став одним з дуже маленької групи людей, на яких я, як єпископ, міг цілком покластися”.
Мало-помалу Алекс змінився. Його віра в Господа зросла. Він знайшов впевненість в собі і в силі священства, носієм якого він був. Єпископ завершив свою розповідь так: “Алекс був і завжди буде одним з моїх найбільших благословень того часу, коли я був єпископом. Який же привілей то був працювати разом з ним. Я щиро вірю, що не було жодного молодого чоловіка, який від’їжджав на місію більш підготовленим своїм служінням в священстві”9.
Мої дорогі єпископи, складовою вашого висвячення і призначення єпископом вашого приходу є священне покликання служити в якості президента Ааронового священства і кворуму священиків. Я знаю про тяжкі тягарі, які ви несете, але вам слід зробити ваш обов’язок перед цими молодими чоловіками одним з найпріоритетніших. Ви не можете нехтувати їм або делегувати вашу роль в цьому обов’язку іншим.
Я закликаю вас подумати про кожного молодого носія Ааронового священства у вашому приході. Жоден з них не повинен відчувати себе обділеним або непотрібним. Чи є молодий чоловік, якому ви або інші брати у священстві можуть допомогти? Попросіть їх служити разом з вами. Дуже часто ми намагаємося розважати молодих чоловіків і давати їм ролі глядачів, в той час, як їхня віра і любов до євангелії можуть найкраще розвиватися через звеличення їхнього священства. Беручи активну участь у роботі спасіння, вони налагодять зв’язок з небесами і усвідомлять свій божественний потенціал.
Ааронове священство—більше, ніж просто вікова група, навчальна програма чи захід або навіть термін, за яким ми визначаємо молодих чоловіків Церкви. Це сила і повноваження брати участь у великій роботі зі спасіння душ—і душ тих молодих чоловіків, і душ тих, кому вони служать. Давайте ж поставимо Ааронове священство на його належне місце—особливе місце, місце служіння, підготовки і досягнення для всіх молодих чоловіків Церкви.
Мої дорогі брати у Мелхиседековому священстві, я закликаю вас зміцнювати ту основну ланку, що поєднує два священства Бога. Дозвольте вашій молоді Ааронового священства підготувати шлях для вас. Говоріть їм з впевненістю: “Ви мені потрібні”. Молоді носії Ааронового священства, я молюсь, щоб, коли ви служите з вашими старшими братами, то чули голос Господа, Який говорить вам: “Ти є благословенним, бо ти чинитимеш великі справи. Ось, тебе було послано, саме як Івана, підготувати шлях переді Мною”10. В ім’я Ісуса Христа, амінь.