Шерон Юбенк

Перший радник у генеральному президентстві Товариства допомоги

Коли Шерон Юбенк почала працювати в Гуманітарній службі СОД, вона стала свідком страждань, смутку і горя, і через це їй було важко виконувати свою роботу. Через молитву вона усвідомила, що хоча вона й може допомагати Господу дбати про Його дітей, не на ній лежить відповідальність за це горе. “Головним керівником є Ісус Христос. Він нестиме цей тягар. Вони—Його люди, і Він чує їхні молитви та відповідає на них”. Завдяки тій відповіді вона знов змогла вирушати на допомогу і служити.

Через кілька років сестра Юбенк, вже як директор Благодійної організації СОД—гуманітарної організації Церкви—по всьому світу доставляла допомогу нужденним і навчала їх самозабезпеченню.

Підтримана 1 квітня 2017 року як член генерального президентства Товариства допомоги, вона продовжить своє служіння директором Благодійної організації СОД. Між Благодійною організацією СОД і Товариством допомоги існує “важливий зв’язок”,—пояснила вона,—оскільки члени генерального президентства Товариства допомоги входять до складу ради директорів Благодійної організації СОД. Її обов’язки в обох організаціях зміцнюватимуть цей зв’язок.

Шерон народилася в 1963 році в Реддінгу, штат Каліфорнія, США, і є найстаршою дитиною з сімох в сім’ї Марка і Джин Юбенк. Сестра Юбенк виросла в Баунтіфулі, штат Юта, США, на 10-акровій (4 га) ділянці землі, де діти Юбенків збирали абрикоси, ремонтували розбризкувачі і жили неподалік від гір Юти.

Сестра Юбенк здобула ступінь бакалавра з англійської мови та історії в Університеті Бригама Янга в Прово, штат Юта, і служила місіонером в Фінляндській Гельсінкській місії.

Окрім роботи в церковному відділі з питань благополуччя, сестра Юбенк працювала в Капітолії у Вашингтоні, округа Колумбія, США, була співвласницею невеличкої компанії і жила за кордоном в Японії та Франції.

При кожній нагоді вона виявляла віру, і це допомогло їй опанувати навички, які вона використовує сьогодні, дало змогу зустрічатися з чудовими людьми як в Церкві, так і поза нею, і сповнило любов’ю до культур, мов і страв світу та вдячністю за них.