Надійні жінки
Лінда К. Бертон
Генеральний президент Товариства допомоги
Надійні жінки є учнями, зосередженими на Спасителі Ісусі Христі, і мають надію завдяки обіцянню Його викупительної жертви.
Мої дорогі сестри! Як ми вас любимо і дякуємо за ваш щирий і сповнений ентузіазму відгук на запрошення від Першого Президентства та участь у проекті #IWasAStranger. Будь ласка, не припиняйте молитися, дослухатися до підказок Духа і діяти за отриманими спонуканнями.
Де б я не подорожувала—у своїй країні чи по світу, часто мене запитують: “Ви мене пам’ятаєте?” Оскільки я дуже недосконала, зізнаюся, що часто не можу пригадати імена. Однак я дійсно пам’ятаю справжню любов, яку дає мені відчути Небесний Батько, коли я зустрічаюся з Його дочками і синами.
Нещодавно я мала нагоду відвідати чудових жінок, які знаходяться у в’язниці. Коли ми сердечно прощалися, одна мила жінка благально попросила: “Сестро Бертон, будь ласка, не забувайте нас”. Я сподіваюся, що вона та інші, хто хоче, щоб про них пам’ятали, відчують, що так і є, коли я ділитимуся з вами кількома думками.
Надійні жінки за часів Спасителя: зосереджені на Спасителі Ісусі Христі
Наші сестри упродовж століть демонстрували взірець вірного учнівства, до якого ми також маємо прагнути. “У Новому Завіті вміщено розповіді про [надійних] жінок, імена яких вказуються і не вказуються. Вони виявляли віру в Ісуса Христа і Його Спокуту, засвоювали Його вчення та жили за ними, і свідчили про Його священнослужіння, чудеса і велич. Ці жінки стали зразковими послідовницями і важливими свідками в роботі зі спасіння”1.
Розгляньмо ці історії в Євангелії від Луки. Перша, під час Спасителевого священнослужіння:
“І сталось, що [Ісус] … проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були…
та [надійні жінки]: … Марія, Магдалиною звана, … і Іванна, … і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили”2.
Потім після Його воскресіння:
“А [надійні жінки] …, що рано були коло гробу,
… вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він”3.
Я читала і не звертала увагу на, перший погляд, зовсім звичайну фразу “надійні жінки”, яка зустрічалася кілька разів раніше, але коли я ретельніше розмірковувала над нею нещодавно, здалося, що ті слова вистрибнули зі сторінки. Розгляньмо такі синоніми одного значення слова certain (надійний), як воно пов’язується з поняттям сповнені віри надійні жінки: “переконані”, “позитивні”, “упевнені”, “тверді”, “певні”, “непохитні” і “гідні довіри”4.
Коли я розмірковувала над тими надзвичайними визначеннями, то згадала двох з оцих новозавітних надійних жінок, які склали позитивні, упевнені, тверді й непохитні свідчення про Спасителя. Хоча вони, як і ми, не були досконалими жінками, їхнє свідчення надихає.
Пам’ятаєте жінку біля криниці, ім’я якої не вказується? Вона запросила інших піти й подивитися, чого вона навчилася від Спасителя. Вона склала надійне свідчення у формі запитання: “Чи Він не Христос?”5 Її свідчення і запрошення були настільки переконливими, що “багато хто … в Нього ввірували”6.
Після смерті свого брата Лазаря Марта—улюблена учениця і друг Спасителя—сказала, можливо, дуже емоційно: “Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат”. Погляньмо на її впевненість, коли вона далі каже: “Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!” Далі вона свідчила: “Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ”7.
Ми дізнаємося від цих сестер, що надійні жінки зосереджені на Спасителі Ісусі Христі і мають надію завдяки обіцянню Його викупительної жертви.
Надійні жінки, що дотримувалися завітів у добу Відновлення: готовність жертвувати
У давнину надійні жінки жертвували, коли свідчили і жили за вченнями Ісуса. Надійні жінки у перші роки Відновлення робили те саме. Друзілла Хендрікс зі своєю сім’єю була серед тих новонавернених, які постраждали під час переслідувань святих у окрузі Клей, шт. Міссурі. Її чоловіка паралізувало після бою на Крукед-Рівер. Вона мала піклуватися про нього і забезпечувати свою сім’ю.
“Якось в один з дуже важких моментів, коли сім’я залишилася без їжі, вона згадала, як голос промовив до неї: “Тримайся, бо Господь попіклується”.
Коли її сина покликали добровольцем до Мормонського батальйону, спочатку Друзілла опиралася і в молитві боролася з Небесним Батьком, поки, “як здалося, голос промовив до неї: “Хіба ти не хочеш здобути найвищу славу?” Звичайно ж, вона відповіла: “Так”, і голос продовжував: “Як ти думаєш її здобути, якщо не підеш на найбільшу жертву?”8
Завдяки цій надійній жінці ми дізнаємося, що учнівство, яке основується на дотриманні завітів, вимагає нашої готовності жертвувати.
Надійні жінки у наш час: пам’ятати і готуватися до святкування Його повернення
Я згадала надійних жінок, які жили у Спасителеві дні і в ранню добу Відновлення євангелії, але як щодо прикладів учнівства та свідчення надійних жінок у наші дні?
Нещодавно виконуючи доручення в Азії, я знову отримала натхнення завдяки багатьом надійним жінкам, яких там зустріла. Я була під особливим враженням від першого покоління членів Церкви в Індії, Малайзії та Індонезії, які намагаються запроваджувати євангельську культуру у своїх домівках, і це часом вимагає великої жертви, оскільки суперечить сімейним та національним традиціям. Багато поколінь надійних жінок, яких я зустріла у Гонконгу і на Тайвані, продовжують благословляти життя своїх сімей, членів Церкви і громад, продовжуючи зосереджуватись на Спасителі та свідомо йдучи на жертви заради дотримання завітів. Подібних надійних жінок можна знайти повсюди в Церкві.
Надійна жінка, яка благословляла моє життя упродовж десятиліть, останні 15 років боролася з виснажливою, складною, прогресуючою хворобою, яка називається вроджений міозит. Прикута до візка, ця жінка намагається бути вдячною та дотримуватися свого постійно оновлюваного переліку “Я можу”. В ньому міститься те, що вона може робити, наприклад: я можу дихати, я можу ковтати, я можу молитися, я можу відчувати любов мого Спасителя. Майже щодня вона складає сім’ї та друзям своє зосереджене на Христі надійне свідчення.
Я нещодавно почула історію Дженні. Вона—колишня місіонерка. Її батьки розлучилися, поки вона служила на місії. Вона казала, що повернення додому “лякало її до смерті”. Але в кінці свого місіонерського служіння в Італії, коли вона зупинилася в домі місії по дорозі до Сполучених Штатів, надійна жінка, дружина президента місії, лагідно служила їй, просто розчісуючи їй волосся.
Минули роки і ще одна надійна жінка, Террі,—президент Товариства допомоги колу і послідовниця Ісуса Христа—благословила життя Дженні, коли Дженні покликали президентом Товариства допомоги приходу. На той час Дженні працювала над своєю дисертацією на здобуття ступеня доктора. Террі, як провідник, не лише була наставницею для Дженні, але вона також сиділа біля неї 10 годин у лікарні, коли Дженні дізналася про невтішний діагноз—лейкемія. Террі ходила до лікарні й возила Дженні на прийом до лікаря. Дженні признається: “Мене ще кілька разів стошнило в її машині”.
Попри хворобу Дженні продовжувала відважно служити в якості президента Товариства допомоги в своєму приході. Навіть коли їй було дуже важко, вона телефонувала і посилала текстові повідомлення та електронні послання зі свого ліжка, і вона запрошувала сестер прийти до неї. Вона посилала іншим картки та записки, виявляючи свою любов до сестер на відстані. Коли у її приході попросили зробити фотографію її президентства для історії приходу, ось що вони отримали. Оскільки Дженні сама є надійною жінкою, вона запросила всіх допомогти іншим нести тягарі, у тому числі і її власні.
Як надійна жінка Дженні свідчила: “Ми тут не лише для того, щоб спасати інших, але для того, щоб спасати себе. І це спасіння відбувається завдяки партнерству з Ісусом Христом; завдяки розумінню Його милості, Його Спокути і Його почуття любові до жінок Церкви. Для цього треба зробити щось таке просте, як причесати комусь волосся, послати записку з надихаючим, чітким, сповненим одкровення посланням надії і благодаті або дозволити жінкам послужити нам”9.
Сестри, коли ми спантеличені, коли нас охоплюють сумніви або розпач, ми грішимо, сумуємо чи приголомшені, приймімо Господнє запрошення пити Його воду життя, як та надійна жінка біля криниці, запрошуючи інших робити те ж саме, що й ми, коли також складаємо своє надійне свідчення: “Чи Він не Христос?”
Коли життя здається несправедливим, як це здавалося й Марті після смерті її брата; коли ми переживаємо розпач через самотність, безпліддя, втрату близької людини, втрачену можливість укласти шлюб і створити сім’ю, розлучення, знесилюючу депресію, фізичні й розумові захворювання, знесилюючий стрес, занепокоєння, залежність, фінансові труднощі або безліч інших обставин, згадаймо Марту і проголосімо з нею власне надійне свідчення: “Я знаю … [і] вірую, що Ти Христос, Син Божий”.
Тож пам’ятаймо велику кількість надійних жінок, які відмовилися залишити нашого дорогого Спасителя під час дуже важких страждань, які Він зніс на хресті, і в наступні години вони мали привілей бути серед надійних свідків Його славетного Воскресіння. Будьмо поруч з Ним під час молитви і вивчення Писань. Наближаймося до Нього під час підготовки і прийняття священних символів Його викупительної жертви кожного тижня під час обряду причастя й тоді, коли ми дотримуємося завітів, служачи іншим у час їхньої нужди. Можливо тоді ми також будемо надійними жінками, послідовницями Ісуса Христа, які святкуватимуть Його славетне повернення, коли Він прийде знову.
Сестри, я свідчу вам про люблячих Небесних Батьків; нашого Спасителя Ісуса Христа і Його нескінченну Спокуту, яку Він здійснив для нас. Я знаю, що пророк Джозеф Сміт був висвячений наперед стати пророком Відновлення. Я знаю, що Книга Мормона—істинна і її було перекладено силою Бога. У нас є благословення мати пророка в наші дні—Президента Томаса С. Монсона. Я знаю ці істини певно! В ім’я Ісуса Христа, амінь.