Велич святості

Керол Ф. Мак-Конкі

Перший радник у генеральному президентстві Товариства молодих жінок

Наш Небесний Батько надав нам усе, що необхідно, аби ми могли стати такими святими, як Він.

Коли я готувалася до цих зборів, моє серце сповнилося спогадів про багатьох вірних сестер, яких я зустрічала у своїй країні й за кордоном. На мою думку, найкраще про них сказав цар Давид у псалмі дякування: “Дайте Господу славу Ймення Його, приносьте дарунка й приходьте перед лице Його! Кланяйтеся Господеві в величі святому!”¹

Я бачу велич святості в сестрах, серця яких зосереджені на всьому, що є добрим, які хочуть стати більше схожими на Спасителя. Своїм повсякденним способом життя вони віддають Господу свою душу, серце, міць, розум і силу². Святість—це бажання і намагання дотримуватися заповідей і шанувати завіти, укладені з Богом. Святість—це робити вибір, який допоможе мати Святого Духа за провідника³. Святість—це забути про тілесні пристрасті й стати “святими завдяки спокуті Христа Господа”⁴. “Кожна мить [нашого життя] має бути святістю для Господа”⁵.

Бог небес заповідав дітям Ізраїля: “Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх”⁶.

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон навчав: “Наш Небесний Батько є Богом високих сподівань. … Він пропонує зробити нас святими, щоб ми могли “витримати целестіальну славу” (УЗ 88:22) і “перебувати в Його присутності” (Мойсей 6:57).⁷ У Lectures on Faith (Лекціях про віру) пояснюється: “Жодна людина не зможе насолоджуватися своєю славою, якщо не сягне досконалості й святості”⁸. Наш Небесний Батько знає нас. Він любить нас і надав нам усе, що необхідно, аби ми могли стати такими святими, як Він.

Ми—дочки Небесного Батька, і кожна з нас має божественний спадок святості. Наш Небесний Батько проголосив: “Ось, Я є Бог; Людина Святості Моє імʼя”⁹. У доземному світі ми любили нашого Батька і поклонялися Йому. Ми хотіли стати такими, як Він. Керуючись досконалою батьківською любов’ю до нас, Він віддав Свого Улюбленого Сина Ісуса Христа стати нашим Спасителем і Викупителем. Він є Сином Людини Святості¹⁰. Його ймення—“Святий”¹¹, “Святий Ізраїля”¹².

В основі нашого сподівання здобути святість—Христос, Його милість та Його благодать. З вірою в Ісуса Христа і Його Спокуту ми можемо стати чистими, без жодної плями, якщо відринемо від себе безбожність¹³ та щиро покаємося. Ми приймаємо водне хрищення для відпущення гріхів. Наші душі освячуються, коли ми отримуємо Святого Духа з відкритим серцем. Щотижня ми беремо участь в обряді причастя. В дусі покаяння, маючи щире бажання жити праведно, ми укладаємо завіт, що хочемо взяти на себе ім’я Христа, пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей, аби Його Дух міг завжди перебувати з нами. З часом, коли ми намагаємося стати єдиними з Батьком, Сином і Святим Духом, ми стаємо причасниками Їхньої божественної природи¹⁴.

Святість—це дотримання наших завітів

Ми розуміємо, що існує багато перевірок, спокус і негараздів, які можуть відштовхнути нас від усього чеснотного і гідного похвали перед Богом. Але земний досвід дає нам можливість обирати святість. Найчастіше саме жертви, на які ми йдемо заради дотримання завітів, і є тим, що освячує нас та робить святими.

Я бачила святість в обличчі Євангеліни, 13-річної дівчини з Гани. Один зі способів, у який вона дотримується своїх завітів—це звеличення свого покликання президента класу Вулик. Вона смиренно розповідає, що приходить додому до подруг, менш активних молодих жінок, аби попросити їхніх батьків дозволити дівчатам ходити до церкви. Батьки кажуть їй, що це важко, бо в неділю діти мають допомагати виконувати хатню роботу. Тож Євангеліна приходить та допомагає з хатньою роботою, і завдяки цим зусиллям подругам часто дозволяють приходити до церкви.

Якщо ми будемо дотримуватися пов’язаних з ними завітів, священні обряди священства змінять нас, освятять і підготують увійти в присутність Господа¹⁵. Тож ми несемо тягарі одне одного; ми зміцнюємо одне одного. Ми утримуємо відпущення гріхів, коли даємо духовну і матеріальну допомогу бідним, голодним, роздягненим і хворим¹⁶. Ми утримуємо себе незаплямованими світом, коли дотримуємося Суботнього дня і гідно приймаємо причастя у святий день Господа¹⁷.

Ми благословляємо свої сім’ї й перетворюємо домівку на святе місце. Ми приборкуємо свої пристрасті, аби сповнюватися чистою і довготривалою любов’ю¹⁸. Ми допомагаємо іншим з добротою, співчуттям і є свідками Бога. Ми стаємо народом Сіону, одного серця і розуму, чистим народом, який перебуває разом у єдності та праведності¹⁹. “Бо Сіон має зростати в красі і святості”²⁰.

Сестри, приходьте в храм. Якщо ми маємо стати святим народом, готовим до зустрічі зі Спасителем під час Його пришестя, ми повинні піднятися і одягнути свій прекрасний одяг²¹. У силі та пошані ми зрікаємося шляхів світу і дотримуємося своїх завітів, аби зодягнутися “в непорочність, так, саме в мантію праведності”²².

Святість—це взяти собі за провідника Святого Духа

Святість—це дар Духа. Ми приймаємо цей дар, коли обираємо робити те, що збільшить освячувальну силу Святого Духа в нашому житті.

Коли Марта приймала Ісуса Христа в своєму домі, то відчула величезне бажання послужити Господу найкращим чином. Її сестра Марія вирішила сісти “в ногах у Ісуса” та послухати слова Його. Коли Марта відчула себе переобтяженою служінням, не отримуючи ніякої допомоги, вона поскаржилася Спасителю: “Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя?”

Мені подобаються слова найлагіднішого докору, який я лише можу уявити. З досконалою любов’ю та безмежним співчуттям Спаситель напучував:

“Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї”²³.

Сестри, щоб стати освяченими, нам треба сісти в ногах Святого Ізраїля і приділити час святості. Чи відкладаємо ми телефон, нескінченний список справ та мирські клопоти? Якщо ми молимося, вивчаємо Слово Боже, і дослухаємося до нього, то запрошуємо Його очищуючу і зцілюючу любов у свої душі. Приділіть час, щоб освятитися, аби сповнитися Його священним і освячувальним Духом. Маючи Святого Духа за провід, ми будемо готові зустріти Спасителя у святій величі²⁴.

Святість—це стати святим завдяки Спокуті Ісуса Христа

Згідно з натхненними словами царя Веніямина, тим, хто став святими завдяки Спокуті Ісуса Христа, притаманні покірливість, лагідність, смирення, терпеливість і велика любов, такі як у Спасителя²⁵. Він пророкував, що Ісус Христос “Господь Вседержитель, Який царює, Який був, і є од усієї вічності до всієї вічності, зійде з небес до дітей людських, і буде жити в скинії з глини”. Він приходив, щоб благословляти хворих, кульгавих, глухих і сліпих та повертати до життя померлих. І однак він перестраждав “більше, ніж людина може витерпіти, якщо це не до смерті”²⁶. І хоча Він був єдиним, через кого приходить спасіння, з Нього глузували, Його бичували і розіп’яли. Але Син Божий піднявся з могили, щоб усі ми могли подолати смерть. Він Той, хто буде судити світ праведно. Він Той, хто викупить нас усіх. Він—Святий Ізраїля. Ісус Христос—це велич святості.

Коли народ царя Веніямина почув його слова, вони впали на землю, бо таким сильним було їхнє почуття смирення і благоговіння перед благодаттю та славою Божою. Вони усвідомили свій плотський стан. Чи розуміємо ми свою надзвичайну залежність від благодаті та милості Христа, нашого Господа? Чи усвідомлюємо ми, що кожен добрий дар, земний чи духовний, приходить до нас через Христа? Чи пам’ятаємо ми, що, згідно з Батьковим вічним планом, мир у цьому житті та слави у вічності будуть нашими лише в Його святому Сині й через Нього?

Тож приєднаймося до народу царя Веніямина, гучно вигукуючи в один голос: “О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, Який створив небеса і землю, і все інше”²⁷.

Я свідчу, що якщо ми прийдемо до Святого Ізраїля, Його Дух зійде на нас, аби ми могли сповнитися радості та отримати прощення гріхів і спокій совісті.

Небесний Батько дав кожній з нас здатність освятитися. Робімо все, що в наших силах, аби дотримуватися своїх завітів, та візьмімо Святого Духа своїм провідником. З вірою в Ісуса Христа ми намагаємося стати святими завдяки Його Спокуті, щоб мати змогу здобути безсмертя і вічне життя та віддати Богові, нашому Батькові, славу Ймення Його. Нехай наше життя буде священним приношенням, аби ми могли постати перед Господом у величі святості. В ім’я Ісуса Христа, амінь.