“Іди зі Мною”

Президент Генрі Б. Айрінг

Перший радник в Першому Президентстві

Наше висвячення у священство—це запрошення від Господа іти з Ним, робити те, що Він робить, служити так, як він служить.

Мої улюблені брати у священстві, моя мета сьогодні—це заспокоїти вас і підбадьорити у вашому служінні в священстві. Якимось чином це схоже на мету, як я собі це уявляю, яку мав Спаситель, коли зустрів багатого юнака, який запитав: “Що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?” (Матвій 19:16). Можливо, ви прийшли на цю конференцію так само, як і цей юнак прийшов до Спасителя, думаючи про те, чи прийнятне ваше служіння. В той самий час ви можете відчувати, що є щось більше—можливо, набагато більше! Я молюся про те, щоб я зміг передати любляче схвалення Господа за те, що ви вже зробили, а також запропонувати обнадійливий проблиск того, що ще ви можете, з Його допомогою, досягти, як носій Його святого священства.

Багатого юнака попросили продати все, що він мав, і віддати бідним та слідувати за Спасителем; ваш майбутній розвиток цього, можливо, й не вимагатиме, проте він потребуватиме певної жертви. В будь-якому разі я сподіваюся, що моє послання не змусить вас “відій[ти], зажурившись”, як зробив цей юнак. (Див. Марк 19:20–22). Швидше, я сподіваюся, що ви “[підете] собі далі, радіючи” (УЗ 84:105), тому що ви прагнете вдосконалитись і думаєте, що можете це зробити.

Проте це природно—відчувати певну невідповідність, коли ми думаємо про те, що Господь покликав нас робити. Насправді, якби ви сказали мені, що відчуваєте себе цілком здатними виконувати ваші обов’язки священства, я хвилювався б, чи ви їх розумієте. З іншого боку, якби ви сказали мені, що відчуваєте, ніби хочете здатися, оскільки завдання знаходиться за межами ваших здібностей, тоді я б хотів допомогти вам зрозуміти, як Господь звеличує і зміцнює носіїв Свого священства, аби зробити те, що вони не можуть самотужки.

Це стосується як мого покликання, так і вашого. Ніхто з нас не може виконувати роботу священства і виконувати її добре, покладаючись лише на свою власну мудрість і таланти. Тому що це не наша робота—це робота Господа. Отже, єдиний спосіб бути успішним—це покладатися на Нього, не важливо, чи ви новопокликаний диякон, якому довірили завдання привнести певну духовну силу в обряд причастя, чи молодий домашній учитель, призначений Господом любити і служити сім’ї, яку ви не знаєте і яка, здається, не хоче вашої любові чи вашого служіння, чи батько, який знає, що вам треба головувати в своєму домі в праведності, але, можливо, ви не впевнені, як це робити, а час збігає, тому що ті діти швидко ростуть, а світ здається таким жорстоким і ворожим.

Отже, якщо ви відчуваєте себе трохи приголомшеним, сприймайте це, як гарний знак. Він показує, що ви можете відчувати обсяг довіри, яку Бог має до вас. Це значить, що у вас є певне розуміння того, що таке насправді священство.

Зовсім небагато людей у світі мають таке розуміння. Навіть ті, хто може процитувати вам досить прийнятне визначення, можуть не повністю розуміти його. Певні уривки з Писань, завдяки присутній в них силі Духа, можуть поглибити наше відчуття благоговіння стосовно святого священства. Наведу деякі з тих Писань:

“Владою і повноваженням … Мелхиседекового священства є утримання ключів від усіх духовних благословень Церкви—

Мати привілей отримання таємниць царства небесного, щоб небеса було відкрито для них, спілкуватися з генеральним зібранням і Церквою Першонародженого і насолоджуватися спілкуванням та присутністю Бога Батька та Ісуса, посередника нового завіту.

Владою і повноваженням … Ааронового священства є тримати ключі від священнослужіння ангелів” (УЗ 107:18–20).

“У його обрядах [священства] явлена сила божественності. …

Бо без цього жодна людина не може побачити обличчя Бога, Самого Батька, і вижити” (УЗ 84:20, 22).

“Це первосвященство [є] за чином [Божого] Сина, за чином, який був від заснування світу; або, іншими словами, було без початку днів або без кінця років, було підготовлене від вічності до всієї вічності, згідно з Його передбаченням всього” (Алма 13:7).

“Кожний, кого посвячено згідно з цим чином і покликанням, матиме владу вірою розколювати гори, розділяти моря, осушувати води, виводити їх з їхніх русел,

протистояти арміям народів, розділяти землю, розривати будь-які пута, стояти в присутності Бога, робити все згідно з Його волею, згідно з Його наказом, підкоряти начальства та влади, і все це—волею Сина Божого, Який був ще до заснування світу” (Переклад Джозефа Сміта, Буття 14:30–31 [в Путівнику по Писаннях]).

Один спосіб для відповіді на такі натхненні зображення сили священства—це припустити, що вони нас не стосуються. Інший спосіб відповіді—це запитання душі, які ми ставимо собі у власному серці, як-от: Чи я колись відчував, що небеса відкриті для мене? Чи хтось використає фразу “священнослужіння ангелів”, описуючи моє служіння у священстві? Чи приношу я “сил[у] божественності” в життя тих, кому служу? Чи я коли-небудь розколов гору, протистояв армії, розірвав чиїсь пута або підкорив мирську владу—навіть образно—для того, щоб виконати Божу волю?

Такий самоаналіз завжди викликає відчуття, що ми могли б робити більше в служінні Господу. Я сподіваюся, що це також викликає у вас відчуття, що ви хочете робити більше, тобто маєте бажання повніше брати участь в Господній дивовижній роботі. Подібні відчуття—перший крок до того, щоб стати такими чоловіками, якими служіння в священстві повинно нас зробити.

Наступний крок описаний у взаємодії Єгови й Еноха. Ми знаємо, що Енох був могутнім пророком, який заснував Сіон посеред великої злочестивості. Але перед тим як він став могутнім пророком, Енох бачив себе простим хлопцем тяжкоустим, якого ненавидять всі люди (Мойсей 6:31). Послухайте слова, які використав Господь, щоб підбадьорити Еноха. Ці слова також є Його словами до вас, кого покликано служити іншим в якості носія священства.

“І Господь сказав Еноху: Іди і роби, як Я наказав тобі, і жодна людина не заколе тебе. Відкрий уста свої, і їх буде сповнено, і Я дам тобі промову, бо всяка плоть у Моїх руках, і Я робитиму, як вважатиму за краще. …

Ось, Мій Дух на тобі, отже, усі твої слова Я виправдаю; і гори тікатимуть перед тобою, і ріки звернуть зі своєї течії; і ти житимеш у Мені, а Я в тобі; тож, іди зі Мною” (Мойсей 6:32, 34).

Брати, наше висвячення в священство—це запрошення від Господа іти з Ним. А що значить—іти з Господом? Це значить робити те, що Він робить, служити так, як Він служить. Він пожертвував Своїм власним комфортом, щоб благословити нужденних, отже, це те, що ми намагаємося робити. Здається, Він звертав особливу увагу на людей, яких не помічало і навіть уникало суспільство, отже нам слід намагатися робити це також. Він свідчив сміливо, але з любов’ю, про істинне вчення, яке отримав від Свого Батька, навіть, якщо це не було популярно, отже і нам слід так робити. Він сказав усім: “Прийдіть до Мене” (Матвій 11:28) і ми кажемо всім: “Прийдіть до Нього”. Як носії священства, ми—Його представники. Ми діємо не за себе, а за Нього. Ми промовляємо не свої слова, а Його. Люди, яким ми служимо, пізнають Його краще через наше служіння.

Як тільки ми приймаємо запрошення Господа “Іди зі Мною”, природа нашого служіння в священстві змінюється. Воно одразу стає вищим і благороднішим, але також і більш досяжним, бо ми знаємо, що ми не самі. Я дуже сильно це відчув, коли Президент Томас С. Монсон поклав свої руки на мою голову дев’ять років тому і благословив мене, коли я почав служити в моєму теперішньому покликанні. В тому благословенні він процитував слова Спасителя: “І кожний, хто приймає вас, там і Я буду також, бо Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).

Я покладався на цю обіцянку багато разів, і бачив, як вона виконувалася різними способами протягом 72 років мого служіння в священстві. Це сталося, коли мене щойно покликали носієм Ааронового священства із завданням розносити причастя. Наляканий, що зроблю помилку, я вийшов з причасної зали перед зборами і в розпачі помолився, щоб Бог допоміг мені. Відповідь прийшла. Я відчув, що Господь був зі мною. Я відчув Його впевненість в мені, і тому я відчув впевненість в тій частині Його роботи, яку виконую я.

Це сталося знову, коли я служив єпископом. Мені подзвонила жінка, яка зробила серйозну помилку і зараз перед нею був нелегкий, доленосний вибір. Коли я відвідав її, то відчув, що знав відповідь на її проблему, але також сильно відчував, що мені не слід давати їй цю відповідь—їй необхідно було отримати її самій. Мої слова їй були такими: “Я вірю, що Бог скаже вам, що робити, якщо ви запитаєте Його”. Пізніше вона сказала мені, що таки спитала Його і Він їй відповів.

Іншим разом, коли я був єпископом, мені знову подзвонили, цього разу поліція. Мені сказали, що п’яний водій в’їхав машиною через скло в фойє банку. Коли розгублений водій побачив, що охоронець направив на нього зброю, він закричав: “Не стріляйте! Я—мормон!”

Нетверезий водій, виявилося, був членом мого приходу, який нещодавно охристився. Коли я очікував зустрічі з ним в кабінеті єпископа, то планував, що скажу, аби змусити його розкаятися в тому, що він порушив свої завіти і принизив Церкву. Але коли я сидів і дивився на нього, то почув голос в своєму розумі, який сказав так чітко, ніби хтось говорив зі мною: “Я дозволю тобі побачити його таким, яким Я його бачу”. І тоді, на мить, його вигляд змінився. Я побачив не приголомшеного молодого чоловіка, а яскравого, благородного сина Бога. Раптом я відчув любов Бога до нього. Те видіння змінило нашу розмову. Воно також змінило мене.

Я навчився важливим урокам з цього досвіду, ідучи з Господом і виконуючи Його роботу. Я хочу поділитися з вами трьома з них. Перший урок: Бог помічає і підтримає навіть щойно покликаного та наймолодшого диякона. Вам ніколи не потрібно відчувати, що ви занадто маленькі або занадто непримітні для Нього, щоб помітити вас і служіння, яке ви виконуєте в Його ім’я.

Другий урок: Господня робота—це не лише вирішення проблем, це й розвиток людей. Отже, коли ви ідете з Ним у служінні в священстві, то можете дізнатися, що інколи те, що здається найефективнішим рішенням, не є рішенням, якому віддає перевагу Господь, тому що воно не дозволяє людям зростати. Якщо ви будете слухати, Він навчить вас Своїм шляхам. Пам’ятайте, що Божа робота і слава—це не просто керувати ефективною організацією, це “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Саме тому Він дає Свої повноваження священства недосконалим смертним, таким, як ми з вами, і запрошує нас брати участь в Його роботі. Наш розвиток—це і є Його робота!

А тепер третій урок: Якщо ви ідете зі Спасителем у служінні в священстві, це змінить те, як ви дивитеся на інших. Він навчить вас бачити їх Своїми очима, що означає дивитися не на лице, а на серце (див. 1 Самуїлова 16:7). Це те, як Спаситель міг бачити Симона не імпульсивним рибалкою, а Петром—каменеподібним майбутнім провідником Його Церкви (див. Лука 5:1–11). Це як Він міг бачити Закхея не корумпованим митником, яким інші його бачили, а чесним, праведним сином Авраама (див. Лука 19:1–9). Якщо ви досить довго ходитимете зі Спасителем, то навчитеся дивитися на кожного, як на дитину Бога з безмежним потенціалом, незважаючи на його або її минуле. І якщо ви продовжуватимете ходити зі Спасителем, то розвинете дар, що Він мав—здатність допомагати людям бачити потенціал в них самих і каятися.

Мої дорогі брати у священстві, у багатьох відношеннях, ми як два учні, які йшли дорогою до Еммауса тієї першої Великодньої неділі. То був ранок воскресіння, але вони ще не були певні, чи сталося воскресіння, або взагалі, що воно означало. Вони “сподівались були, що [Ісус Назарянин] має Ізраїля визволити”, але були “запеклого серця, щоб повірити” всьому, чого Писання навчали про воскресіння. І коли вони йшли і розпитували один одного, “підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали”. (Див. Лука 24:13–32).

Я свідчу, що, коли ми йдемо по шляху служіння священства, Спаситель Ісус Христос іде з нами, бо це Його шлях, Його дорога. Його світло йде перед нами, а Його ангели оточують нас. Можливо, нам і не вистачає повного розуміння того, що таке священство або як застосовувати його, як Він це робить. Але, якщо ми звертаємо особливу увагу на ті моменти, коли наші серця палають (див. Лука 24:32), наші очі зможуть відкритися і ми побачимо Його руку в нашому житті і в нашому служінні. Я свідчу, що ми пізнаємо Його найкраще тоді, коли працюємо разом з Ним і служимо Йому у великій роботі надання спасіння Божим дітям. “Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця”. (Мосія 5:13). Ісус Христос—наш Господар. Це Його Церква. Ми є носіями Його священства. Давайте ж виберемо ходити з Ним і побачимо, як Він ходить з нами.

Я урочисто свідчу, що Ісус є Христос, наш воскреслий Господь. Я вам свідчу, що священство, яке Він нам довірив,—це сила говорити і діяти у Його ім’я. Ми—діти люблячого Небесного Батька, який відповідає на наші молитви і посилає Святого Духа, щоб зміцнити нас в кожному обов’язку священства, який ми маємо благословення отримати. Джозеф Сміт бачив Батька і Сина. Він отримав ключі священства, що перейшли до Президента Томаса С. Монсона, який використовує їх сьогодні. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.