Завоювати довіру Господа і своєї сім’ї

Старійшина Річард Дж. Мейнз

Сімдесятник

Чоловік, який має “цілісність серця”—це чоловік, якому довіряють—бо довіра є складовою цілісності.

Брати, мабуть найкраща похвала, яку ми можемо отримати від Господа,—це знання, що Він нам довіряє бути гідними носіями священства і прекрасними чоловіками та батьками.

Одне можна сказати, не вагаючись: завоювати Господню довіру—це благословення, яке вимагає великих зусиль з нашого боку. Довіра—це благословення, яке базується на послуху Божим законам. Завоювання Господньої довіри є наслідком вірного дотримання завітів, укладених у водах хрищення і в святому храмі. Коли ми дотримуємося своїх обіцянь, даних Господу, Його довіра до нас зростає.

Я люблю Писання як стародавніх, так і сучасних пророків, де використовується фраза “чистота серця” або “цілісність серця”, коли описується характер праведної людини¹. Цілісність або брак цілісності—це основоположна складова характеру людини. Чоловік, який має “цілісність серця”—це чоловік, якому довіряють—бо довіра є складовою цілісності.

Бути цілісним чоловіком просто означає, що ваші наміри так само, як і вчинки, є чистими і праведними в усіх аспектах вашого життя—як на людях, так і в приватному житті. З кожним прийнятим рішенням ми або заслуговуємо на більшу довіру Бога, або зменшуємо її. Цей принцип, можливо, більш чітко виявляється в наших Богом призначених обов’язках чоловіка і батька.

Як чоловіки та батьки ми отримали божественне завдання від сучасних пророків, провидців та одкровителів у документі “Сім’я: Проголошення світові”. У цьому документі сказано: “За божественним задумом, батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності; він відповідає за забезпечення своєї сім’ї всім необхідним та її захист”².

Аби завоювати довіру Бога, нам необхідно виконувати ці три божественно призначені обов’язки перед своїми сім’ями у Господній спосіб. Як далі вказується в Проголошенні про сім’ю, Господній спосіб полягає в тому, щоб ми виконували ці обов’язки разом з нашими дружинами, ставлячись до них як до “рівноправн[их] партнер[ів]”³. Для мене це означає, що ми не приймаємо жодного важливого рішення стосовно виконання цих трьох обов’язків, не досягнувши повної єдності з нашими дружинами.

Перший крок у нашому завданні завоювати довіру Господа—це довіритися Йому. Пророк Нефій показав приклад такого зобов’язання, коли молився: “О Господи, я довірився Тобі, і довірятимусь Тобі навіки. Я не покладу мою надію на рамено плоті”⁴. Нефій був повністю налаштований виконувати Господню волю. Крім того, що Нефій сказав: “Я … зроблю те, що Господь наказав”, він був непохитним у своєму зобов’язанні виконати своє доручення, як проілюстровано у цьому твердженні: “Як Господь живий і як ми живі, то не підемо ми до батька нашого в пустиню, доки не виконаємо те, що наказав нам Господь”⁵.

Оскільки Нефій першим довірився Богові, Бог поклав на Нефія велику довіру. Господь благословив його великим пролиттям Духа, що благословило його життя, життя його сім’ї і життя його народу. Оскільки Нефій головував у любові й праведності та забезпечував і захищав свою сім’ю й народ, він пише: “Жили ми щасливо”⁶.

Щоб показати жіночий погляд на це питання, я попросив своїх двох заміжніх дочок допомогти мені. Я запитав, чи можуть вони одним-двома реченнями розповісти, наскільки важливою для них є довіра у шлюбі та сімейному житті. Ось думки Лари Гарріс та Крістіни Гансен.

Спочатку Лара: “Серед найважливішого для мене є знання, що мій чоловік у вирі повсякденних справ приймає такі рішення, що виявляють повагу і любов до мене. Коли ми можемо довіряти одне одному у такий спосіб, це приносить спокій в наш дім, де ми можемо в радості разом виховувати дітей”.

А тепер думки Крістіни: “Довірятися комусь—це те ж саме, що мати віру в когось. Без такої довіри та віри будуть страх і сумніви. Як на мене, одне з найбільших благословень, яке приносить здатність повністю довіряти своєму чоловікові—це мир: мир у розумі, який дає знання, що чоловік дійсно робить те, що обіцяє зробити. Довіра приносить мир, любов і створює таку атмосферу, де любов може зростати”.

Лара і Крістіна ніколи не бачили того, що написала кожна з них. Цікавим для мене є те, що обидві вони незалежно одна від одної вказали на благословення миру в домі, як на прямий наслідок наявності довіри до чоловіка. Як показали мої дочки, принцип довіри відіграє надзвичайно важливу роль у встановленні домівки, зосередженої на Христі.

Я також міг відчувати таку саму радість, зростаючи серед людей, для яких Христос був на першому місці, та в домівці, де батько шанував своє священство і завоював довіру всієї сім’ї завдяки “цілісн[ості] його серця”⁷. Хочу розповісти вам історію з моєї юності, що ілюструє тривалий позитивний вплив батька, який розуміє, як на його сім’ю може вплинути принцип довіри, що основується на цілісності характеру.

Коли я був малим, батько заснував компанію, яка спеціалізувалася на автоматизації виробництва. Цей бізнес включав проектування, виробництво та встановлення автоматичних ліній виробництва по всьому світу.

Коли я був у середніх класах школи, батько захотів, щоб я навчився працювати. Він також хотів, щоб я вивчив цей бізнес з самого низу. Моя перша робота полягала в підтриманні порядку на території та в фарбуванні приміщень, які не потрапляли в поле зору великого загалу.

Коли я перейшов до старших класів, мене підвищили: я уже безпосередньо працював на заводі. Я почав учитися читати креслення і керувати важкими сталевими станками. Після закінчення середньої школи я пішов до університету, а потім поїхав на місію. Після повернення додому з місії я відразу ж пішов працювати. Мені потрібно було заробити гроші для наступного року навчання.

Одного разу, невдовзі після місії, я працював на заводі, коли батько викликав мене до себе в кабінет і запросив поїхати разом у відрядження до Лос-Анджелеса. То було вперше, коли батько запросив мене супроводжувати його у відрядженні. Він, фактично, дозволив мені публічно виступати в ролі представника компанії.

Перш ніж ми вирушили, він підготував мене, розповівши певні подробиці про цього потенційного нового клієнта. По-перше, клієнт був міжнародною корпорацією. По-друге, ця корпорація оновлювала свої лінії виробництва по всьому світу найновішими автоматизованими технологіями. По-третє, наша компанія ніколи раніше не надавала їм технічних чи технологічних послуг. І, нарешті, їхній провідний корпоративний співробітник, відповідальний за закупки, призначив цю зустріч для перегляду нашої цінової пропозиції щодо нового проекту. Ця зустріч відкривала нові та, можливо, великі можливості для нашої компанії.

Після прибуття до Лос-Анджелеса ми з батьком поїхали на зустріч до готелю, де зупинився той чоловік. Найголовнішим завданням цієї справи було обговорити й проаналізувати технічні вимоги проекту. Наступним питанням для обговорення були деталі експлуатації, у тому числі логістика й дати доставки. І останнім питанням порядку денного були питання, пов’язані з ціною, терміном та умовами виконання замовлення. Саме тоді сталося щось цікаве.

Цей корпоративний представник пояснив нам, що наша цінова пропозиція була найнижчою з тих, хто подав заявки на проект. Потім, що цікаво, він назвав нам другу після нас найнижчу за ціною пропозицію. Після цього він запитав, чи не захочемо ми відмовитися від своєї пропозиції і надіслати нову. Він заявив, що наша нова ціна має бути десь між нашою попередньою і наступною найнижчою ціною. Потім він пояснив, що поділить додану суму 50/50 з батьком. Він виправдовував це, кажучи, що виграють усі. Наша компанія виграє, бо ми заробимо набагато більше грошей, ніж за початковою ціною. Його компанія виграє, бо вони все рівно матимуть справу з найнижчим за ціною постачальником. І, звичайно ж, він виграє, взявши свою частку, бо склав весь цей великий план.

Потім він дав нам номер поштової скриньки, куди ми могли переслати йому гроші, про які він казав. Після всього цього він поглянув на мого батька і запитав: “То ми домовилися?” На мій великий подив, батько встав, потиснув йому руку і сказав, що ми з ним зв’яжемося.

Після зустрічі ми сіли в орендовану машину і батько, повернувшись до мене, запитав: “Ну то як ти вважаєш, що нам слід робити?”

Я відповів, сказавши, що не вважаю цю пропозицію прийнятною.

Потім батько спитав: “Чи не вважаєш ти, що це наш обов’язок—забезпечувати всіх працівників достатнім обсягом роботи?”

Поки я розмірковував над цим питанням і перш ніж зміг щось відповісти, він відповів на власне запитання. Він сказав: “Послухай, Рік, як тільки ти візьмеш хабаря чи скомпрометуєш свою порядність, дуже важко її буде відновити. Ніколи не роби так, жодним чином”.

Те, що я розповідаю про цей випадок, означає, що ніколи не забував про повчання свого батька під час нашого першого спільного відрядження. Я розповідаю це, щоб проілюструвати тривалий вплив, який маємо ми, батьки. Ви можете собі уявити довіру, яку я мав до батька, завдяки цілісності його серця. Він жив за цими ж принципами в особистому житті з моєю мамою, з дітьми і всіма, з ким спілкувався.

Брати, я молюся цього вечора, щоб ми всі могли насамперед довіряти Господу, подібно до того, як це робив Нефій, а потім, завдяки цілісності нашого серця, заслужити довіру Господа, а також довіру наших дружин і дітей. Якщо ми розуміємо і застосовуємо цей священний принцип довіри, який будується на цілісності, то будемо вірно дотримуватися своїх священних завітів. Ми також будемо успішно головувати в своїх сім’ях з любов’ю і праведністю, забезпечуючи їх усім необхідним для життя і захищати від зла світу. Про ці істини я смиренно свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.