Правда про все

Старійшина Девід Ф. Еванс

Сімдесятник

Кожен з нас має особисту відповідальність зробити все необхідне для набуття і збереження сильного свідчення.

Ми прийшли сьогодні з надією і вірою в те, що у певний спосіб ми підемо звідси зміцненими і благословенними Святим Духом, який навчає істині¹. Я хотів би поговорити про наш особистий пошук істини.

Коли я був ще юнаком, у мене було багато запитань щодо Церкви. Деякі з моїх запитань були щирими. Деякі не були і відображали сумніви інших людей.

Я часто обговорював свої запитання з мамою. Переконаний, вона відчувала, що багато моїх запитань були щирими і йшли від серця. Я думаю, вона була трохи розчарована тими запитаннями, що були менш щирими і більш дискусійними. Однак вона ніколи не осуджувала мене за ці запитання. Вона слухала і намагалася дати на них відповіді. Коли вона відчувала, що сказала все, що могла, і що в мене все ще були запитання, вона казала щось приблизно таке: “Девіде, це гарне запитання. Коли ти шукаєш відповідь, читаєш і молишся про неї, чому б тобі не робити того, що, як тобі відомо, ти маєш робити, і не відмовитися від того, що, як ти знаєш, тобі робити не слід?” Це стало правилом у моєму пошуку істини. Через навчання, молитву і виконання заповідей я відкрив для себе, що на всі мої важливі запитання є відповіді. Я також дізнався, що для отримання відповідей на деякі запитання потрібні постійне виявлення віри, терпіння і одкровення².

Мама поклала на мене відповідальність за розвиток віри і знаходження відповідей. Вона знала, що важливі відповіді прийдуть, якщо я буду шукати істину в спосіб, призначений Небесним Батьком. Вона знала, що мені потрібно було знайти істину. Вона знала, що я мав бути щирим у своїх запитаннях і готовим діяти відповідно до вже відомих мені істин. Вона знала, що мені було потрібно вчитися і молитися, і що мені було потрібно розвинути ще більше терпіння, коли я шукав відповідей від Господа. Готовність виявляти терпіння є складовою нашого пошуку істини і частиною Господнього зразка явлення істини через одкровення³.

З часом я зрозумів, що моя мати навчала мене даному Небесним Батьком зразку пошуку істини. Віра зросла, відповіді почали приходити і я прийняв покликання служити на місії.

Потім, на початку моєї місії, настав час, коли я усвідомив, що маю знати, чи є Церква істинною і чи був Джозеф Сміт пророком Бога. Я відчував те, що Президент Монсон так ясно виразив на нашій минулій генеральній конференції: “Якщо у вас ще немає міцного свідчення про це, зробіть все необхідне, щоб його отримати. Для вас надзвичайно важливо мати власне свідчення у ці важкі часи, оскільки свідчення інших людей повною мірою вам його не замінять”⁴. Я знав, що це було необхідно. Мені потрібно було читати Книгу Мормона з щирим серцем, із справжнім наміром і запитати Бога, чи вона істинна.

Послухайте чудове обіцяння нашого Небесного Батька, дане через пророка Моронія: “Коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в імʼя Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа”⁵.

Щоб отримати те, що було у Книзі Мормона, мені потрібно було її читати. Я почав читати цю книгу з самого початку і читав кожного дня. Дехто отримує свідчення дуже швидко. Іншим для цього потрібно більше часу та молитов і, можливо, слід буде прочитати книгу кілька разів. Я мав прочитати всю книгу перш, ніж отримав обіцяне свідчення. Однак Бог явив мені правду про неї силою Святого Духа.

У своєму місіонерському щоденнику я описав мою радість від пізнання істини, а також висловлення особистого зобов’язання і справжнього наміру діяти відповідно до отриманої істини. Я написав: “Я зобов’язався перед Небесним Батьком і перед собою робити все, що в моїх силах, віддаватися цьому на 100 відсотків всю решту свого життя, і що б мене не попросили зробити, я виконаю, але зараз я маю відслужити на місії, і я збираюся зробити її чудовою місією, такою, за яку мені ніколи не буде соромно, але не заради себе, а для Господа. Я люблю Господа і я люблю цю роботу, і я просто благаю, щоб це почуття ніколи не полишало мене”.

Я пізнав, що для того, щоб це почуття ніколи не зникло, потрібні постійне живлення і невпинні зусилля з покаяння і дотримання заповідей. Президент Монсон сказав: “Ви маєте зберігати [свідчення] живим і міцним завдяки постійній слухняності заповідям Бога та завдяки щоденним молитвам і вивченню Писань”⁶.

Протягом багатьох років я запитував місіонерів і молодь по всьому світу, як вони почали докладати особистих зусиль для пошуку істини і здобуття свідчення. Майже безвинятково вони відповідали, що їхні особисті зусилля зі здобуття власного свідчення почалися з особистого рішення читати Книгу Мормона від початку і запитати у Бога, чи вона істинна. Чинячи так, вони вибрали “діяти”, а не бути “під дією”⁷ сумнівів інших людей.

Для пізнання істини нам потрібно жити за євангелією⁸ і зробити “дослід”⁹ над словом. Нас застерігають не чинити опір Духові Господа¹⁰. Покаяння, поєднане з рішучістю дотримуватися заповідей, є важливою складовою особистого пошуку істини кожною людиною¹¹. Фактично ми маємо бути ладні “відмовитися від усіх” наших гріхів, щоб пізнати істину¹².

Нам заповідано “прагнути знання, саме через навчання і також через віру” та “шукати … в найкращих книгах слів мудрості”¹³. Наш пошук істини має зосереджуватися на “найкращих книгах” і найкращих джерелах. Серед самих найкращих—Писання і слова сучасних пророків.

Президент Монсон попросив кожного з нас “зробити все необхідне” для набуття і збереження сильного свідчення¹⁴. Що необхідно для поглиблення і зміцнення вашого свідчення? Кожен з нас має особисту відповідальність зробити все необхідне для набуття і збереження сильного свідчення.

Терпеливе дотримання наших завітів, поки ми “робимо все необхідне” для отримання відповідей від Господа, є частиною Божого зразка пізнання істини. Особливо тоді, коли нам нелегко, від нас може вимагатися “підкоритися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа”¹⁵. Терпеливе дотримання завітів робить нас більш покірними, поглиблює наше прагнення пізнати істину та дозволяє Святому Духу “направляти нас путями мудрості, щоб ми були благословенними, процвітаючими і збереженими”¹⁶.

У нас з моєю дружиною Мері є знайома, яку ми дуже любимо і яка більшу частину свого життя була занепокоєна певними речами, пов’язаними з Церквою. Вона любить євангелію і вона любить Церкву, але все одно має запитання. Вона запечатана у храмі, активна в Церкві, виконує свої покликання і є чудовою матір’ю та дружиною. Протягом років вона намагалася робити те, що, як вона знала, було правильним, і уникати того, що, як їй було відомо, було неправильним. Вона дотримувалася своїх завітів і продовжувала пошук. Іноді вона була вдячна за можливість покладатися на віру інших людей.

Недавно її єпископ запросив її прийти до нього разом зі своїм чоловіком. Він попросив їх прийняти доручення служити в храмі повірниками для тих, хто потребував храмових обрядів. Це покликання здивувало їх, але вони прийняли його і почали своє служіння у домі Господа. Їхній син-підліток недавно брав участь у сімейно-історичному пошуку і знайшов ім’я родича, за якого не були виконані храмові обряди. З часом вони, діючи як повірники, виконали храмові обряди за цього чоловіка і його сім’ю. Коли вони стали навколішки біля олтаря і було виконано обряд запечатування, ця чудова, терпелива жінка, яка так довго знаходилася в пошуку, отримала особистий духовний досвід, завдяки якому вона пізнала, що храм і обряди, які в ньому виконуються, є істинними і справжніми. Вона зателефонувала своїй матері й розповіла їй про свій досвід і сказала, що хоча в неї все ще є деякі запитання, вона знає, що храм істинний, що храмові обряди істинні та що Церква істинна. Її мати плакала, вдячна за люблячого, терпеливого Небесного Батька та доньку, яка терпеливо продовжує пошук.

Терпеливе дотримання завітів приносить благословення небес у наше життя¹⁷.

Я знайшов велику втіху в обіцянні Господа, що “силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все”¹⁸. Не знаючи всього, ми можемо знати істину. Ми можемо знати, що Книга Мормона істинна. Фактично, як навчав сьогодні президент Рассел М. Нельсон, ми можемо “відчувати “в глибинах” свого серця [див. Алма 13:27], що Книга Мормона однозначно є словом Бога”. І ми можемо “це відчути настільки глибоко, що у нас ніколи не виникне бажання прожити без неї і дня”¹⁹.

Ми можемо знати, що Бог є нашим Батьком, Який нас любить, і що Його Син, Ісус Христос, є нашим Спасителем і Викупителем. Ми можемо знати, що слід дорожити членством у Його Церкві та що прийняття причастя кожного тижня допоможе нам і нашій сім’ї бути в безпеці. Ми можемо знати, що через храмові обряди сім’ї дійсно можуть бути навіки разом. Ми можемо знати, що Спокута Ісуса Христа і благословення покаяння та прощення істинні та справжні. Ми можемо знати, що наш дорогий пророк, Президент Томас С. Монсон, є Господнім пророком і що його радники та члени Кворуму дванадцятьох є апостолами, пророками, провидцями і одкровителями.

Я знаю про істинність всього цього і свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.