Чи довіряємо ми Йому? Важко—це добре
Старійшина Стенлі Г. Елліс
Почесний сімдесятник
Якою б не була проблема, важке може бути добрим для тих, хто просуватиметься вперед із вірою і довірятиме Господу та Його плану.
Перш, ніж почати, я від імені всіх нас, кого вразили спустошення від нещодавніх ураганів та землетрусів, висловлюю свою щиру вдячність усім учасникам “Рук допомоги” та їхнім організаторам, які допомогли нам і принесли надію.
У жовтні 2006 року я вперше виступив на генеральній конференції. Я відчував, що важливе послання для всесвітньої Церкви повинно містити запевнення: “Господь довіряє нам!”
Він дійсно довіряє нам у дуже багато способів. Він дав нам євангелію Ісуса Христа і, в цьому розподілі, її повноту. Він цілковито довіряє нам повноваження Свого священства з ключами для його належного використання. Маючи цю силу, ми можемо благословляти, служити, отримувати обряди і укладати завіти. Він довіряє нам Свою відновлену Церкву, включно зі святими храмами. Він довіряє Своїм слугам запечатувальну владу—щоб зв’язувати на землі та мати це зв’язаним на небесах! Він навіть довіряє нам бути земними батьками, вчителями і вихователями Його дітей.
Після стількох років служіння генеральним авторитетом у багатьох частинах світу я проголошую зі ще більшою впевненістю: Він довіряє нам.
Тож запитання до присутніх на цій конференції є таким: “Чи довіряємо ми Йому?”
Чи довіряємо ми Йому?
Президент Томас С. Монсон часто нагадує нам: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
Не будь мудрий у власних очах” (Приповісті 3:5–7).
Чи віримо ми в те, що Його заповіді призначені для нашого блага? Що Його провідники, хоч і недосконалі, вірно скеровують нас? Що Його обіцяння надійні? Чи віримо ми в те, що Небесний Батько та Ісус Христос знають нас і прагнуть допомогти нам? Навіть під час випробувань, викликів та у важкі часи, чи ми все ще довіряємо Йому?
Озираючись у минуле, зазначу, що я отримав деякі найкращі уроки у найважчі часи—чи то в юності, на місії, на початку нової кар’єри, намагаючись звеличувати свої покликання, створюючи велику сім’ю або докладаючи усіх зусиль, щоб бути самозабезпеченим. Стає очевидним, що важко—це добре!
Важко—це добре
Коли нам важко, це робить нас сильнішими, упокорює нас і дає нам нагоду випробувати себе. Наші улюблені піонери з ручними візками прийшли до пізнання Бога у дуже важких обставинах. Чому для описання того, як Нефій і його брати здобували пластини з латуні, знадобилося написати два розділи, і лише три вірші про те, щоб закликати сім’ю Ізмаїла приєднатися до них в пустині? (Див. 1 Нефій 3–4; 7:3–5). Здається, Господь хотів зміцнити Нефія через зусилля зі здобуття пластин.
Важкі ситуації у нашому житті не повинні бути для нас несподіванкою. Один із перших завітів, які ми укладаємо з Господом,—це жити за законом жертви. За визначенням, жертва—це коли віддається щось бажане. З набуттям досвіду ми пізнаємо, що це невелика ціна у порівнянні з благословеннями, які за цим приходять. Під проводом Джозефа Сміта було сказано, що “релігія, яка не вимагає принесення в жертву всього, ніколи не матиме достатньо сили, щоб породити необхідну для життя та спасіння віру”1.
Члени Божества знають, що таке важко. Бог Батько пожертвував Своїм Єдинонародженим Сином, віддавши Його на жахливі страждання Спокути, що включали в себе смерть через розп’яття. У Писаннях сказано, що Ісус Христос навчився “послуху з того, що вистраждав був” (Євреям 5:8). Він добровільно вистраждав нестерпний біль Спокути. Святий Дух безперечно виявляє довготерпіння, спонукаючи, застерігаючи і скеровуючи нас, хоча іноді це ігнорують, невірно витлумачують або забувають.
Складова плану
Важке—це складова євангельського плану. Одна з цілей цього життя полягає в тому, щоб ми були випробуваними (див. Авраам 3:25). Небагато людей страждали більш незаслужено, ніж народ Алми. Вони втекли від злочестивого царя Ноя, а натомість потрапили в рабство до ламанійців! Через ці випробування Господь навчив їх, що Він карає Свій народ і випробовує “їхню терпеливість і їхню віру” (Мосія 23:21).
У жахливі дні, коли Джозеф Сміт був у в’язниці Ліберті, Господь навчав його “витерпіти це достойно” (УЗ 121:8) і пообіцяв, що якщо він це зробить, то “все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо” (УЗ 122:7).
Президент Томас С. Монсон благав: “Завжди обираймо те, що складніше й правильне, аніж те, що легше й неправильне”2. Говорячи про наші храми, він зазначив, що “немає надто великої жертви, надто великої ціни, надто важкої боротьби заради отримання [храмових] благословень”3.
У світі природи важке є складовою кола життя. Курчаті важко проклюнутися крізь міцну шкаралупу яйця. Але, коли хтось намагається це полегшити, курча не напрацьовує витривалості, необхідної для життя. Подібним чином зусилля метелика, щоб звільнитися з кокону, зміцнять його для подальшого життя.
Завдяки цим прикладам ми бачимо, що важке це константа! Перед усіма нами постають виклики. Змінною є наша реакція на важке.
Колись деякі люди у Книзі Мормона зазнали “великих переслідувань” і “багатьох скорбот” (Геламан 3:34). Як вони реагували? “Вони постилися і молилися часто, і ставали все сильнішими і сильнішими в своїй покірливості, і все стійкішими і стійкішими у вірі в Христа, до того, що наповнило їхні душі радістю і втіхою” (Геламан 3:35). Інший приклад мав місце після років війни: “Через надзвичайно довгу тривалість війни між Нефійцями і Ламанійцями, багато хто став закам’янілим … ; і багато хто став м’якшим через свої скорботи, так що вони упокорилися перед Богом” (Алма 62:41).
Кожен з нас вибирає, як реагувати на важке.
Будьте обережні з легким
До того, як служити у цьому покликанні, я був фінансовим консультантом у Х’юстоні, шт. Техас. Здебільшого я працював з мультимільйонерами, які володіли власним бізнесом. Майже всі вони створили свій успішний бізнес з нічого завдяки тому, що багато і важко працювали. Найсумнішим для мене було почути, як деякі з них казали, що хочуть полегшити життя своїм дітям. Вони не хотіли, щоб їхні діти страждали так, як вони самі. Іншими словами, вони хотіли позбавити своїх дітей саме того, що зробило їх самих успішними.
На відміну від цього, ми знайомі з сім’єю, яка застосувала інший підхід. Батьки були натхнені досвідом Дж. С. Пенні. Коли йому виповнилося вісім років, його батько сказав йому: “Відтепер ти маєш фінансово забезпечувати себе сам”. Вони винайшли власний варіант: після того, як їхні діти закінчували школу, вони мали самі забезпечувати себе фінансами—на подальшу освіту (в коледжі, університеті тощо) та на власне фінансове утримання (справжнє самозабезпечення) (див. УЗ 83:4). На щастя, діти реагували мудро. Усі вони закінчили коледж, а кілька з них—університет, і все це самотужки. Це не було легко, але вони з цим впоралися. Вони зробили це, доклавши старанність і віру.
Віра, щоб довіряти Йому.
Запитання “Чи довіряємо ми Йому?” можна було б краще висловити так: “Чи є у нас віра, щоб довіряти Йому?”
Чи є у нас віра, щоб довіряти Його обіцянням стосовно десятини, що з 90 відсотками нашого прибутку плюс Господньою допомогою нам краще, ніж зі 100 відсотками на самоті?
Чи маємо ми достатньо віри, щоб довіряти, що Він відвідає нас у наших скорботах (див. Мосія 24:14), що Він буде боротися проти тих, хто бореться проти нас (див. Ісая 49:25; 2 Нефій 6:17) та що Він освятить наші скорботи нам на користь (див. 2 Нефій 2:2)?
Чи виявимо ми віру, необхідну для дотримання Його заповідей, щоб Він міг благословити нас як в мирському, так і в духовному? І чи продовжимо ми залишатися вірними до кінця, щоб Він міг прийняти нас у Свою присутність (див. Мосія 2:41)?
Брати і сестри, ми можемо мати віру, щоб довіряти Йому! Він хоче того, що є найкращим для нас (див. Мойсей 1:39). Він відповість на наші молитви (див. УЗ 112:10). Він дотримається Своїх обіцянок (див. УЗ 1:38). Він має силу виконати ці обіцянки (див. Алма 37:16). Він знає все! І, найголовніше, Він знає, що є найкращим (див. Ісая 55:8–9).
Небезпечний світ
Наш сьогоднішній світ складний. Зло шаленіє, у кожній країні є корупція, тероризм досягає навіть безпечних місць, є обвал економік, безробіття, хвороби, стихійні лиха, громадянські війни, деспотичні лідери тощо. Що нам слід робити? Тікати чи йти у бій? Що буде правильним? Будь-який з цих виборів може бути небезпечним. Джорджу Вашингтону і його військам було небезпечно йти у бій, але також і нашим предкам-піонерам було небезпечно тікати. Нельсону Манделі було небезпечно боротися за свободу. Кажуть, що для перемоги зла достатньо лише, щоб хороші люди нічого не робили4.
Не бійтеся!
Чим би ми не займалися, нам не слід ані приймати рішень, ані діяти під впливом духа страху. Саме так, “Бо не дав нам Бог духа страху” (2 Тимофію 1:7). (Чи усвідомлюєте ви, що на думці “не бійся” наголошується в усіх Писаннях?) Господь навчив мене, що розчарування і страх—це знаряддя супротивника. Господній рецепт для важких часів—вирушати вперед із вірою.
Що таке важко?
У кожного з нас можуть бути різні думки щодо того, що є важким. Дехто може вважати важким платити десятину, коли з фінансами скрутно. Провідникам іноді важко очікувати, що бідна людина платитиме десятину. Для декого з нас може бути важким вирушити вперед із вірою, щоб укласти шлюб або народити дітей. Є ті, кому важко “бути задоволеними тим, чим Господь наділив їх” (див. Алма 29:3). Може бути важко бути задоволеним нашим теперішнім покликанням (див. Алма 29:6). Церковне покарання може здаватися дуже важким, але для декого воно стає початком процесу справжнього покаяння.
Якою б не була проблема, важке може бути добрим для тих, хто просуватиметься вперед із вірою і довірятиме Господу та Його плану.
Моє свідчення
Мої брати і сестри, я свідчу, що ці провідники, які сидять позаду мене, покликані Богом. Їхнє бажання добре служити Господу і допомагати нам вкорінює євангелію у наших серцях. Я люблю і підтримую їх.
Я люблю нашого Спасителя, Ісуса Христа. Я дивуюся тому, що Він настільки полюбив Батька і нас, щоб стати нашим Спасителем і Викупителем; що, роблячи це, Він мав перенести такі сильні страждання, що це змусило Його “тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом” (УЗ 19:18). Втім, поставши перед цією жахливою перспективою і її необхідністю, Він підтвердив Батькові: “Проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лука 22:42). Я радію словам ангела: “Нема Його тут, бо воскрес” (Матвій 28:6).
Його приклад—це дійсно “дорога, і правда, і життя” (Іван 14:6). Тільки наслідуючи цей приклад ми можемо знайти “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (УЗ 59:23). Наслідуючи Його приклад і застосовуючи Його вчення, я пізнав для себе, що кожна з його “цінних та великих обітниць” (2 Петра 1:4) істинна.
Найбільше за все я бажаю стояти поруч з Мормоном, істинним учнем Ісуса Христа (див. 3 Нефій 5:13), і одного дня почути з Його вуст: “Гаразд, рабе добрий і вірний!” (Матвій 25:21). В ім’я Ісуса Христа, амінь.