Шукайте в найкращих книгах

Старійшина Ян С. Ардерн

Сімдесятник

Коли ми навчаємося з найкращих книг, ми захищаємо себе проти грізних щелеп тих, хто намагаються з’їсти наше духовне коріння.

Одного разу рано-вранці я побачив голодну і добре замасковану гусеницю на чудовому кущі троянд. З того, як виглядали деякі безлисті пагони, навіть випадковому спостерігачу було очевидно, що вона проїла собі шлях через ніжне листя своїми грізними щелепами. Я не міг не подумати про це, як про алегорію—існують люди, схожі на цю гусеницю; їх можна знайти по всьому світу, а деякі з них настільки добре замасковані, що ми можемо впустити їх в наше життя, і перш ніж ми це збагнемо, вони з’їдають наше духовне коріння і коріння членів наших сімей і друзів.

Ми живемо у дні, коли дезінформація стосовно наших вірувань процвітає. В такі часи наша неспроможність захистити і зміцнити власне духовне коріння є запрошенням його з’їсти для тих, хто прагне зруйнувати нашу віру в Христа і наше вірування в Його відновлену Церкву. В часи Книги Мормона Зизром прагнув зруйнувати віру віруючих.

Його дії і слова були як “пастка супротивника, яку він поставив, щоб упіймати … народ, щоб він міг привести [їх] у залежність від нього, щоб він міг обплутати [їх] своїми путами” (Алма 12:6). Ці самі пастки існують і сьогодні, і нам потрібно бути пильними духовно і зводити надійний фундамент на нашому Викупителі (див. Геламан 5:12), щоб не бути зв’язаними путами Сатани і щоб нас не було старанно ведено по заборонених шляхах, про які говориться в Книзі Мормона (див. 1 Нефій 8:28).

Під час свого життя апостол Павло дав застереження, яке можна застосувати й в наші дні: “Бо я знаю, що … із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою…” (Дії 20:29–30).

Застереження Павла та сучасних пророків і апостолів нагадують нам, що ми повинні робити все, що можемо, аби духовно укріпити себе проти слів опозиції і обману. Коли я відвідую приходи і коли Церкви, мене надихає те, що я бачу, чую і відчуваю, коли святі позитивно і з відданістю реагують на вчення Спасителя і Його слуг.

Покращення в дотриманні Суботнього дня є лише одним прикладом того, як члени Церкви духовно укріплюють себе, приймаючи заклики пророків. Подальше зміцнення можна побачити в збільшенні обсягу храмової і сімейно-історичної роботи, коли сім’ї збирають своїх предків через храмові обряди. Наше духовне коріння зміцнюється, коли щирі оcобисті і сімейні молитви стають бастіонами нашої віри і коли ми щоденно каємося, шукаємо напарництва Святого Духа і дізнаємося про нашого Спасителя та Його якості і намагаємося стати схожими на Нього (див. 3 Нефій 27:27).

Наш Спаситель, Ісус Христос—Світло для світу, і Він кличе нас слідувати за Ним. Ми повинні дивитися на Нього увесь час, особливо в темні і непогожі ночі, коли буря сумніву і невпевненості крадеться, наче густий туман. Якщо з протилежного берегу вод ріки, де стоїть велика і простора будівля (див. 1 Нефій 8:26) на вас вказують пальцями, висміюючи, принижуючи і закликаючи, я прошу вас негайно ж відвернутися, щоб вас не переконали підступні і хитрі засоби, які хочуть відділити вас від істини та її благословень.

Проте лише цього не буде достатньо в наші дні, коли викривлені речі говоряться, пишуться і зображуються. Старійшина Роберт Д. Хейлз навчав нас: “Доки ви не будете повністю залучені до життя за євангелією—життя з усім вашим “серцем, могутністю, розумом і силою”—ви не зможете привнести достатньо духовного світла, щоб потіснити темряву” (“З темряви до Його дивовижного світла”, Ліягона, лип. 2002, с. 78). Звичайно, що наше бажання слідувати за Христом, Який є Світлом для світу (див. Іван 8:12), означає, що ми повинні діяти згідно з Його вченнями. Ми духовно зміцнені, укріплені і захищені, коли діємо згідно зі словом Бога.

Чим більше світла в нашому житті, тим менше темряви. Однак навіть коли в нас удосталь світла, ми стикаємося з людьми і коментарями, які викривлюють наші вірування і випробовують нашу віру. Апостол Яків писав, що “досвідчення [н]ашої віри дає терпеливість” (Якова 1:3). Опираючись на це знання, старійшина Ніл А. Максвелл навчав: “Терпеливий учень … не здивується і не припинить слідувати, коли Церкву зображують у фальшивому світлі” (“Patience” [Brigham Young University devotional, Nov. 27, 1979], speeches.byu.edu).

Дійсно, ставляться запитання стосовно історії та вірувань нашої Церкви. Нам треба з великою уважністю вирішити, куди звертатися за правильними відповідями. Ми нічого не дізнаємося, якщо будемо досліджувати погляди і точки зору менш проінформованих або незадоволених людей. Апостол Яків дав найкращу пораду: “А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога” (Якова 1:5).

Але перед тим, як просити у Бога, треба ретельно навчатися, бо в Писаннях вказано шукати “в найкращих книгах слів мудрості” і “прагн[ути] знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 88:118). Є достатня кількість цих книг, написаних натхненими небесами провідниками Церкви і визнаними, вірними та надійними вченими історії та доктрини Церкви. Однак жодна не перевищує величі слова Бога, відкритого в канонізованих Писаннях. З тих тонких сторінок, насичених глибокими духовними знаннями, ми дізнаємося істину через Святого Духа і, таким чином, збільшуємо наше світло.

Президент Томас С. Монсон закликав нас “вивчати з молитвою Книгу Мормона і обмірковувати її вчення щодня” (“Сила Книги Мормона”, Ліягона, трав. 2017, с. 87).

Кілька років тому, коли я служив президентом місії в Суві, Фіджі, деякі місіонери отримали досвід, який укріпив у них силу навернення Книги Мормона. Одного спекотного і вологого дня два старійшини завітали до одного дому в невеличкому поселенні в Лабазі.

На їх стук в двері їм відкрив старенький чоловік, який слухав місіонерів, коли ті свідчили про істинність Книги Мормона. Вони дали йому примірник і запросили його читати і молитися, щоб дізнатися, так само, як і вони знають про це, що вона є словом Бога. Він коротко відповів: “Завтра я повертаюся в море рибалити. Я читатиму, коли буду в морі, а коли повернусь, ви можете відвідати мене знову”.

Поки його не було, місіонерів змінили, і кілька тижнів потому нова пара старійшин прийшла, щоб відвідати рибалку. На той момент він прочитав усю Книгу Мормона, отримав підтвердження її істинності і хотів дізнатися більше.

Цей чоловік був навернений Святим Духом, Який свідчив про істинність дорогоцінних слів на кожній сторінці подій і доктрин, яким навчали ще в давнину і які збереглися для наших днів в Книзі Мормона. Це саме благословення доступне й кожному з нас.

Дім—це досконале місце для сімей, де вони можуть навчатися і ділитися цінними думками з Писань та словами пророків і отримувати доступ до церковних матеріалів на сайті LDS.org. Там ви знайдете багато інформації про євангельські теми, такі, як розповіді про Перше видіння. Коли ми навчаємося з найкращих книг, ми захищаємо себе проти грізних щелеп тих, хто намагаються з’їсти наше духовне коріння.

Незважаючи на нашу молитву, навчання і роздуми, є деякі запитання, на які ми ще не знайшли відповіді, але ми не повинні дозволити цьому погасити полум’я віри, яке палає у нас всередині. Такі запитання—це запрошення розбудовувати нашу віру, і їм не слід розпалювати якусь мить оманливого сумніву. Суть релігії не в тому, щоб мати конкретну відповідь на кожне запитання. Пошук відповідей—це одна з цілей віри. Стосовно цього старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав нас, що “коли ці моменти настають і з’являються проблеми, які відразу не усунути, міцно тримайтеся за те, що ви вже знаєте, і твердо стійте доти, доки не прийде додаткове знання” (“Вірую, Господи”, Ліягона, трав. 2013, с. 94).

Навколо себе ми бачимо радість багатьох, хто залишається сильним, продовжуючи живити своє духовне коріння. Їхніх віри та послуху достатньо, щоб дати їм велику надію на їхнього Спасителя, а від того походить велике щастя. Вони не заявляють, що знають все, але вже сплатили ціну, щоб знати достатньо, аби мати мир і жити з терпеливістю, намагаючись отримати більше знання. Рядок за рядком їхня віра вкорінюється в Христі, і вони залишаються сильними, як співгорожани святим.

Нехай кожен з нас живе так, щоб грізні щелепи замаскованих гусениць не знайшли собі місця ні зараз, ні в майбутньому, в нашому житті, щоб ми могли залишитися “стійкими у вірі в Христа, аж до самого кінця” (Алма 27:27). В ім’я Ісуса Христа, амінь.