Любіть один одного, як Він нас полюбив
Старійшина Хосе Л. Алонсо
Сімдесятник
Якщо ми будемо служити людям і прощати їх зі щирою любов’ю, ми зможемо отримати зцілення і силу подолати наші власні випробування.
Під час Останньої вечері Спаситель дав Своїм учням нову заповідь, сказавши:
“Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”1.
Учні Спасителя отримали нову заповідь, робити щось більше, щось величніше і більш божественне. Цю нову заповідь і це запрошення підсумовано ключовою фразою—“як Я вас полюбив”.
Любов—це дія; любов—це служіння
“Любов—це відчуття глибокої відданості, турботи і прихильності. Найвеличніший приклад Божої любові до Його дітей виявлено у нескінченному спокутуванні Ісуса Христа”2. “Так-бо Бог полюбив світ,—написав Іван,—що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”3. “Любов до Бога і до ближніх є тим, що характеризує учнів Ісуса Христа”4.
Кілька років тому, коли нашому найстаршому внуку Хосе було чотири роки, він грався з моєю дружиною. У той час, як вони сміялися і добре проводили час разом, наш онук запитав її: “Бабусю, ти любиш мене?”
Вона відповіла: “Так, Хосе, я справді люблю тебе”.
Потім він запитав її ще: “Звідки ти знаєш, що ти мене любиш?”
Вона описала йому свої почуття і сказала про все, що робила і що була готова зробити для нього.
Згодом моя дружина дізнавалась у Хосе те саме, так само проникливо запитуючи: “Звідки ти знаєш, що ти мене любиш?”
Його невинна і щира відповідь була така: “Я люблю тебе, бо відчуваю це у своєму серці”. Те, як Хосе з любов’ю ставився до бабусі того дня і завжди, свідчить, що любов—це поєднання як дій так і глибоких почуттів.
Цар Веніямин навчав: “Я кажу вам це, щоб ви навчилися мудрості; щоб ви дізналися, що коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові”5.
У сучасному світі, де є так багато страждань через різні обставини, послати текстове повідомлення зі смішним смайликом або гарну картинку зі словами “Я люблю тебе”—це добре і цінно. Але те, що більшість з нас мають зробити—це відкласти вбік наші мобільні пристрої і своїми руками і ногами допомагати людям, які дуже цього потребують. Любов без служіння—це як віра без діл, вона дійсно мертва.
Любов—це прощення
Чиста любов Христа, тобто милосердя6, надихає нас не лише на дії та служіння іншим, але й дає силу прощати у будь-якій ситуації. Дозвольте мені розповісти вам про випадок, який вплинув на моє життя і змінив його. Тед і Шерон, батьки Купера, які сьогодні тут, дозволили мені розповісти про те, що сталося в їхній сім’ї понад дев’ять років тому. Я розповім цю історію від імені Теда, батька Купера:
“21 серпня 2008 року був перший день навчання у школі, і три старші брати Купера: Іван, Гарретт і Логан разом стояли на автобусній зупинці, чекаючи на можливість зайти в автобус. Купер, якому було чотири роки, їхав на велосипеді, а моя дружина, Шерон, ішла пішки.
Моя дружина була через дорогу від Купера і жестом покликала його, щоб той переїхав дорогу. У той же час із-за рогу дуже повільно виїхала машина, яка повертала вліво, і переїхала Купера.
Мені подзвонив сусід і повідомив, що Купера збила машина. Я швидко поїхав до автобусної зупинки, щоб побачити його. Купер лежав на траві. Йому було важко дихати, але жодної видимої травми у нього не було.
Я став біля Купера на коліна і сказав якісь слова підтримки, щось подібне до: “Все буде добре. Тримайся”. У той момент підійшов керівник моєї групи первосвящеників, Натан, зі своєю дружиною. Вона запропонувала нам дати Куперу благословення священства. Ми поклали наші руки на голову Купера. Не пам’ятаю, що я казав у благословенні, але чітко пам’ятаю присутність інших навколо нас. І саме в цей момент я зрозумів, що Купер не виживе.
Купера доставили на вертольоті до лікарні, однак він таки помер. Я відчував, як Небесний Батько казав мені, що моя земна відповідальність закінчилася і що відтепер Він піклувався про Купера.
Ми змогли провести деякий час із Купером у лікарні. Там працівники підготували його, щоб ми могли його обняти і сказати наші прощальні слова, і дозволили побути з ним і потримати його стільки, скільки ми бажали.
По дорозі додому моя знесилена горем дружина і я подивилися одне на одного і почали говорити про хлопця, який був за кермом. Ми не знали його, хоча він жив через одну вулицю від нас і був у межах нашого приходу.
Наступного дня нам було дуже важко, оскільки нас повністю поглинуло горе. Я став на коліна і молився щиріше, ніж будь-коли. Я попросив у Небесного Батька в ім’я мого Спасителя забрати від мене моє величезне горе. Він так і зробив.
Пізніше того дня один з радників у президентстві нашого колу організував для нас зустріч із молодим чоловіком, водієм машини, та його батьками вдома у цього радника. Ми з Шерон чекали на прибуття хлопця та його батьків. Коли відчинилися двері, ми вперше побачили його. Мій єпископ прошепотів мені на вухо: “Підійди до нього”. Ми з Шерон разом його обняли. Ми плакали разом протягом, як здавалося, дуже довгого часу. Ми сказали йому, що ми знали, що те, що сталося, було чистою випадковістю.
Для мене і Шерон було дивом, що ми обидва відчували, що це так і було, і відчуваємо це і досі. За милістю Бога ми змогли вибрати вищий шлях, простий і єдиний шлях, і любити цього молодого чоловіка.
З плином років ми дуже зблизилися з ним і його сім’єю. Він ділився з нами найціннішими визначними моментами свого життя. Ми навіть пішли з ним разом до храму, коли він готувався до місії”7.
Брати і сестри, Тед без жодного сумніву знає, що наш Небесний Батько любить нас. Він знає, що бути готовим пробачити і таким чином зняти з себе тягар, це настільки ж приємно, як і отримати прощення. Приємні почуття приходять від наслідування прикладу нашого найвеличнішого Взірця. У Книзі Мормона Алма проголосив про Спасителя: “І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу”8.
Брати і сестри, яка це дивовижна історія справжньої любові і прощення! Ми так само можемо мати радість і щастя, служачи іншим та прощаючи їх. Георгій, ще один наш онук, часто каже: “Яка ми сім’я”? І сам же відповідає: “Ми щаслива сім’я!”
Президент Томас С. Монсон радив нам: “Давайте дослідимо своє життя і приймемо рішення наслідувати приклад Спасителя, виявляючи доброту, любов і милосердя”9.
Я знаю, що наш Небесний Батько і Його Син, Ісус Христос, люблять нас і готові допомогти нам діяти з такою ж любов’ю одне до одного, з якою і Вони полюбили нас. І я знаю, що якщо ми будемо служити людям і прощати їх зі щирою любов’ю, ми зможемо отримати зцілення і силу подолати наші власні випробування. І я проголошую це в ім’я Ісуса Христа, амінь.