План і Проголошення

Старійшина Даллін Х. Оукс

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Проголошенням про сім’ю Господь хоче ще раз привернути нашу увагу до євангельських істин, яких нам необхідно дотримуватися з огляду на сьогоденні виклики, що стоять перед сім’єю.

Як ми бачимо з Проголошення про сім’ю, для членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів благословенням є унікальне вчення та інший спосіб бачення світу. Ми долучаємося до багатьох мирських аспектів життя і навіть є найкращими в багатьох з них, але в певних заходах ми відмовляємося від участі, оскільки прагнемо наслідувати вчення Ісуса Христа і Його Апостолів, як стародавніх, так і сучасних.

І.

У притчі Ісус описує тих, хто “слухає слово”, але залишається “без плоду”, коли те слово “заглушують” “клопоти віку цього та омана багатства” (Mатвій 13:22). Пізніше Ісус дорікав Петру за те, що той думав “не про Боже, а про людське”, проголошуючи: “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?” (Maтвій 16:23, 26). У своєму останньому повчанні під час земного життя Він сказав апостолам: “Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, … тому світ вас ненавидить” (Іван 15:19; див. також Іван 17:14, 16).

Подібним же чином у своїх трудах перші апостоли Ісуса часто використовують образ “світу” як символ протидії євангельському вченню. “Не стосуйтесь до віку (тобто світу) цього” (Римлянам 12:2),—навчав апостол Павло. “Цьогосвітня-бо мудрість—у Бога глупота” (1 Коринтянам 3:19–19). “Стережіться,—попереджав він їх,—щоб ніхто вас не звів … за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом” (Колосянам 2:8). Апостол Яків навчав, що “дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога[.] … Хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається” (Якова 4:4).

Книга Мормона часто використовує цей образ протиставлення “світу”. Нефій пророкував про повне знищення тих, хто “встановлені, щоб стати широко відомими в очах усього світу, й [тих], які жадають … мирських утіх” (1 Нефій 22:23; див. також 2 Нефій 9:30). Алма засуджував тих, хто “пихатяться … марн[ими] реч[ами] світу” (Aлма 31:27). Сон Легія показує, що ті, хто прагне триматися за жезл із заліза, тобто за слово Бога, стикнеться зі спротивом світу. Мешканці “великої і просторої будівлі”, яких бачив Легій, “насміхалися і показували … пальцем презирства” (1 Нефій 8:26–27, 33). Зі свого видіння, яке пояснювало цей сон, Нефій дізнався, що насміхатися і протистояти буде безліч людей, світ і його мудрість та гординя світу (див. 1 Нефій 11:34–36).

Яким є значення цих застережень і заповідей бути не “від світу”, що містяться в Писаннях, або в сучасній заповіді “полиши[ти] світ”? (УЗ 53:2). Президент Томас С. Монсон підсумував ці вчення: “Ми повинні бути пильними у світі, який відійшов так далеко від духовного. Надзвичайно важливо, щоб ми відкидали усе, що не відповідає нашим нормам, і не відмовлялися в цьому процесі від того, чого ми прагнемо найбільше—вічного життя у Божому царстві”¹.

Бог створив цю землю відповідно до Свого плану забезпечити Своїх духовних дітей місцем, де вони здобудуть земний досвід як необхідний крок до слав, яких Він бажає всім Своїм дітям. Хоча є різні царства і слави, найбільше, чого Небесний Батько бажає Своїм дітям—це те, що Президент Монсон назвав “вічн[е] життя у Божому царстві”, тобто піднесення всієї сім’ї. Це більше, ніж спасіння. Президент Рассел М. Нельсон нагадав нам: “Згідно з Божим вічним планом, спасіння є справою індивідуальною; піднесення є справою сімейною”².

Відновлена євангелія Ісуса Христа і натхненне Проголошення про сім’ю, про яке я казатиму далі, є важливим вченням, що скеровує земну підготовку до піднесення. Хоча нам і доводиться жити відповідно до законів про шлюб та дотримуватися інших традицій занепадаючого світу, ті люди, які прагнуть здобути піднесення, повинні зробити особистий вибір у сімейному житті на користь Господнього шляху, що відрізняється від шляху світу.

У цьому земному житті ми не пам’ятаємо, що передувало нашому народженню, і зараз ми відчуваємо протистояння. Ми зростаємо і стаємо зрілішими духовно, приймаючи рішення дотримуватись Божих заповідей шляхом прийняття низки правильних рішень. Це включає завіти, обряди та покаяння, якщо ми робимо неправильний вибір. На противагу цьому, якщо нам не вистачає віри в Божий план і ми не слухаємося чи навмисно не виконуємо того, що вимагається, то не досягаємо зростання і зрілості. Книга Мормона навчає: “Це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом” (Алма 34:32).

II.

Святі останніх днів, які розуміють Божий план спасіння, мають унікальний погляд на світ. Це допомагає їм бачити причини існування Божих заповідей, незмінну природу Його обов’язкових обрядів та основоположну роль Спасителя Ісуса Христа. Спокута нашого Спасителя допомагає нам подолати смерть і, за умови покаяння, спасає нас від гріха. З такими поглядами пріоритети і практики святих останніх днів відрізняються. Вони мають силу зносити негаразди й болі смертного життя.

Неминуче дії тих, хто намагається дотримуватися Божого плану спасіння, можуть спричинити непорозуміння або навіть конфлікт з членами сім’ї чи друзями, які не вірять у ці принципи. Такі конфлікти завжди будуть. Кожне покоління, яке намагалося дотримуватися Божого плану, мало труднощі. У давнину пророк Ісая дав силу Ізраїльтянам, яких Він називав “знавці правди, народ, що в серці його Мій Закон”. Він сказав їм: “Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь” (Iсая 51:7; див. також 2 Нефій 8:7). Але що б не викликало конфлікт з тими, хто не розуміє Божого плану або не вірить у нього, ті, хто розуміє його, мають заповідь вибирати Божий шлях, а не шлях світу.

III.

Євангельський план, якого має дотримуватися кожна сім’я, аби підготуватися до вічного життя і піднесення, окреслено у виданому Церквою в 1995 році проголошенні “Сім’я: Проголошення світові”³. Безсумнівно, що Проголошення Церкви помітно відрізняється від певних діючих законів, практик і пропаганди світу, в якому ми живемо. У наш час відмінності, які є найбільш помітними,—це спільне проживання без укладання шлюбу, одностатеві шлюби і виховання дітей людьми, що мають подібні стосунки. Ті, хто не вірить у піднесення або хто прагне його, однак підтримує погляди світу, вважають Проголошення про сім’ю лише заявою, яка відображає політику Церкви і яку слід змінити. На противагу, cвяті останніх днів стверджують, що Проголошення про сім’ю визначає те, якими мають бути сімейні стосунки, де й відбувається найголовніша частина нашого вічного розвитку.

Ми спостерігали, як швидко і повсюди люди підтримали спільне проживання без шлюбу та одностатеві шлюби. Відповідна пропаганда в ЗМІ, освіта й навіть правила прийому на роботу викликають складні випробування для святих останніх днів. Ми повинні намагатися врівноважити суперечливі вимоги—дотримуватися євангельських законів у особистому житті та вченнях, навіть коли ми намагаємося виявляти любов до всіх⁴. Коли ми так чинимо, то іноді постаємо перед тим, що Ісая називав “людська ганьба”, однак цього не слід боятися.

Навернені святі останніх днів вірять, що Проголошення про сім’ю, яке було видане майже чверть століття тому і перекладене десятками мов, є Господнім нагадуванням про необхідні для нас євангельські істини, які будуть нам підтримкою під час випробувань, через які проходить сім’я. Два приклади—це одностатеві шлюби і спільне проживання без укладання шлюбу. Лише через 20 років після видання Проголошення про сім’ю Верховний суд Сполучених Штатів ухвалив одностатеві шлюби, знехтувавши тисячами років, упродовж яких шлюб укладався лише між чоловіком і жінкою. Вражаючий відсоток дітей у Сполучених Штатах, які народилися у матерів, що не були у шлюбі з їхнім батьком, зростав поступово: 5 відсотків у 1960 році⁵, 32 відсотки у 1995 році⁶ і зараз 40 відсотків⁷.

IV.

Проголошення про сім’ю починається з заяви, що “шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”. В ньому також стверджується, що “стать є невід’ємною властивістю доземної, смертної й вічної особистості та її призначення”. В ньому далі проголошується, що “Бог заповідав, аби священна сила породження застосовувалася тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина”.

Проголошення підтверджує незмінний обов’язок чоловіка і дружини розмножуватися і наповнювати землю та їхню священну відповідальність “любити одне одного і своїх дітей і піклуватися одне про одного та про своїх дітей”: “Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці”. Проголошення урочисто застерігає про недопустимість жорстокого ставлення до подружжя чи до дітей і стверджує, що “щастя в сімейному житті найпевніше досягають, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа”. У кінці міститься заклик до офіційних осіб сприяти “заходам, спрямованим на збереження і зміцнення сім’ї як фундаментальної сполуки суспільства”.

У 1995 році Президент Церкви та 14 інших апостолів Господа опублікували ці важливі доктринальні твердження. Як один з семи тих апостолів, які зараз ще живуть на землі, я відчуваю обов’язок розповісти тим, кому це цікаво, що спонукало до написання Проголошення про сім’ю.

Натхнення, яке визначило необхідність написання Проголошення про сім’ю, було отримане провідниками Церкви понад 23 роки тому. Це було несподіванкою для тих, хто вважав, що доктринальні істини стосовно шлюбу та сім’ї були всім зрозумілі й не потребували додаткової уваги⁸. Однак ми відчували підтвердження [Духа] і взялися до роботи. Теми були визначені й обговорювалися членами Кворуму Дванадцятьох Апостолів приблизно рік. Мова документа була запропонована, розглянута і переглянута. З молитвою ми постійно благали Господа, щоб відчувати Його натхнення стосовно того, що нам слід сказати і як ми це маємо сказати. Ми всі навчалися “рядок за рядком, приписання за приписанням”, як і обіцяв Господь (УЗ 98:12).

Під час цього процесу отримання одкровення запропонований текст було подано на розгляд Першому Президентству, яке ухвалює та оприлюднює вчення і доктрину Церкви. Після того як Перше Президентство внесло подальші зміни, Проголошення про сім’ю було зачитано Президентом Церкви Гордоном Б. Хінклі. На жіночих зборах 23 вересня 1995 року він промовив такі вступні слова, перш ніж прочитати Проголошення: “У час, коли поширюється стільки софістики під виглядом істини, стільки неправди про норми і цінності, стільки спокус і принад, щоб повільно зануритися в бруд світу, ми відчуваємо себе зобов’язаними застерегти і попередити”⁹.

Я свідчу, що Проголошення про сім’ю—це проголошення вічної істини, волі Господа стосовно Його дітей, які прагнуть вічного життя. Воно стало основою для вчень і діяльності Церкви упродовж останніх 22 років і залишатиметься таким у майбутньому. Візьміть його за основу, навчайте йому, живіть відповідно до нього, і ви матимете благословення, просуваючись вперед до вічного життя.

Сорок років тому Президент Езра Тефт Бенсон навчав, що “кожне покоління має свої випробування і свою можливість відстоювати себе і доводити свою правоту”¹⁰. Я впевнений, що наше ставлення до Проголошення про сім’ю і його використання—це одне з випробувань цього покоління. Я молюся, щоб всі святі останніх днів твердо вистояли в цьому випробуванні.

У кінці я прочитаю вчення Президента Гордона Б. Хінклі, виголошене через два роки після видання Проголошення про сім’ю. Він сказав: “Я бачу дивовижне майбутнє в цьому непевному світі. Якщо ми будемо міцно триматися своїх цінностей, якщо ми будемо будувати на своєму спадку, якщо ми будемо ходити у послусі перед Господом, якщо ми будемо просто жити за євангелією, то будемо благословлятися рясно й чудово. На нас будуть дивитися як на особливий народ, який знайшов ключ до особливого щастя”¹¹.

Я свідчу про істину і вічну важливість Проголошення про сім’ю, даного через одкровення від Господа Ісуса Христа Його апостолам заради піднесення дітей Божих (див. Учення і Завіти 131:1–4). В ім’я Ісуса Христа, амінь.