Голоси місцевих святих останніх днів
Гармонія
Джерело знаходження гармонії
Спокута Ісуса Христа—це єдиний спосіб отримати спасіння від усіх наших проблем, негараздів, гріхів, недобрих намірів та слабкостей. Нам треба завжди пам'ятати про Нього, вивіряти свій шлях по Ньому, перебувати у гармонії з Його вченнями і бути налаштованими на голос Святого Духа, щоб упізнавати його, відрізняти від усіх інших голосів та бути готовими слухатись.
Дуже прості речі. Іноді нам може здаватися, що ми це давно знаємо. Ми і справді вже могли не раз відчувати гармонію, спілкуючись зі Спасителем. Це дивовижне благословення. Але ми маємо пам’ятати, що навряд чи зможемо коли-небудь поставити позначку у переліку своїх досягнень і гадати, що ми досягли цього рівня і маємо право більше нічого не робити у цьому напрямку.
Гармонія—це щось особливе
Гармонія має витончену суть. Чудовим прикладом, який пояснює особливість гармонії, може бути хор або оркестр. В одному з сучасних фільмів головний герой, прослухавши концерт, каже: “Гармонія—це не те, що триває довго, або вічно. Гармонія—це, коли окремі голоси поєднуються між собою у певний момент … І цей момент триває стільки, скільки вистачить повітря у подиху…” (режисер Бо Віллімон, “House of Cards”).
Справді, поки триває звук, який відтворює музикант або співак, поки всі музиканти слухають, дотримуються певного ритму і відтворюють мелодію та акорди, згідно із задумом автора, тільки тоді виникає гармонія.
Як тільки музика закінчується, гармонія зникає. Як тільки хтось із музикантів відволікається, або починає грати невлад, гармонія миттєво зникає. Вона існує лише тоді, коли люди докладають зусилля, щоб її створити.
Духовність і гармонія
Ті самі закономірності ми спостерігаємо й у духовних питаннях. Неможливо зберігати гармонію у відносинах з Господом, якщо ми відволікаємося від Його задуму і починаємо грати партію, яка не відповідає вченням євангелії Ісуса Христа, або коли ми граємо не по нотах. Неможливо зіграти божественну мелодію, якщо не слухатися Композитора і Автора. “Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили! Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування” (Приповісті 4:20–22).
Симфонічний оркестр як символ
Як досягнути гармонії у стосунках з іншими людьми? Сестра Діана Діббз Форбіс писала: “Учасники симфонічного оркестру мають уважно слухати музикальні партії одне одного, щоб зменшити гучність свого інструмента настільки, щоб кожну окрему партію було чутно” (Dianna Dibb Forbis, Ensign, July, 1998).
Бувають дуже гучні інструменти, які здатні заглушити інших, у такому випадку годі й сподіватися на гармонію. Відповідно, крім правильного ритму, правильного виконання мелодії, правильно взятих акордів треба ще намагатися чути одне одного.
Відносини у сім’ї
Можна порівняти відносини між музикантами в оркестрі з відносинами членів сім’ї. “Гармонія у відносинах братів і сестер потребує вміння слухати одне одного і завжди залишатися на зв’язку” (Dianna Dibb Forbis, Ensign, July, 1998). Мені подобається це порівняння. Але хотілося б додати до нього ще щось важливе, те, що не можна побачити і почути під час чудового виступу оркестру.
Музиканти зазвичай витрачають безліч часу на репетиціях, перш ніж з’явитися перед глядачами і показати свою майстерність. Вони вивчають напам’ять найскладніші уривки, доводять до автоматизму рух своїх пальців, потім вони багато разів грають твір разом, щоб створити бездоганне звучання.
Якби ми почули, як вони грали на перших репетиціях, то зрозуміли б, як далеко вони були тоді від гармонії та досконалості. Було важко, не все виходило, доводилось повторювати знову і знову, зрозуміти задум композитора, але оркестранти не розбіглися! Вони працювали і прагнули створити гармонію.
Церква як оркестр
Уявіть, що ми, члени приходу, музиканти в одному оркестрі. Що можна помітити? Всі ми різні. Дехто приєднався до Церкви, маючи певний духовний досвід, а тому грає свою партію впевнено і вправно. Дехто більш обдарований, і йому все дається легко. Дехто не мав ніякого досвіду, але він має неабияке відчуття ритму і краси, бачення того, чого треба прагнути. Дехто ще зовсім слабо грає, помиляється, засмучується, заважає іншим почути вірне виконання. Дехто вже має певні регалії, заспокоївся на цьому, припинив трудитися, і це впливає на результат. А дехто щойно приєднався до оркестру та не почувається впевнено ані у власних силах, ані в інших музикантах. Варіантів може бути багато.
Всі ми унікальні і про це не можна забувати, тому не треба намагатися переробляти інших під якийсь стереотип правильного члена Церкви. Старійшина Віртлін, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, використовував порівняння з оркестром, коли говорив про людей, які помітно відрізняються від решти, і зробив наступний висновок: “Можливо, через свою відмінність, вони бачать, що поступово відбиваються від отари. Вони можуть виглядати, діяти, думати і говорити не так, як оточуючі, і це іноді викликає у них почуття, що їм тут нічого робити. Вони приходять до висновку, що вони тут не потрібні.
Але це помилка—думати, що всі члени Церкви повинні виглядати, говорити і бути однаковими. Господь не створював людей землі як той живий оркестр, в якому цінувалася б лише флейта-піккало. Кожний інструмент цінний і додає свого звучання до складної краси симфонії. Усі діти Небесного Батька певною мірою різняться між собою, але кожний має свій власний прекрасний звук, який додає глибини і яскравості всьому звучанню.
Це розмаїття творінь вже само по собі є свідченням того, як Господь цінує всіх Своїх дітей. Він не поважає одну плоть більше за іншу, але Він “запрошує їх усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього, від чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; … всі є однаковими для Бога” (Джозеф Б. Віртлін, “Турбуйтеся про кожного”, Ліягона, трав. 2008).
Єдність і терпіння
Якщо ми такі різні, як нам виконати те, що очікує від нас Господь? Як реагувати на помилки або забуті гами? Скільки ще нам доведеться тренуватись та репетирувати? Щоб отримати відповіді, треба поставити собі ще одне запитання: Який задум у Композитора? А Він каже: “Я дав вам це як притчу, … Я кажу вам, будьте єдиними; а якщо ви не єдині, ви не Мої” (УЗ 38:27).
Так, ми граємо на різних інструментах, граємо по-різному. Але має зазвучати дивовижна мелодія, гімн слави та любові Бога, пісня вдячності за Його милість і дари. Ми маємо вірити, що так і станеться, попри труднощі та какофонію, яку ми іноді створюємо.
Якщо не розуміти, що ми лише тренуємося, якщо не підтримувати одне одного, якщо не переносити з терпінням власні слабкості та слабкості інших, якщо не трудитися наполегливо, щоб здолати все, що нам заважає, то навряд чи ми зможемо створити гармонію між собою, а також з Господом. Тому Спаситель нагадує нам: “Будьте єдиними” (УЗ 38), “перестаньте знаходити вади один у одного” (УЗ 88:124).
Я вірю, що наша Церква—це Господня Церква. Що наше призначення—знайти гармонію і лад у наших відносинах зі Спасителем та одне з одним. Якщо ми зможемо цього досягнути, тоді Ісус скаже нам: “Ви—Мої”. І тоді ми зможемо “приєднатися до хорів зверху, співаючи хвалу справедливому Богові” (Мосія 2:28). І ми відчуємо божественну гармонію!