Небесний Батько почув мою молитву
Ракель Е. Педраса де Бросіо
шт. Юта, США
Ілюстрація Джошуа Денніса
Ми ще жили в своїй рідній Аргентині, коли разом з чоловіком створили власну сім’ю. Ми були колишніми місіонерами і знали, яким благословенням є запечатування в домі Господа. Ми раділи від думки, що пройдемо шлях назад до Небесного Батька разом.
Ми знали, що за планом спасіння будуть випробування, але ми довіряли тому, що спроможемося подолати все за допомогою віри і молитви. Але ми не сподівалися, що випробуванням не буде кінця. Здавалося, що випробування лилися на нас зливою.
Одного разу я була одна, відчуваючи глибокий сум, і невтішно плакала, думаючи про наші труднощі. Я не знала, що робити. Коли я намагалася перестати плакати, я лише відчувала глибшу депресію і страждання.
Потім я почала думати про багатьох чоловіків і жінок, які розповідали мені, наскільки важливою була для них молитва у важкі моменти. У мене було свідчення про молитву, але мій розум і дух були настільки збентеженими, що я думала, що не спроможуся знайти потрібні слова.
У сльозах я стала на коліна біля ліжка і від усього серця попросила в Небесного Батька втішення і миру. Я не просила про вирішення проблеми або навіть про те, щоб випробування зникло. Я просто просила спокою.
Поки я молилася, то почула, як у двері хтось постукав. Я відкрила їх зі сльозами на очах, і побачила сестру з Товариства допомоги. Вона сказала мені, що працювала в цьому районі і зупинилася біля мене, проїжджаючи на мотоциклі. Все, що я могла—це обняти її. Вона сказала: “Не знаю чому, але я відчула, що маю зупинитися і зайти до вас”.
Ми сіли на кухні за столом, і вона допомогла мені заспокоїтися. Поговоривши з нею кілька хвилин, я нарешті відчула, що вже не самотня і що Небесний Батько почув мою молитву.
Яке благословення поговорити зі своїм Небесним Батьком у молитві. Він почув мене в час моєї потреби і послав одну Свою дитину допомогти мені. Я вдячна, що ця сестра відчула натхнення від Духа і дослухалася до нього.