Наші домівки, наші сім’ї
Як стати розумною і благородною матір’ю
Автор живе в Метро Маніла, Філіппіни.
Мені було важко знайти мету в материнстві. Раптом запис у старому щоденнику змінив моє бачення.
Ілюстрації Дженніфер Толман; ЗОБРАЖЕННЯ ВІД Getty Images
Я завжди хотіла зробити великий внесок у науку. Під час навчання в Університеті Бригама Янга–Гаваї доктор Дуглас Оба, викладач, який був для мене великою підтримкою, познайомив мене зі світом молекулярної біології та біотехнології і багато чому навчив. Я навіть мала можливість працювати влітку інтерном в лабораторії молекулярної біології Університету Бригама Янга в Прово, шт. Юта, США.
Коли я поїхала додому на Філіппіни, то знайшла роботу в лабораторії з проведення аналізу ДНК у Філіппінському університеті. Найяскравішими моментами моєї роботи були різні громадські проекти, відвідування тренінгів та конференцій і схвальні відгуки місцевих та міжнародних наукових організацій про мої наукові статті. Я також почала навчання в аспірантурі. Робота приносила мені велике задоволення.
Пропрацювавши два роки, я уклала храмовий шлюб зі своїм другом дитинства. Невдовзі народилася наша перша дитина, і вперше у житті я відчула, як мені важко. Я не знала, як мені все встигати: піклуватися про дитину, проводити час з чоловіком, не відставати в навчанні в аспірантурі, готувати проекти й документацію на основній роботі та виконувати церковні покликання. Я розповіла своєму чоловікові про свої труднощі і він лагідно порадив на якийсь час відкласти кар’єру. Я бачила певну мудрість у його пораді, але ще не була готова відмовитися від свого професійного життя.
Коли я була вагітна другою дитиною, виникла загроза передчасних пологів і через це мені приписали постільний режим. Нарешті я зрозуміла, що не в змозі робити все відразу. Я знала, що доведеться вибрати те, що буде кращим для мене і сім’ї. Після багатьох розмірковувань і молитов я вирішила залишити наукову роботу і натомість повністю присвятити свій час дітям.
Я все життя готувалася до материнства, але ніколи не усвідомлювала, якої жертви вимагатиме це рішення. Я робила все можливе, щоб зберігати позитивне ставлення, але часто відчувала сум через те, що моя робота і навчання в аспірантурі відкладаються. Я молилася Небесному Батькові, щоб Він дав духовні сили виконувати свою роль матері зі щирим серцем. Чоловік терпляче вислуховував мої занепокоєння. Він заохочував мене записувати думки і почуття у щоденник, який я вже певний час не вела через напружений графік життя.
Одного дня, поки діти спали, я вирішила проглянути свої старі щоденники. Коли я їх читала, то була вражена тим, як часто у підлітковому віці і вже будучи зрілою дівчиною я писала про своє бажання стати мамою. Один запис особливо мене зворушив: “Я буду намагатися досягати успіхів у академічному та духовному навчанні, щоб я могла бути розумною і благородною матір’ю своїм дітям”.
Та яскрава думка була саме тим, чого я потребувала найбільше! Я відчула, як Дух свідчить мені, що я зробила правильний вибір для своєї сім’ї. Я зрозуміла, що моя освіта і робота мають приносити користь не лише мені, але і моїм дітям. Моє свідчення і погляд на материнство з огляду вічності оновилися.
Я залишалася вдома з дітьми упродовж п’яти років. Згодом я закінчила навчання в аспірантурі й повернулася на роботу, коли діти трохи підросли. Я постійно навчаюся врівноважувати свій обмежений час, виконуючи обов’язки на роботі, вдома і в церкві, але я знаю, все спрацює з Господньою допомогою. Я продовжую здобувати цінний досвід у “лабораторії життя” і знаходити радість та сенс у материнстві.