Різдвяний сюрприз
Автор живе в штаті Колорадо, США.
“Щасливого Різдва усій сім’ї! … Нехай ваші серця огорне любов” (Children’s Songbook, 51).
Серце Анни впало, коли вона увійшла у кімнату й побачила ялинку. Бойлер у їхньому домі вибухнув, і вода розлилася по всій підлозі. Тато все ще намагався прибрати безлад. Кілька подарунків під ялинкою повністю намокли.
Анна разом зі своїми маленькими братами схопила рушники й спробувала висушити подарунки. Але це не допомогло. Вони перетворилися на місиво.
Сім’я Анни переживала важкі часи. У тата зараз не було роботи. У мами скоро народиться дитина, і вона часто нездужає. А тепер у них ще й не буде Різдвяних подарунків.
Того вечора, коли Анна вже збиралася лягати спати, вона почула, як мама і тато розмовляють на кухні.
“Що ж ми будемо робити?”— запитала мама. Здавалося, що вона плаче. “У нас немає достатньо грошей, щоб заплатити за будинок, а тепер у нас навіть немає подарунків для дітей”. На душі в Анни було порожньо й сумно.
“Ми щось придумаємо”,—сказав тато.
Анна увійшла на кухню. Мама простягнула руки і сильно її обняла. Обнявши маму за живіт, Анна відчула, як рухається дитина. Вона усміхнулася. “У нас скоро буде дитинка. Ти завжди кажеш, що дитинка—це диво”.
Мама усміхнулася у відповідь. “Вірно. У нас є чимало всього, за що нам слід бути вдячними”.
“Ми маємо одне одного”,—сказав тато. Він поцілував Анну у маківку. “Усе буде добре”.
Коли Анна йшла до своєї кімнати, то почула, як плачуть брати. Вона сіла на ліжко Девіда.
“Усі такі сумні”,—тихо сказав Девід.
“І не буде ніяких подарунків”,—сказав Роббі, схлипуючи.
“Усе буде добре,—сказала Анна знову.— От побачите”.
Перш ніж лягти спати, Анна стала на коліна і запитала Небесного Батька, що вона може зробити для своєї сім’ї. У неї не було грошей, щоб купити подарунки, але в серці було тепле, приємне відчуття.
Наступного ранку вона трошки довше полежала в ліжку, про щось думаючи кілька хвилин, перш ніж збиратися до школи. Потім у неї з’явилася ідея! Того дня вона швидко прийшла додому і зробила всю призначену їй хатню роботу й уроки. Потім вона знайшла папір, мотузку та кілька маркерів і наклейок, які отримала на день народження. Вона принесла все до кімнати і зачинила двері.
Анна майже сміялася, коли думала про те, яким сюрпризом це стане для її сім’ї. Спочатку вона склала папір і скріпила його мотузкою, щоб зробити чотири книжечки. Вона взяла наклейку у вигляді зірки і прикріпила до маминої книжечки, а планету до татової книжечки. Вона приклеїла собаку до книжечки Девіда і ракету—до книжечки Роббі.
Потім Анна почала малювати. Для мами вона намалювала, як сама підмітає підлогу. Вона намалювала, як сама готує обід з татом, як грає у футбол з Девідом і як читає книгу з Роббі. На те, щоб виготовити кожну книжечку з малюнками, їй знадобилося кілька днів.
Нарешті настав Святвечір, і Анна обережно поклала свої книжечки під ялинкою.
Наступного ранку вона подарувала кожному в своїй сім’ї по книжечці. “Мені подобаються ці малюнки,—сказав Девід.— Я люблю грати в футбол”.
“Це не лише малюнки,—сказала Анна з іскоркою в погляді.— Це—купони! На всіх малюнках зображено, що я для вас робитиму”.
“Це найкращий подарунок, який ти могла для нас зробити”,—сказала мама, розглядаючи книжечку. Анна була вдячна, що Небесний Батько допоміг їй подумати про те, щоб виготовити Різдвяні купони. Дитинка скоро народиться, і з допомогою Небесного Батька все дійсно буде гаразд.