Самуїл і зірка
Багато-багато років тому за океаном чоловік Божий на ім’я Самуїл виголосив пророцтво.
Він сказав людям багато всього про народження Спасителя. Він розповідав їм про Ісуса Христа і про те, як Він прийде на землю.
Люди не слухали. Їхні серця були сповнені сумнівами. Тож вони привели Самуїла до міських воріт і вигнали його.
Однак Самуїл не здавався. Він мав їм про все розповісти. Він виліз на стіну міста і голосно промовляв до тих, хто був внизу.
“Лише через п’ять років у зоряну ніч народиться Господь, щоб спасти людей від їхніх гріхів і принести у світ Своє світло.
І хоча це станеться через п’ять років у далекій землі, сонце сяде, ніч почнеться, але буде світло, як вдень”.
Люди розлютилися і тупотіли ногами. Вони казали, що не буде ніякого Христа.
Вони жбурляли в нього каміння. Вони пускали стріли. Вони не влучили у нього, жоден з них.
Вірні чекали того часу, затамувавши подих, і сподівалися, що побачать зірку та світло, адже ці обіцяння були набагато дорогоціннішими за золото.
Потім, через п’ять років, у Віфлеємі, в яслах, що були в хліву, лежав Христос. Вони бачили світло і знали, що Він прийшов, їхній Спаситель, Господь усіх нас.
І, як і завжди, коли пророки поводяться так відважно, Господь виконує Свої обіцяння, як це було в давнину з обіцянням, даним через Самуїла.