За Мною йдіть: Книга Мормона
Чого ми можемо навчитися з книги Моронія?
(30 листопада–6 грудня)
Мороній жив у неспокійні часи. Він був свідком остаточного знищення нефійців, його батько загинув у битві (див. Moрмон 8:3), а нефійців, які відмовилися зректися Ісуса Христа, було вбито (див. Moроній 1:2). Мороній також відмовився “зре[ктися] Христа” (Moроній 1:3). Він утік, щоб знайти безпечне місце, й упродовж багатьох років переховувався.
“Я напишу ще дещо” (Moроній 1:4)
На той час Мороній вважав, що вже все написав на пластинах, але за волею Господа він мав “напи[сати] ще дещо, щоб, можливо, це стало у пригоді моїм браттям … колись, у майбутній день” (Мороній 1:4).
Що він написав?
Мороній додав розділи 8 і 9 до книги Мормона, включив скорочену власноруч книгу Етера і додав свою книгу (книгу Моронія) до пластин Мормона.
У написаному Моронієм є багато цінного для нас. Він писав про роботу Церкви (див. Moроній 1–6), включив учення свого батька Мормона (див. Mороній 7–9) і записав своє останнє свідчення (див. Mороній 10).
Чому він це написав?
Знаючи божественну мету Книги Мормона, Мороній повинен був ретельно відбирати те, про що писав. Після прочитання книги Моронія поставте запитання: чому Мороній вирішив написати те, що написав? Що, на його думку, було головним? Як останнє свідчення Моронія вплинуло на ваші почуття стосовно Книги Мормона?