Найкраща ялинка
“Народився між ягнят наш Господь і старший брат” (Гімни, № 112).
“Мамо, поглянь на оцю!”— Джошуа вказав на ялинку. Вона була висока, але не гілляста, з чудовими зеленими голочками.
Мама зупинилася і поглянула на ціну. Вона похитала головою. “Ні, я так не думаю”.
Джошуа зітхнув і пішов далі. На ярмарку було багато лотків з їжею і ялинок. Було людно: сім’ї купували ялинки, а також продукти для приготування смачних страв, наприклад для bûche de Noël (солодкого рулета). Мама взяла з собою Джошуа, щоб купити продукти, однак він не відводив погляду від ялинок. Деякі були високими й тоненькими. Інші низенькими й округлими. Джошуа навіть побачив одну, яка була висотою з нього!
Мама сказала, що цього року в них небагато грошей. Мабуть, вони не зможуть купити ялинку. Це трохи засмутило Джошуа. Коли вони приходили з мамою на ярмарок, він постійно шукав найкращу ялинку. Можливо, може так станеться, що вони знайдуть одну, щоб взяти її додому.
Джошуа тримав маму за руку, коли вони проходили повз наступний ряд ялинок. Джошуа затамував подих. Ось вона—найкраща ялинка!
Він побіг вперед і поклав руку на ялинку. Вона не була дуже зеленою. У деяких місцях не було хвої. Вона не була надто висока. В дійсності, вона була добряче зігнута, як старий дідок, що спирався на ціпок.
“Мамо, вона—найкраща!— сказав Джошуа.— Ми можемо забрати її додому? Будь ласка”.
Мама поглянула на цінник. “Ну що ж, не дуже багато євро. І, думаю, ми зможемо помістити її в автівку”.
Джошуа уже не міг дочекатися. Він смикав рукава своєї куртки, чекаючи, поки мама заплатить за ялинку. Потім люб’язний чоловік допоміг їм розмістити її у машині. Коли вони нарешті приїхали додому, його зведений брат Метью й тато допомогли витягнути ялинку з автівки. Вони внесли ялинку в дім і поставили у куті вітальні.
“Найперше, потрібно розвісити вогники”,—сказав Метью.
Було важко розвішувати вогники, оскільки ялинка була дуже зігнутою. Метью розвісив вогники на верхівці. Джошуа розвісив їх унизу. Потім вони розвісили прикраси. І в самому кінці тато прикріпив на верхівці зірку.
Тато увімкнув вогники і обійняв маму. Джошуа усміхався, дивлячись на ялинку. Завдяки вогникам на ялинці у кімнаті відчувалося тепло і затишок. Він сів під ялинкою і поглянув угору на яскраві різнобарвні прикраси. Тепер ялинка вже не здавалася такою похиленою і сумною Вона була прекрасною. Вона була найкращою.
“Це найкраща ялинка для Ісуса”,—сказав Джошуа.
“Що ти маєш на увазі?”— запитала мама.
“Наша ялинка, як Ісус,—сказав Джошуа.— Ісус народився у скромному брудному хліву. На тому ярмарку наша ялинка була скромною і сумною. Але зараз це дерево гарне і величне, так само, як Ісус став прекрасним царем”.
“Наша найкраща ялинка для Ісуса,—сказав тато.— Мені це подобається”.
Джошуа усміхнувся. Це Різдво буде дуже особливим.