Дорослій молоді
Якими ж насправді є профілі з довершеними фотографіями
Барбарі Родрігес 25 років. Вона народилася в штаті Ансоатегі, Венесуела, де й познайомилася зі своїм чоловіком. Зараз вони живуть у Лімі, Перу. Барбара активно розміщує надихаючий вміст на своїх сторінках у соціальних мережах.
Коли ми порівнюємо себе з іншими в соціальних мережах, наше бачення є обмеженим.
Фотографія надана автором
Нещодавно одна з моїх дописувачок в Instagram прокоментувала мою фотографію таким чином: “Як вам вдається випромінювати таке щастя, маючи двох дітей, в той час, як я ледве справляюся з однією дитиною?” Я відразу ж розсміялася і захотіла у відповідь розмістити там своє фото, на якому було видно, як я виглядала в ту мить.
Моя відповідь була такою: “Я завжди думала, що в порівнянні з іншими мамами мало дбаю про свою зовнішність. Це ефект соціальних медіа—ми намагаємося порівнювати себе з кимось, а в той же час та людина порівнює себе з іншими. Але насправді зараз я не виглядаю такою сяючою. Навіть не наважуюся завантажити фото того, як я наразі виглядаю. Зазвичай я одягаюся нарядно і виглядаю “гарно” у п’ятниці та в неділі”.
Ось уже кілька років я розповідаю про наше життя в соціальних медіа. Переважно я намагаюся показати, яким є “справжнє життя” для членів Церкви Ісуса Христа. Завдяки цьому я здобула певний досвід, і це спонукало мене замислитися над плюсами і мінусами соціальних медіа.
Соціальні медіа не висвітлюють усього
Це вже не перший випадок, коли мені ставили подібне запитання. Суть у тому, що соціальні медіа відображають лише дуже маленьку частину життя людей. У моєму випадку, навіть коли я намагаюся бути щирою, я не можу показати всього. І нам не слід порівнювати себе з іншими, побачивши одне красиве фото, чи визначати за ним свою цінність. Через порівняння, особливо в соціальних медіа, нам важче зрозуміти свої Богом дані сильні сторони.
Ми, святі останніх днів, докладаємо всіх зусиль, щоб бути схожими на Ісуса Христа. Але істина полягає в тому, що серед нас немає досконалих людей. А коли йдеться про соціальні медіа, то нам не слід робити помилкових висновків не лише стосовно себе, але й стосовно інших. Варто пам’ятати, що навіть коли ми вважаємо чиєсь життя досконалим, то не бачимо особистих труднощів, з якими, можливо, стикається та людина. Ми ніколи в дійсності не знаємо, що відбувається в житті людини, крім тих фактів, якими вона ділиться, ретельно їх підібравши.
Реальне сімейне фото
Часто дуже багато чого відбувається за фасадом кожної сімейної фотографії, яку ви бачите в соціальних медіа. Дехто може поглянути на ті фотографії й запитати себе: “Чому мої сімейні фото ніколи не виходять такими ж гарними?” Однак ми не знаємо, яких зусиль потрібно докласти, щоб вдалися такі “довершені” фотографії.
Наприклад, одного разу ми захотіли зробити сімейне фото після церкви. Це нелегко з двома малими дітьми, але мені дуже подобається зберігати пам’ять про ті миті, а потім порівнювати, наскільки підросли мої діти.
Поки ми намагалися вгомонити дітей, щоб зробити фотографію, мені довелося приділити час на те, аби поговорити зі своїм дворічним сином Алвіном, який плакав, бо хотів бути у мене на руках. Я нахилилася, витерла йому сльози, а потім попросила його встати, щоб було видно наш одяг (який я вдумливо підібрала того ранку). Моя трирічна донька Авріль також просила мого чоловіка тримати її на руках, бо й вона не хотіла стояти. Вони зовсім не хотіли фотографуватися.
Фотосесія не клеїлася, тож ми вирішили її відмінити. Але коли я прийшла додому, то отримала щось навіть краще. Мій брат (який робив фото) відзняв увесь той безлад, що відбувався в ту мить. На фото ми з чоловіком втішали своїх дітей. Увага в тому кадрі була зосереджена явно не на нашому одязі, але та мить була дійсно зворушливою—і реальною. Мені це сподобалося.
Коли я поділилася цією фотографією в соціальних медіа, то підписала її так: “Реальне сімейне фото”. Я ніколи не уявляла, що так багато людей відреагує на нього, але я зрозуміла, що необов’язково, аби все мало досконалий вигляд. Немає нічого поганого в тому, якщо події розгортаються природним чином і відображають усе так, як і є насправді. Втім я засвоїла навіть більший урок: коли ми вважаємо когось досконалими, ми просто не знаємо всіх подробиць.
Не дозволяйте соціальним медіа затінити вашу справжню особистість
Мережі соціальних медіа—це потужне знаряддя, яким ми можемо користуватися для того, щоб зробити багато добра. Але нам необхідно виявляти обережність, щоб не занепадати духом чи не порівнювати себе з тим, що ми бачимо в соціальних медіа. Як сказав старійшина Гарі Е. Стівенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Сподіваюсь, що ми можемо бути більш справжніми, знаходити більше гумору і менше бентежитися, бачачи фотографії, в яких може зображатися ідеалізована реальність, яка надто часто веде до непотрібних порівнянь”1.
Я знаю, що коли ми, діти Божі, пам’ятаємо про свою божественну природу, то у нас не буде причин для болісних порівнянь або осуду самих себе. І якщо ми перестанемо зважати на ті порівняння, якими намагаються применшити наш потенціал, то зможемо жити більш повноцінним життям, не переймаючись всіма тими дописами з, як здається, бездоганними фотографіями.