Він єСвітлом
Автор живе в штаті Юта, США.
За тисячі кілометрів від дому я засвоїла урок завдяки світлу зірок, що знаходяться за трильйони кілометрів.
Ілюстрація Габріеле Краколічі
Вам буде дивно, але я завжди раділа Різдву на місії, за сотні або навіть тисячі кілометрів від звичної сімейної метушні та відволікаючої реклами. Головним у Різдві є Христос, і чи може бути кращий спосіб святкувати, ніж допомагати іншим приходити до Христа?
Одного грудневого вечора разом зі своєю напарницею ми поверталися в нашу квартиру після того як цілий день займалися місіонерською роботою в Ла-Пасі, дивовижному місці за околицями Лаоага, Філіппіни. Я була просто в захопленні від життя, сидячи в колясці триколісного мотоцикла поруч зі своєю напарницею, зріст якої сягав 180 см. Нас обдувало прохолодне повітря, (майже) нагадуючи мені про сніг на Різдво вдома—але погода навіть і близько не була настільки ж холодною, як та, до якої я звикла у грудні.
Коли ми їхали сільською місцевістю, я не могла відвести погляд від неба. Там, угорі, далеко від вогнів та галасу міста світили тисячі зірок, які було видно. Але видимих зірок ставало все менше й менше у міру того, як ми наближалися до центра міста, аж поки на небі не залишилися тільки найяскравіші з них.
Я думала про світло зірок та про Ісуса Христа. Я думала про зірку, що з’явилась на небі як ознака Його народження, і про Самого Христа, “зор[ю] ясн[у] і досвітн[ю]” (Об’явлення 22:16). Він є найяскравішою зіркою, осяйним прикладом для всіх нас. Втім, подібно до тих зірок, які я бачила, їдучи в мотоциклі, навіть Його може затьмарювати світлове забруднення. Чим більше відволікаючих факторів, чим більше штучного світла, тим менше видимим стає природне світло. Там, у філіппінській провінції деякі зорі можна побачити навіть у середмісті, але в таких мегаполісах, як Маніла, ви не побачите вночі жодної зірки. Світло реклами, вивісок і багатоповерхівок перекриває світло далеких зірок.
Те саме відбувається тоді, коли ми зосереджуємося на відволікаючих факторах і оточуємо себе штучним освітленням. Нам стає все важче побачити світло Христа.
І це особливо актуально у Різдвяну пору. Як просто перевантажити себе в ці святкові дні різними справами й зануритися в метушню, подібно до Маніли в годину пік. Необхідно шукати подарунки, планувати вечірки, підписувати листівки й відвідувати безліч вистав та подій. Якщо ми відчуваємо, що не маємо вільної хвилини аби подивитися вгору, то, можливо, навіть не усвідомлюємо, наскільки затемнилося світло Христа у нашому житті.
Запалюючи вогники у себе вдома і на ялинці, нам слід не забувати, що треба впустити Світло Христа у своє серце. Під час святкування нам, можливо, буде варто зупинитися на якусь мить і згадати, що ми святкуємо. Головним у Різдві є Христос. Він є світлом, і якщо ми менше відволікатимемося й поглянемо вгору, то зможемо побачити Його—Хто є завжди незмінним і завжди осяйним взірцем для всього світу.