Завжди пам’ятати його

Старійшина Уліссес Соарес

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Чим краще ми пам’ятаємо Господа, тим більшою є наша сила залишатися на шляху і робити те, чого Він від нас очікує.

Ми дізнаємося з Писань про цикл процвітання й гордовитості, яким ішли Божі діти впродовж усієї історії людства. Коли люди пам’ятали Господа, вони процвітали. Але коли вони забували Його, то потрапляли до циклу гордовитості, бо мали багатства, технологічні досягнення й можливості отримувати освіту. Внаслідок цього вони ставали народом, який нехтував Господом і завітами з Ним.

Давайте розглянемо один із завітів, який ми укладаємо кожного тижня під час причастя—завіт “завжди пам’ятати Його”, Спасителя (Учення і Завіти 20:77, 79). Цей завіт повторюється в обох причасних молитвах. Важливим словом у цьому завіті є слово пам’ятати.

Слово пам’ятати з’являється сотні разів у Писаннях. У стародавньому Ізраїлі слово пам’ятати використовувалося в багатьох випадках, щоб допомогти Господньому народові пам’ятати, що Він для них зробив у минулому. Це слово широко використовувалося в контексті завітів, які Господь уклав зі Своїм народом.

Дітям Ізраїля, як і багатьом людям у наш час, було важко пам’ятати Господа і Його заповіді, тому через свою забудькуватість вони часто пожинали болісні наслідки. Це одна з причин того, чому Господь використовував слово пам’ятати. Наприклад, шлях до Ізраїля з Єгипту почався із заповіді: “Пам’ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти” (Вихід 13:3).

Англійське слово remember (пам’ятати) походить від латинського memor і означає “зважати на щось”. У цьому контексті слово пам’ятати означає зважати на або усвідомлювати те, що в минулому людина побачила, дізналася або відчула стосовно когось або чогось ¹ . Існує міцний взаємозв’язок між відчутими емоціями і пам’яттю про них. Тож чим сильніша емоція, тим яскравішою й потужнішою буде пам’ять про неї. У гебрейському контексті слово пам’ятати означає знання, яке супроводжується належною дією. Тож дія є важливою складовою пам’ятання.

Чим краще ми пам’ятаємо Господа, тим більшою є наша сила залишатися на шляху і робити те, чого Він від нас очікує. У цьому сенсі, коли ми приймаємо причастя, ми свідчимо Богові, Вічному Батькові, що будемо пам’ятати Спасителя у своєму розумі й у своєму серці в усі часи і в усіх місцях. Ми обіцяємо, що будемо зберігати в серці ті яскраві емоції та почуття вдячності за Його жертву, Його любов і Його дари для нас. Ми також обіцяємо, що будемо діяти відповідно до тих спогадів, почуттів та емоцій.

Пам’ятати про Нього: “чому”, “як” і “що”

Наступного року після організації Церкви Ісуса Христа Святих Днів Господь дав Джозефу Сміту одкровення, яке відкриває ширший погляд на завіт завжди пам’ятати Його:

“Принось жертву Господу Богу своєму в праведності, а саме—жертву скрушеного серця і впокореного духа.

І щоб ти міг повніше утримувати себе незаплямованим від світу, ходи в дім молитви і піднось свої священнодійства в Мій святий день; …

Проте твої обітниці мають підноситися в праведності в усі дні і в усі часи;

Але памʼятай, що в цей, Господній день, ти маєш нести свої жертвування і свої священнодійства до Всевишнього, сповідуючись у своїх гріхах своїм братам і перед Господом” (Учення і Завіти 59:8–9, 11–12).

У цьому одкровенні Господь навчає нас про те, чому, як і що робити, аби завжди пам’ятати Його.

Чому: щоб “повніше утримувати себе незаплямованим від світу”.
Як: “твої обітниці мають підноситися в праведності” зі “скрушен[им] серц[ем] і впокорен[им] дух[ом]”.
Що: “нести свої жертвування і свої священнодійства до Всевишнього, сповідуючись у своїх гріхах своїм братам і перед Господом”.

У цьому уривку згадується слово жертвування. У Писаннях слово “жертвування” означає, що ми повністю віддані Господу, підносячи Йому скрушене серце і упокорений дух. Це також означає будь-яку жертву, яку ми приносимо Господу. Тому завіт завжди пам’ятати Його стосується здатності пожертвувати всім заради Господа зі скрушеним серцем і впокореним духом. Усе це підтверджує, що пам’ятати Спасителя означає діяти з огляду на те, що допомагає нам залишатися на шляху праведності.

Який безцінний дар ми отримали—приймати символи зраненого тіла і пролитої крові Учителя в Його Суботній день. Приймаючи причастя, ми їмо розламаний хліб на згадку про Його тіло. Ми п’ємо воду на згадку про Його кров, яку було пролито за нас. І ми укладаємо завіт з Господом, що будемо завжди пам’ятати Його.

Тоді ми отримуємо те дивовижне обіцяння, що “Його Дух … завжди бу[де] з [нами]” (Учення і Завіти 20:77; див. також вірш 79), якщо ми діємо відповідно до нашого завіту. Приймання причастя є настільки важливим для Нашого Небесного Батька, що нас заохочують приймати його кожної неділі.

Мої дорогі друзі, завіт завжди пам’ятати Його має впливати на нас і надихати в усіх рішеннях і вчинках у житті. Цар Веніямин навчав:

“Отже, я б хотів, щоб ви взяли на себе імʼя Христа, усі ви, хто увійшов у завіт з Богом, що ви будете послушними до кінця свого життя. …

І я б хотів, щоб ви також пам’ятали, що ім’я, яке, як я сказав, я дам вам, ніколи не буде викреслене, як тільки через провину; отже, будьте обережні, щоб ви не грішили, щоб це ім’я не було викреслено з ваших сердець” (див. Moсія 5:8, 11).

Тож те, чи ми будемо пам’ятати Спасителя кожного дня, впливає на кожне прийняте нами рішення. Це впливає, наприклад, на те, як ми розмовляємо, що вирішуємо робити, дивитися, читати і слухати й на те, як ми ставимося одне до одного. Я запевняю вас, що Сам Господь буде надихати нас у цих рішеннях, скеровувати у наших випробуваннях і запевнятиме, що наслідки будуть позитивними.

Завдяки реальності Спокути Ісуса Христа життя має вічні й божественні можливості для тих, хто завжди Його пам’ятає. Вкрай важливо пам’ятати почуття, які у нас виникають під час прийняття причастя. Ми готуємося до вічного життя і до піднесення, приймаючи причастя й обіцяючи пам’ятати Спасителя в своєму серці і розумі; ми знаємо, що, пам’ятаючи Його, ми матимемо допомогу в кожному рішенні та вчинку.

“О, як осягнути Ісусові милості!”

Я запрошую вас разом зі мною поміркувати над тим, який вплив може мати цей важливий принцип на наше особисте життя. Будь ласка, подумайте, що ви можете робити, аби завжди пам’ятати Ісуса Христа кожного дня. Спаситель сказав: “Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую” (Іван 15:14).

Наш Спаситель Ісус Христос керувався узятим зобов’язанням завжди пам’ятати Батька і завжди виконувати Божу волю, оскільки мав безмежну любов до Бога і до всіх нас. Його щира молитва в Гефсиманії досі відлунює в моєму розумі: “Авва-Отче,—Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!… А проте,—не чого хочу Я, але чого Ти” (Maрк 14:36).

Перефразовуючи слова гімну “О, як осягнути Ісусові милості” ² , мені важко осягнути ту мить, коли Ісус, прибитий цвяхами до хреста, сказав: “Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!” (Лука 23:34).

Мені важко осягнути, що за мене Його розп’яли, що за мене, грішника, Він страждав, пролив Свою кров, помер і воскрес. І Він обіцяв мені, що якщо я маю упокорений дух, визнаю свої гріхи і недоліки і якщо маю бажання каятися, люблю Божих дітей так, як Спаситель любить їх, Господь пробачить мені і надасть місце поруч із Собою.

Відчувати любов Спасителя

Завжди пам’ятайте і помічайте Спасителя у Своєму житті. Завжди пам’ятайте: вам треба йти до Нього; дозвольте Йому впливати на вас і скеровувати ваші думки, ваші почуття і ваші рішення; і завжди йдіть за Ним. Завжди звертайтеся до Нього, коли ви в біді, коли у вас труднощі, коли ви в депресії, коли у вас випробування. Відчуйте любов Спасителя і Його щиру турботу про ваше благополуччя.

Я благаю вас пам’ятати, що ви—дорогоцінні діти нашого Небесного Батька, яким Він призначив прийти на землю в цю історичну епоху. Пам’ятайте, що вас було обрано Батьком прийти в цей час, бо ви маєте силу протистояти труднощам цієї доби. Будь ласка, пам’ятайте, що щастя і мир у цьому житті та у прийдешньому світі залежать від того, чи ми щодня пам’ятаємо Спасителя й наші з Ним завіти.

З виступу під час духовного вечора в Університеті Бригама Янга 5 лютого 2019 р.