“Де я знайшла втіху”, Ліягона, квіт. 2022.
Голоси святих останніх днів
Де я знайшла втіху
Коли мої брати-служителі співали, вони зміцнили моє свідчення, що Спаситель мене розуміє, любить мене і ніколи не залишить.
Коли я виходила заміж, то ніколи не думала, що слово розлучення коли-небудь стане складовою моєї особистої історії. Але попри всі мої благання і найкращі зусилля врятувати наші стосунки, мій чоловік залишив мене і наш шлюб закінчився. Я почувалася невдахою.
Після цього настав період глибокого болю, упокорення і розбитих мрій. Я ніколи не відчувала більшої втрати і горя.
Посеред того смутку мене прийшли провідати брати-служителі. Вони втішали мене і дали благословення. Потім своїми глибокими голосами вони заспівали для мене гімн, який я не впізнала. Для мене у той важкий час то був найкрасивіший гімн, який я коли-небудь чула і який приніс мені найбільше втішення. Вони співали:
Як відшукать мені втіху
і спокій?
Камінь непрощення зняти з душі?
Де той блаженний мир—вічний, глибокий,
Щоби знайти його
й серцем ожить? …
Я не могла стримати сліз від тих слів і музики. Вони втішили мене і зміцнили свідчення про істинність того, що Спаситель розуміє мене, любить мене і ніколи не залишить наодинці зі своїм смутком.
Завдяки тому, що пережив Спаситель, здійснюючи Спокуту, Він розуміє наші почуття. Якими б важкими не були наші обставини, Він знає наш смуток. Він відстраждав за нас. (Див. Алма 7:11–12).
Коли мої брати-служителі закінчили співати, я згадала слова, які Ісая використовував, щоб описати Спасителя: “Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс. … Його ж ранами нас уздоровлено” (Iсая 53:4–5).
Ми можемо бути певні, що Спаситель Ісус Христос розуміє нас , любить нас і завжди буде поруч—навіть у найбільшому горі.