Лише в цифровому форматі: “За Мною йдіть”
Сприйняття заповідей як благословень
Коли ми дійсно розуміємо заповіді, то бачимо, що вони свідчать про велику любов до нас Небесного Батька та Ісуса Христа.
В останні студентські роки я працювала продюсером радіопрограми свого університету. Це була весела робота, де можна було дати волю творчості, але також існувало й багато правил. Моїм загальним завданням було створення радіоконтенту; хоча воно може здатися очевидним, деталі містилися у вичерпному багатосторінковому документі. У ньому були правила листування електронною поштою, підготовки до інтерв’ю, аудіомонтажу та різні речі, про які я ніколи не чула.
Спочатку, коли я намагалася запам’ятати всі деталі, це лякало. Але згодом я стала цінувати цей список, і він допоміг мені стати кращим продюсером. Це не був список обмежень, який не дозволяв би мені розкрити свій творчий потенціал; навпаки, він допомагав мені перетворити мої ідеї на реальний готовий продукт. Це був набір рекомендацій, створений людьми, які знали цю роботу набагато краще, ніж я.
Мені подобається дивитися про заповіді в такому ж аспекті. Дві великі заповіді—любити Бога й любити ближнього, як самого себе (див. Матвій 22:35–40)—є частиною нашої загальної посадової інструкції як людей на землі. Інші заповіді—це докладніші інструкції для досягнення цих цілей, які викладені люблячим Небесним Батьком, який прекрасно знає цю роботу.
Заповіді—це благословення
Коли ми добре розуміємо заповіді, то сприймаємо їх як благословення. Це додаткові інструкції, які Небесний Батько, маючи досконале бачення, дає нам, щоб допомогти повернутися до Нього. Президент Расселл М. Нельсон пояснював: “Оскільки Батько і Син люблять нас безмежною досконалою любов’ю і знають, що ми не можемо бачити все так, як Вони бачать, Вони дали нам закони, які будуть спрямовувати й захищати нас” 1 .
Сестра Керол М. Стівенс, колишня перша радниця у генеральному президентстві Товариства допомоги, проілюструвала це, розповівши історію про свою енергійну трирічну внучку Хлою, яку ніяк не вдавалося переконати, щоб вона пристебнулася ременем безпеки в машині. Незважаючи на щирі спроби сестри Стівенс переконати її це зробити, Хлоя продовжувала звільнятися від ременя й відмовлялася залишатись пристебнутою на своєму сидінні.
Нарешті, після пояснення, що ремінь потрібний для її безпеки, обличчя Хлої просвітліло й вона вигукнула: “Бабусю, ти хочеш, щоб я пристебнулася, бо ти мене любиш!” 2 . Нарешті Хлоя зрозуміла, що правила часто даються з любові. Те ж саме можна сказати й про Божі заповіді.
Заповіді є свідченням великої любові, яку Небесний Батько та Ісус Христос мають до нас. Вони також дають нам можливість виявити свою любов до Них і послух Їм. “Якщо ви любите Мене, виконуйте Мої заповіді” (Іван 14:15)—ці слова з Писань ми чуємо часто, і вони мають дуже велике значення. Як навчав старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Вінцем любові завжди є вірність” 3 . Я можу лише уявити, яку любов відчувають Небесний Батько та Ісус Христос, коли ми намагаємося виконувати їхні настанови і жити так, щоб одного дня повернутися до Них.
Подорож попереду
Це не обов’язково означає, що виконувати Божі заповіді буде легко. Навіть якщо ми розуміємо любов Бога й причини, що лежать в основі Його заповідей, виконувати деякі з них все одно може бути важко (див. 2 Нефій 2:11; Мосія 3:19).
Мойсей говорив про це відразу після того, як приніс десять заповідей із гори Синай, сказавши ізраїльтянам, що “Бог прибув для випробування вас” (Вихід 20:20). Випробувати—означає перевірити (див. Малахія 3:10 ). Якими б сповненими любові не були ці заповіді, вони також є важливою частиною плану Небесного Батька для Його дітей, щоб “випробува[ти] їх, щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм” (Авраам 3:25). Заповіді дають нам можливість скористатися своєю свободою вибору, щоб, як навчав Президент Нельсон, “вибрати повернення до Нього підготовленими, навченими, вбраними й вірними заповітам, укладеним у святих храмах” 4 .
Коли нам здається, що потрібно багато врівноважити й зробити, ми можемо пригадати, що саме світ, а не євангелія, є джерелом труднощів у нашому житті. Старійшина Гарі Е. Стівенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Хтось колись сказав, що євангелія Ісуса Христа є “просто чудесною і чудесно простою”. Але світ не простий. Він заплутаний, складний та сповнений сум’яттям і суперечками. Ми благословенні, якщо обережні й не дозволяємо складності, яка так притаманна світу, позначатися на тому, як ми отримуємо та застосовуємо євангелію…
Ми всі повинні прагнути до того, щоб євангелія була простою” 5 .
У ті моменти, коли ми почуваємося пригніченими вимогами життя, варто згадати заповіді в їхній найпростішій формі: Люби Бога. Люби ближнього свого. Люби себе. Усі інші Божі заповіді для нас є продовженням цих основних заповідей і продовженням Його любові до нас.