Ми з тобою

Джейсон Кемпбелл, шт. Юта, США

Я завжди буду пам’ятати розмови і любов, які допомогли мені під час важкої подорожі додому.

Я щойно закінчив курс лікування від раку в Сан-Дієго, шт. Каліфорнія, США, і мені потрібно було їхати додому, який знаходився майже за тисячу кілометрів. Я був стомлений, самотній і молився, щоб отримати підтримку й скерування.

Позаду було майже 50 щотижневих поїздок до Сан-Дієго, де я лікувався в онкологічному центрі, але ця подорож була важчою через пандемію COVID-19. З огляду на обмеження, обумовлені пандемією, моя дружина не могла поїхати зі мною, а я не міг летіти літаком, оскільки лікарі боялися, що я можу підхопити вірус. Якби я захворів, то навряд чи вижив би. Єдине, що залишалося—самому їхати автівкою.

Дружина і мама вже телефонували. Вони обидві дуже хвилювалися. Це мала бути довга ніч.

Коли брат Бро, який був моїм братом-служителем, дізнався, що я в Сан-Діего і збираюся їхати автівкою додому, він також захвилювався. Він подзвонив, щоб дізнатися, як я, а потім організував телефонну команду. Він попросив кількох членів нашого кворуму старійшин по черзі дзвонити мені й розмовляти зі мною по годині. Їхні дзвінки мали допомогти мені почуватися в компанії, не заснути і бути пильним.

Під час 10-годинної подорожі я був у товаристві цих чудових братів, поки вони зі мною розмовляли. Коли через годину закінчувалася розмова, ми прощалися. Після цього мій телефон знову дзвонив, і я з радістю починав нову розмову через гучний зв’язок у моєму автомобілі.

Коли я дякував кожному з братів, які дзвонили, більшість із них казали: “Я радий, що міг допомогти. Ми з тобою, брате”.

У мене досі навертаються сльози на очі, коли я згадую доброту тих хороших братів, які вділили годину своєї ночі, аби безпечно скерувати мене додому. Та ніч була дійсно довгою, але я завжди пам’ятатиму наші розмови і любов, яку ті брати виявили до мене.

Усі ми долаємо довгий, іноді складний шлях назад, до нашого небесного дому. Нам усім потрібні хороші люди, щоб підбадьорювати нас у дорозі.

Я вдячний за багатьох хороших людей, які молилися за мою сім’ю і за мене, служили нам і любили нас під час моєї довгої битви з раком—особливо братам з мого кворуму старійшин, які служили, підтримували і скеровували нас на кожному кроці в цій дорозі (див. Maтвій 25:35–40).