Навчіться мистецтву зцілення

Керрі Нільсен

Ліцензований клінічний соціальний працівник, Служба з питань сім’ї

Шість принципів, що допоможуть нам краще підтримувати тих, кому це потрібно.

Чи було у вас так, що хтось із друзів розповів вам про складну ситуацію, а ви не знали, як краще допомогти, або, згадуючи про той випадок, ви шкодували, що не відреагували в інший спосіб? Чи доводилося вам приймати покликання і переживати, чи зможете ви належним чином допомагати тим, кому покликані служити?

У третьому куплеті гімну “Я йтиму за Христом” (Гімни, № 129) є такі слова: “Буду поміччю для брата і цілителем йому”. Яка чудова фраза! Кожен з нас, незалежно від того, хто ми є і якими є наші обставини, може стати більш схожим на Спасителя, навчившись надихати і зміцнювати інших.

Ось шість принципів, дотримання яких допоможе вам навчитися мистецтву зцілення ¹ .

1. Перш за все—любов.

Усі Божі діти гідні любові й доброти. Ми можемо не розуміти, яким є особистий досвід людини, але ми завжди можемо виявляти любов до неї. Коли ми дійсно дбаємо про іншу людину, це проявляється в нашому спілкуванні. Воно закладе фундамент довіри, який може стати дивовижною допомогою під час складних розмов—особливо, коли нам не вдається сказати потрібні слова у потрібний момент.

2. Вислуховуйте, щоб зрозуміти.

Будьте обережні й не робіть припущень стосовно того, що відчувають інші люди або чому вони вчиняють так, як вчиняють. Замість цього ставте запитання і вислуховуйте, аби зрозуміти, що саме переживає інша людина. Пам’ятайте, що ви не зобов’язані виправляти ситуацію. Якщо ми зосереджуємося лише на вирішенні проблеми, то можемо ненавмисно дати зрозуміти, що те, чим ділиться інша людина, не є важливим.

Натомість ми можемо терпляче вислуховувати—намагатися зрозуміти, не плануючи, що ми збираємося сказати далі. Коли ми вчимося просто слухати й бути поруч з людиною, що переживає біль, ми створюємо відчуття зв’язку, яке саме по собі вже може бути дуже зцілюючим.

3. Навчайте істини.

Зрозумівши ситуацію, ми можемо відчути бажання поділитися тим, що знаємо про євангельські принципи, які приносять втішення. Попросіть у молитві про допомогу в Духа, щоб знати, чим саме слід поділитися. Зосередьтеся на істинах, які допоможуть людині йти шляхом до вічної радості.

Сестра Мішель природою та вічною долею” ² .

4. Підживлюйте віру.

Ми можемо заохочувати інших людей вірити в Небесного Батька, Який знає і любить їх, у Спасителя, Який чудово їх розуміє, і у Святого Духа, Який прагне їх вести. Така проста річ, як спільна молитва або читання Писань, часто допомагає зміцнити віру людини.

Президент Рассел М. Нельсон пообіцяв:

“Господь не вимагає від нас досконалої віри, аби мати доступ до Його досконалої сили. Але що Він просить—так це вірити. …

Почніть сьогодні зміцнювати свою віру. Завдяки вірі Ісус Христос збільшить вашу спроможність рухати гори в житті, навіть якщо ваші особисті випробування можуть здаватися такими великими, як гора Еверест” ³ .

Це стосується як нашого власного життя, так і життя тих, кому ми намагаємося допомогти.

5. Продовжуйте служити.

Коли ми зміцнюємо стосунки та уважно вислуховуємо, чого саме потребують інші люди, ми маємо вірити, що Дух допоможе нам зрозуміти, як діяти—і зараз, і у майбутньому. Деякі випробування і труднощі тривають довгий час. Ті, кому ми служимо, можуть потребувати допомоги й після того, як початкові труднощі минулися. Коли ми з молитвою шукаємо скерування, а потім відкриваємо свої очі й серця, то отримаємо небесну допомогу, щоб знати, як мудро служити одне одному.

6. Діліться своїми тягарями.

Багато хто з нас готовий допомогти іншому. Але чи багато хто з нас готовий чесно відповісти на щире “Як справи”? Чи довіряємо ми іншим настільки, щоб показати свою вразливість і поділитися тим, що дійсно відбувається в нашому житті?

У Писаннях описано кілька випадків, коли Спаситель приймав служіння й навіть просив про нього. Ось кілька прикладів:

Він їв в оселях інших людей (див. Марк 2).
Він дозволив змастити Свої ноги дорогою олією (див. Лука 7).
Він попросив води в жінки біля колодязя (див. Іван 4).
Він дозволив іншим побачити Себе у збентеженому стані (див. Іван 11).

Ймовірно, з цих історій з життя Спасителя ми можемо засвоїти такий урок: коли ми чесно ділимося з іншими тим, що відбувається в нашому житті, у нас є шанс благословити інших і в той же час отримати благословення самим. Ми можемо поділитися чимось, що допоможе іншій людині зрозуміти, що вона не самотня у своїх труднощах,—а це може стати відповіддю й на наші молитви.

Не потрібно боятися, коли інші люди приходять до нас зі своїми життєвими проблемами. Коли ми починаємо виявляти любов і слухати, Дух допомагатиме нам зрозуміти, як служити й підживлювати віру. Ми також можемо й повинні просити про допомогу. У всьому цьому ми наслідуємо приклад Ісуса Христа, Який є “дорога, і правда, і життя” (Іван 14:6). Він—справжнє джерело втішення й надії. Він є взірцевим Цілителем.